ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
__________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" квітня 2014 р. Справа № 915/13/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,
Суддів Лисенко В.А., Мирошниченка М.А..
При секретарі судового засідання Молодові В.С..
За участю представників сторін:
від позивача - Сухінін С.В., довіреність № 3010-О, дата видачі : 27.08.13
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.02.2014р.
по справі № 915/13/14
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 19681,22 грн..
В С Т А Н О В И В:
В січні 2014 року, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Далі - Банк) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (Далі - ФОП ОСОБА_2.) про стягнення грошових коштів у загальній 19681 грн. 22 коп., із яких 13807 грн. 05 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 4290 грн. 13 коп. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 639 грн. 20 коп. - заборгованість із сплати комісії за користування кредитом; 944 грн. 84 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; а також грошових коштів на погашення судового збору у даній справі в сумі 1827,00 грн..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Банк посилається на те, що ФОП ОСОБА_2, всупереч умовам договору банківського обслуговування, який має елементи договорів банківського рахунку та кредитування, укладеного шляхом приєднання на підставі відповідної заяви підприємця ОСОБА_2 від 31.10.2011 р. до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua., не виконала свої зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплаті відсотків за користування ними та комісійної винагороди, внаслідок чого виникла заборгованість у спірній сумі, на котру нарахована пеня.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, однак надіслав до суду клопотання в якому просив розглянути справу за його відсутності та розстрочити виконання рішення, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 лютого 2014 року, винесеним суддею Ковалем Ю.М. позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь Банку грошові кошти в загальній сумі 18737,38грн., із яких 13807,05 грн. - кредитні кошти; 4290,13 грн. - заборгованість із сплати процентів за користування кредитними коштами; 639,20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1,00 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; а також судовий збір в сумі 1827,00 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на положення статтей 525, 526; 629 ЦК України зазначив, що зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Не погоджуючись з даним рішенням, Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду змінити, в частині зменшення розміру заборгованості пені та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 944,84грн., в іншій частині рішення залишити без змін.
Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, відзиву на апеляційну скаргу не надав, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами на підставі положень статті 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Цивільним законодавством України передбачено, що договір укладається шляхом приєднання до умов, встановлених однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах.
Укладання між Банком і ФОП ОСОБА_2 договору у спрощений спосіб підтверджується заявою про відкриття поточного рахунку, підписаною відповідачем 31.10.2011 р. шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24. У вказаній заяві вказано, що відповідач, підписавши цю заяву, приєднується та погоджується з Умовами, Тарифами ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку http://privatbank.ua. (а.с.10)
Умовами, які є невід'ємною частиною договору, укладеного між сторонами 31.10.2011 р., передбачено наступне.
Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача на вказаному рахунку, про розміри якого позивач повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та відповідача. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами, Тарифами банка, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.
Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів відповідача в межах кредитного ліміту. Позивач здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п. 3.18.1.1. Умов).
Ліміт може бути змінений відповідачем в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами позивача. Підписавши угоду, відповідач висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться позивачем в односторонньому порядку шляхом повідомлення відповідача на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку сторін (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms - повідомлення або інших) (п. 3.18.1.6. Умов).
Проведення платежів відповідача в порядку обслуговування кредитного ліміту, здійснюється позивачем протягом одного року з моменту, зокрема, підписання угоди про приєднання відповідача до Умов. При порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, позивач, на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному виконанні відповідачем зобов'язань, передбачених Умовами, здійснення платежів відповідача в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено позивачем на той же строк (п. 3.18.1.8. Умов).
Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом становить не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо (п. 3.18.1.11. Умов).
При укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання відповідача до Умов, сторони допускають використання підписів відповідача у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований позивачем через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі відповідача з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.18.1.16. Умов).
Підприємець зобов'язався сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом, проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами (3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Умов ).
Банк має право при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4. Умов).
Підприємець сплачує позивачу винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. Умов 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами (п. 3.18.4.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.9., 3.18.4.10. Умов).
За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором здійснення банківських операцій, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Чинним законодавством України передбачено, що банками здійснюється фінансове посередництво у формі банківських операцій, зокрема розрахункових, кредитних (ст.339 ГК України). Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері (ч.1 ст.341 ГК України), а кредитні операції полягають у розміщені банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян (ст.345 ГК України).
Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках (ч.2 ст.341 ГК України). Громадяни-підприємці мають право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором (ч.4 ст. 342 ГК України). За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком ( ч.1 ст.1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вищенаведеними умовами укладеного сторонами договору Банком був встановлений для підприємця ОСОБА_2 кредитний ліміт у розмірі 17200 грн. 00 коп., починаючи з 04.03.2013 р., що підтверджується довідкою Банку від 20.12.2013 р. №08.7.0.0.0/131220150303 та випискою з особового рахунку ФОП ОСОБА_2. (а.с.42)
На виконання договірних зобов'язань Банком перераховано кредитні кошти в сумі 17200 грн. 00 коп. ФОП ОСОБА_2, і останньою їх отримано, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за період з 09.01.2013 р. по 19.12.2013 р. (а.с. 60-61).
З даної виписки вбачається, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання за даним договором щодо своєчасного повернення вказаної суми кредиту, і тому на даний час основна заборгованість з повернення кредиту становить суму 13807 грн. 05 коп.
Із вказаної виписки також вбачається, що підприємцем не сплачено нараховані Банком проценти та комісійні за користування кредитними коштами.
Так, згідно поданих позивачем розрахунків заборгованість із сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 04.12.2012 р. по 19.12.2013 р. становить суму 4290 грн. 13 коп., виходячи із процентної ставки 24 %, починаючи з 04.12.2012 р., а з 28.01.2013 р. - 48 % ( п. 3.18.4.1. Умов), а заборгованість із сплати комісії за користування кредитними коштами за період з 01.08.2013 р. по 19.12.2013 р. - суму 639 грн. 20 коп. Розрахунки вказаних сум заборгованості суд визнає правильними.
У зв'язку з невиконанням умов укладеного сторонами договору, Банк звернувся до відповідача з претензією від 06.12.2013 р. № 11031NKH0S07M про погашення заборгованості, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку відповідного поштового відділення 18.12.2013 р. та описом вкладення цінного листа. Дану претензію відповідач залишив без реагування та виконання. (а.с.47-49)
У відповідності з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованості з повернення кредитних коштів у сумі 13807 грн. 05 коп., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 4290 грн. 13 коп. та комісії в сумі 639 грн. 20 коп..
За про прострочення повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, Банком нарахована пеня в розмірі 944,84грн..
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
У відповідності з п. 3.18.5.1. Умов при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань: сплати відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, комісії чи винагороди відповідач сплачує позивачу за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано відповідачем (згідно з п. 3.18.5.4. Умов).
Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд погодився із розрахунком Банку щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 944,84 грн., але прийшов до висновку щодо її зменшення до 1,00 грн. зазначаючи про те, що відповідач приймала міри до виконання зобов'язань за вказаним договором шляхом погашення заборгованості, про що свідчать здійсненні нею платежі, в тому числі у липні 2013 року, що розмір можливих збитків Банку у значній мірі нівелюється стягненням підвищених відсотків за користування кредитними коштами, що відсутні негативні наслідки і впливів на діяльність Банку від порушення підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, як виняткові обставини, які, з урахуванням інтересів сторін, дають право зменшити розмір підлягаючої до стягнення пені, виходячи із положень ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.
В апеляційній скарзі Банк зазначає, що зменшення пені може бути застосовано лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.
Однак, так як відповідач не звертався до суду із проханням щодо зменшення розміру пені, то у суду не було правових підстав на застосування положень статтей 551 ЦК України, 233 ГК України, 83 ГПК України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне підтримати правову позицію суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.
Судом першої інстанції вірно застосовані положення вищевказаних правових норм, правомірно враховано, що відповідач приймала міри до виконання зобов'язань за вказаним договором шляхом погашення заборгованості, про що свідчать здійсненні нею платежі, в тому числі у липні 2013 року.
Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що відповідач неодноразово звертався до Банку із проханням розстрочити дану суму заборгованості посилаючись на тяжке фінансове становище, зазнаючи при цьому що, на даний час ОСОБА_2 не працює та має на піклуванні сина із раковим захворюванням, а тому просила прийняти до уваги її становище, та задовольнити вищезазначене клопотання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
До того, судова колегія зазначає, що необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок правомірним.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що при винесенні рішення від 26 лютого 2014 року, місцевий господарський суд цілком правомірно врахував дійсний фінансовий стан як позивача так і відповідача, встановив ступінь вини боржника та винятковість обставин справи, надав обґрунтовану юридичну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення господарського суду Миколаївської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Банку - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99; 101; 103-105; ГПК України, суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.02.2014р. у справі № 915/13/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 25.04.2014р.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя В.А. Лисенко
Cуддя М.А. Мирошниченко
Судове рішення № 38455625, Одеський апеляційний господарський суд було прийнято 22.04.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 915/13/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: