Постанова № 38455031, 10.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 р. Житомир справа № 806/587/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

за участі секретаря Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0001022200,-

встановив:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18 жовтня 2013 року за № 0001022200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 377100 грн. 00 коп. (251400 грн. 00 коп. - за основним платежем та 125700 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 19.09.2013 року по 25.09.2013 року податковим органом було здійснено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Бердичівський хлібозавод" з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ферко" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, за результатами якої складено Акт від 02.10.2013 року № 623/2200/33394612. Актом перевірки відповідачем було зафіксовано порушення з боку товариства вимог п.п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за жовтень 2012 року в сумі 251400 грн. 00 коп. Позивач зазначив, що Бердичівська ОДПІ прийшла до помилкового висновку про відсутність підстав для формування спірної суми податкового кредиту. Відтак, позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з цим просить його скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18 жовтня 2013 року № 0001022200, суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Бердичівської міської ради 18.03.2005 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Бердичівській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100299915 від 09.09.2010 року являється платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 19.09.2013 року по 25.09.2013 року на підставі направлення від 19.09.2013 року № 71, наказу від 19.09.2013 року № 182 "Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки" та відповідно до ст. ст. 20, 75, 78 Податкового кодексу України податковими інспекторами Бердичівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ферко" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

Направлення від 19.09.2013 року № 71, копію наказу № 182 від 19.09.2013 року вручено фінансовому директору ТОВ "Бердичівський хлібозавод" Самусько Людмилі Михайлівні 19 вересня 2013 року.

Перевірку проведено з відома директора Анучіна К.І. та в присутності головного бухгалтера Кузьменцової Т.М.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення п.п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за жовтень 2012 року в сумі 251400 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки Бердичівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було складено Акт від 02.10.2013 року за № 623/2200/33394612.

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року № 0001022200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 377100 грн. 00 коп. (251400 грн. 00 коп. - за основним платежем та 125700 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з прийнятим спірним податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Бердичівський хлібозавод" неодноразово оскаржувало його в адміністративному порядку. Рішеннями контролюючих органів про результати розгляду скарг, останні були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0001022200 без змін.

Оскільки, дане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі зафіксованих порушень, які не відповідають дійсності, позивач був змушений звернутись до суду щодо захисту своїх прав.

Відтак, як зазначено в Акті перевірки, порушення вимог п.п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму 251400 грн. 00 коп., що складає суму донарахованих позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Інших підстав прийняття оскаржуваного рішення Акт перевірки не містить.

Тобто, по суті, висновок Бердичівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області про нарахування податкових зобов'язань позивачу ґрунтується на тому, що в ході перевірки не підтверджено придбання та використання товарів в межах господарської діяльності ТОВ "Бердичівський хлібозавод" в зв'язку з тим, що договір постачання, укладений між позивачем та його контрагентом, видаткові накладні та інші документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції щодо придбання товарів у ТОВ "Ферко" являються "дефектними".

Так, в судовому засіданні встановлено, що 12 жовтня 2012 року між ТОВ "Бердичівський хлібозавод" (яке виступає як Покупець) та ТОВ "Ферко" (яке виступає як Постачальник) було укладено договір поставки № 12101, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах цього договору. Згідно з умовами даного договору, кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце постачання товару визначаються додатками до даного договору, які є невід'ємними частинами договору поставки.

12 жовтня 2012 року був укладений Додаток № 1 до договору поставки, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує Товар: соєві боби (для технічних потреб) українського походження врожаю 2012 року в кількості 900 тон, в термін не пізніше 20 листопада 2012 року. Оплата здійснюється протягом 180 днів з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору ТОВ "Ферко" було передано ТОВ "Бердичівський хлібозавод" товар та виписано податкову накладну від 31.10.2012 року № 2956 на загальну суму з ПДВ 1508400 грн. 00 коп., копія якої міститься в матеріалах справи.

Факт передачі товару також підтверджується наявними в матеріалах справи: актом прийому - передачі товару № 1 від 31 жовтня 2010 року, видатковою накладною № 1672 від 31 жовтня 2012 року, рахунком на оплату № 1363 від 31 жовтня 2012 року та платіжними дорученнями № 6411 від 19.11.2012 року, № 6422 від 20.11.2012 року, № 6445 від 21.11.2012 року, № 6488 від 23.11.2012 року, № 6769 від 05.12.2012 року, № 6990 від 18.12.2012 року, № 7038 від 20.12.2012 року, № 7063 від 21.12.2012 року, № 39 від 03.01.2013 року, № 309 від 18.01.2013 року, № 340 від 22.01.2013 року, № 368 від 23.01.2013 року, № 426 від 24.01.2013 року, № 404 від 24.01.2013 року, № 429 від 25.01.2013 року, № 466 від 28.01.2013 року.

Суд не приймає до уваги посилання Бердичівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області на те, що в документах, наданих для перевірки (договір поставки від 12.10.12р. № 12101) зазначена фактична адреса ТОВ "Ферко": м. Одеса, вул. Атамана Головатого, 67/69, а згідно даних інформаційних баз Міндоходів і зборів фактична адреса ТОВ "Ферко": м. Київ, вул. П.Орлика, буд.622, тобто дані, зазначені в договорі не відповідають дійсності, а вказаний договір поставки є "дефектним" в силу п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Бердичівський хлібозавод" та його контрагентом ТОВ "Ферко" підтверджується первинними документами.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання товару в ТОВ "Ферко", який видав позивачу податкову накладну.

Також, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача, що операції із придбання та реалізації не мали реальний характер, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів ТОВ "Бердичівський хлібозавод".

Судом встановлено, що факт особистого отримання товару від ТОВ "Ферко" та подальша передача його комісіонеру - ТОВ "Вторметекспорт" директором ТОВ "Бердичівський хлібозавод" Анучіним К.І. підтверджується копією наказу про відрядження від 29.10.2012 року № 317/в, копією дорожнього листа легкового автомобіля за період з 31.10.2012 року по 01.11.2012 року № 000607, копією посвідчення про відрядження від 29.10.2012 року, копією звіту про використання коштів, виданих на відрядження від 02.11.2012 року № Ж-00738.

За отриманий товар ТОВ "Бердичівський хлібозавод" перерахував грошові кошти на поточний рахунок ТОВ "Ферко", що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

У подальшому товар був реалізований комісіонером - ТОВ "Вторметекспорт" відповідно до умов укладеного Договору комісії № К10121 від 12.10.2012 року, що підтверджується митною декларацією № 508040000/2012/004535 від 12.12.2012 року, оформленою згідно чинного законодавства, завіреною печатками органів митної служби України, звітом комісіонера про виконану роботу від 12.12.2012 року до Додатку №1 від 12.10.2012 року, до Договору комісії № К10121 від 12.10.2012 року та іншими документами.

Оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена належним чином, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства мав підстави для відшкодування податку на додану вартість в повному обсязі.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на витяги із актів інших податкових інспекцій про результати документальних перевірок ТОВ "Ферко" з його контрагентами, за результатами яких встановлені порушення вищезазначеним товариством податкового законодавства, то суд не приймає їх до уваги зважаючи на наступне.

Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Одночасно слід відмітити, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, зазначені обставини в акті перевірки не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області, не відповідає вимогам названого Кодексу, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18.10.2013 року № 0001022200.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 15 квітня 2014 р.