Рішення № 38455452, 14.04.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2014 Справа № 917/218/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", вул. Будька, 26а, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300

про стягнення 85 704,71 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Приходько О.Я., довіреність №юр-594/д від 03.12.2013 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Київським РВ УМВС України в Полтавській області 14.07.2000 р.;

від відповідача: Січкар О.С., довіреність №693 від 10.06.2013 р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Лохвицьким РВ УМВС України в Полтавській області 21.04.1997 р..

У судовому засіданні 10.04.2014 р. в прядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.04.2014 р. до 11 год. 00 хв. з метою надання позивачеві можливості відреагувати на відзив відповідача.

14.04.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" 85 704,71 грн., з яких : 25 776,97 грн. інфляційні втрати та 59 927,74 грн. 3% річних, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування вартості 11 078,26 тис. м 3 природного газу у розмірі 1 841 214,43 грн. з моменту набрання законної сили постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі № 20/386.

Представник позивача наполягає на позовних вимогах за мотивами, викладеними у позовній заяві, запереченнях до відзиву № 08-1930 від 14.04.2014 р. (вх. № 4834 від 14.04.2014 р.) та № 10/592 від 10.04.2014 р. (вх. № 4823 від 14.04.2014 р.).

Представник відповідача проти позову заперечує частково, про що зазначає у відзиві № 711/462 від 09.04.2014 р. (вх. № 4671 від 10.04.2014 р.). В обґрунтування заперечень останній посилається на те, що позивачем невірно визначена ціна позову : за здійсненим відповідачем контррозрахунком ціни позову розбіжність з заявленими позивачем вимогами становить по інфляційних втратах 12 888,46 грн. та по 3% річних 838,16 грн., в яких відповідач і просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,

встановив:

За результатами розгляду справи № 20/386 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" вартості 11 078,260 тис.куб. природного газу в сумі 10 354 849,62 грн. господарським судом Полтавської області прийнято рішення від 02.12.2008 р. про відмову у позові (а.с. 69-71). Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. рішення господарського суду Полтавської області від 02.12.2008 р. скасоване та прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з ВАТ "Гадячгаз" на користь ВАТ "Укрнафта" вартість 11078,260 тис.м.куб. природного газу у розмірі 12762155 грн. 52 коп., 25500 грн. 00 коп. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12750,00 грн. державного мита за розгляд справи № 20/386 у Київському міжобласному апеляційному господарському суді (а.с. 62-68). Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2009 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. у справі № 20/386 залишено без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Гадячгаз" без задоволення (а.с. 58-61). Ухвалою Верховного суду України від 13.08.2009 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2009 р. у справі № 20/386.

Ухвалою від 07.05.2012 р. Харківським апеляційним господарським судом повернуто ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. у справі № 20/386 (а.с. 48-50). Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2012 р. ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. у справі № 20/386 скасовано та передано до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. (а.с. 44-47). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" про перегляд постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. у справі № 20/386 за нововиявленими обставинами задоволено. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. по справі № 20/386 скасовано та прийнято нове рішення про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" на користь ПАТ "Укрнафта" вартість 11 078,260 тис.метрів куб. природного газу у розмірі 1 841 214,43 грн., про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" на користь ПАТ "Укрнафта" 25 500,00 грн. державного мита за подання позову, 12 750,00 грн. за подання апеляційної скарги, а також про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд постанови за ново виявленими обставинами в сумі 32 190,00 грн. (а.с. 8-13). Дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2013 р. у справі № 20/386.

На виконання Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. господарським судом Полтавської області 04.01.2013 р. був виданий відповідний наказ (а.с.14).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати 11 078,260 тис. метрів куб. природного газу у розмірі 1 841 214,43 грн..

В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 85 704,71 грн., з яких : 25 776,97 грн. інфляційні втрати та 59 927,74 грн. 3% річних, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування вартості 11 078,26 тис. м 3 природного газу у розмірі 1 841 214,43 грн. з моменту набрання законної сили постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі № 20/386.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, можуть бути рішення суду.

Частиною 3 ст. 105 ГПК України визначено, що постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі № 20/386, якою з відповідача на користь позивача було стягнуто 1 841 214,43 грн. в оплату вартості 11 078,260 тис.метрів куб. природного газу, набрала законної сили 20.12.2012 р..

Обов'язковість рішень суду встановлена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства. У ст. 115 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з позовом № 10-173 від 03.02.2014 р. (вх. № 250/14 від 13.02.2014 р.) до суду та розгляду справи у суді відповідач рішення суду у справі № 20/386 не виконав, дана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

У п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 07.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р; а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 25 776,97 грн. інфляційних втрат за січень 2013 р., травень 2013 р., жовтень 2013 р. листопад 2013 р., та грудень 2013 р. та 59 927,74 грн. 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 01.02.2014р. суд прийшов до висновку, що останні підлягають частковому задоволенню, а саме : в частині стягнення з відповідача 12 888,50 грн. інфляційних нарахувань (при нарахуванні інфляційних втрат позивачем неправильно застосовано методику їх розрахунку, а саме : не включено місяці, в яких була дефляція) та 59 927,74 грн. 3% річних (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5")). В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 12 888,47 грн. у позові слід відмовити.

Посилання відповідача в запереченнях проти позову на те, що за платіжними вимогами від 22.01.2014 р. та від 04.03.2014 р. Державною виконавчою службою в примусовому порядку з нього було проведено стягнення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 18014987 до складу якого входило виконавче провадження № 40704014 (по виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 04.01.2013 р. у справі 20/386) і станом на 04.03.2014 р. у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по вищезазначеному виконавчому провадженню судом не оцінюються як правомірні за наступного мотивування.

Так, ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 07.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (із зміна та доповненнями) моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачем заперечується (заперечення до відзиву № 08-1930 від 14.04.2014 р. (вх. № 4834 від 14.04.2014 р.)) виконання відповідачем - ПАТ "Гадячгаз" - рішення суду у справі № 20/386 як в добровільному порядку, так і в примусовому порядку. За даними позивача на його рахунок кошти в погашення заборгованості ПАТ "Гадячгаз" за вищезазначеним рішенням суду не надходили, виконавче провадження № 18014987 не є закінченим. Докази на підтвердження протилежного відсутні.

Посилання відповідача на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які є предметом спору у даній справі, повинно здійснюватись з 02.01.2013 р., а не з 01.02.2013 р., оскільки остання дата була вихідним днем, судом також не оцінюються як правомірні, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, Постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі № 20/386, якою стягнуто з відповідача борг у сумі 1 841 214,43 грн., відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили 20.12.2012 р..

Статтею 253 Цивільного кодексу України, до якої апелює відповідач у відзиві, визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто, початок перебігу строку з нарахування інфляційних втрат та 3% річних розпочався з 21.12.2012 р., яке припадало на робочий день. Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно здійснив нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних з 01.01.2013 р., оскільки дані дії позивача не суперечать вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст. 253 та ст. 254 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12 888,50 грн. інфляційних нарахувань та 59 927,74 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 12 888,47 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (вул. Будька, 26а, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300) ідентифікаційний код юридичної особи 05524660, р/р 26006301022287 в ТБ БВ № 10016/0171 філія Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053) ідентифікаційний код юридичної особи 00135390, р/р 26009050006252 в ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299 - 12 888,50 грн. інфляційних втрат, 59 927,75 грн. трьох процентів річних.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині позовних щодо стягнення 12 888,47 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

Повне рішення складене 18.04.2014 р.

Суддя Ківшик О.В.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.