Постанова № 38454758, 28.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 квітня 2014 року 14:10 справа №826/3224/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Кудрявцева П.М.;

відповідача: Іващенко О.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" (далі по тексту - позивач, ТОВ "КУА "Опіка-Капітал") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року №00011272205 та №00011282205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3224/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року на підставі пункту 3 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України зупинено провадження до одержання результатів економічної (судово-бухгалтерської) експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року поновлено провадження у праві та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 28 квітня 2014 року судом замінено Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на належного її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Печерському районі); представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29 жовтня 2012 року №00011272205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.2, 138.4 пункту 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 117 253 795,00 грн., у тому числі за основним платежем - 93 835 181,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 418 614,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29 жовтня 2012 року №00011282205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.2, 138.4 пункту 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 1 676,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 жовтня 2012 року №833/22-05/33804530 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" код за ЄДРПОУ 33804530 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.12 " (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.2, 138.4 пункту 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 93 835 181,00 грн., у тому числі за 1, 4 квартали 2010 року, 1, 3, 4 квартали 2011 року та 1 квартал 2012 року.

Висновки Акта перевірки про порушення норм податкового законодавства мотивовані наступним:

1) підприємством занижено валовий доход на суму 374 363 600,00 грн. у зв'язку з зниженням фінансового результату від операцій з облігаціями, а саме: не включено до складу інших доходів грошові кошти отримані від ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд" за придбані облігації, які придбані не за кошти інституту спільного інвестування та не є активами інституту спільного інвестування, оскільки за договорами з купівлі-продажу облігацій не проведено грошових розрахунків, а здійснено припинення зобов'язань сторін зарахуванням зустрічних однорідних вимог;

2) підприємством завищено валові витрати, у зв'язку з неправомірним включенням вартості юридичних послуг, послуг з розробки фірмового стилю та вартості страхових платежів, які не пов'язані з господарською діяльністю.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки кошти інститутів спільного інвестування не включаються до складу валових доходів; факт отримання ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" товарів та послуг підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка наявна в матеріалах справи та досліджена під час проведення перевірки.

Відповідачу письмову запереченні проти позову повністю підтримав висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-23-1/10 ТОВ "КУА "Опіка-Капітал", що діє в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Кепітал Девелопмент Фонд" ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд"), через свого повіреного - ТОВ "Холдинг Груп", продало ТОВ "Баски плюс-2004" цінні папери - облігації іменні прості, без документарні, емітент ТОВ "Баски плюс-2004", кількістю 37 436 штук, загальною номінальною вартістю 374 363 600,00 грн.

Згідно акта виконання зобов'язань від 14 квітня 2010 року ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" передало, а ТОВ "Баски плюс-2004" прийняло обумовлені договором цінні папери.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-24-1/10 ТОВ "КУА "Опіка-Капітал", що діє в інтересах ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", через свого повіреного - ТОВ "Холдинг Груп", купило у ТОВ "Баски плюс-2004" цінні папери - прості векселі, емітентом яких є ТОВ "Укрбудгрупп", кількістю 9 штук, загальною вартістю 374 363 600,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 24 березня 2010 року ТОВ "Баски плюс-2004" передало, а ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" прийняло обумовлені договором цінні папери.

14 квітня 2010 року між ТОВ "Баски плюс-2004" та ТОВ "КУА "Опіка-Капітал", яке діє в інтересах ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд", укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання їх настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів: а) договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-23-1/10, за яким ТОВ "Баски плюс-2004" є боржником, а ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" - кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 374 363 600,00 грн.; б) договір купівлі-продажу цінних паперів від 22 березня 2010 року №Б-24-1/10, за яким ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" є боржником, а ТОВ "Баски плюс-2004" - кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 374 363 600,00 грн.

Вказані вище зобов'язання за договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Як зазначено в Акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, на рахунок ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" від ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд" надійшли грошові кошти, як оплата за облігації, у розмірі 374 363 616,01 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як передбачає підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно з підпунктом 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

За визначенням статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; інститут спільного інвестування (далі - ІСІ); кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією.

Виходячи з наведених правових норм вбачається, що до складу валових доходів не включаються лише ті доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, які фактично сформовані за рахунок коштів спільного інвестування.

Разом з тим, інститут припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог не передбачає використання коштів, тому, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, придбані прості векселі загальною вартістю 374 363 600,00 грн. є такими, що не оплачувались за рахунок коштів ІСІ при їх придбанні, а дохід за продані облігації у сумі 374 363 600,00 грн. не є доходом від операцій з активами ІСІ.

Таким чином, дохід отриманий за операціями з облігаціями у сумі 374 363 600,00 грн. не є доходом від операцій з активами ІСІ, а тому операції з продажу таких активів не є операціями з активами ІСІ, а отримані від ПЗНВІФ "Кепітал Девелопмент Фонд" грошові кошти фактично не є коштами спільного інвестування, які б могли не включатись до складу валового доходу згідно підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи викладене, на думку суду висновки Акта перевірки про заниження ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" валового доходу нормативно та документально підтверджуються, а визначення суми грошового зобов'язання за даним епізодом порушення є правомірним.

В частині висновків Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат через не пов'язаність їх із господарською діяльністю суд звертає увагу на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" та контрагентами-постачальниками, обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що 29 грудня 2009 року між ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" (замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір №29/12/09-01 про надання послуг у сфері права (юридичних послуг), відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги, зокрема: перевіряти вимогам законодавства внутрішніх документів замовника; брати участь у підготовці та укладенні різного роду договорів між замовником та іншими особами; надавати консультації з правових питань; інформувати замовника про зміни в законодавстві; організація та ведення позовної роботи; виконання інших доручень юридичного профілю.

Відповідно до пункту 2.3 договору послуги надаються шляхом усних (у тому числі телефонних) консультацій та складання документів в електронному вигляді та подальшому надсиланню їх електронною поштою замовнику.

Згідно з актом виконаних робіт від 30 червня 2010 року виконавець надав обумовлені договором юридичні послуги на загальну суму 180 000,00 грн.

10 січня 2011 року між ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір №1001-1/11 про надання послуг з розробки фірмового стилю, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: створення логотипу замовника, розробка ділової документації замовника (фірмових бланків, візиток, конвертів, папок тощо), розробка дизайну іміджевої та сувенірної продукції (дизайну брелка, значка, банера, шоколадних цукерок, щоденників тощо), розробка брендбука.

Відповідно до пункту 2.3 договору послуги складання документів в електронному вигляді та подальшому надсиланню їх електронною поштою замовнику; складання документів на папері та подальшому надсиланню їх поштою замовнику; складання документів в електронному вигляді та подальшому надсиланню на матеріальних носіях замовнику.

Згідно з актом здачі-прийомки робіт від 31 березня 2011 року виконавець надав обумовлені договором послуги на суму 120 000,00 грн.

Відповідно до договору від 01 липня 2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладеного між ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" (замовник) та ТОВ "Інвестенергія Плюс" (виконавець), останній зобов'язується надати замовнику послуги інформаційно-правового характеру з питань управління господарської (комерційної) діяльності в усній, письмовій чи електронних формах, зокрема: консультування щодо інститутів спільного інвестування, надання консультацій щодо взаємовідносин із суб'єктами депозитарної системи, здійснення всіх необхідних дій щодо реєстрації цінних паперів, власником яких є замовник, здійснення будь-яких дій, необхідних для виконання вищезазначених послуг.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт від 30 вересня 2011 року виконавцем надано інформаційно-консультаційні послуги за липень-жовтень 2011 року на загальну суму 216 000,00 грн.

Між ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" (страхувальник) та ТОВ "Страхова компанія "Прогрес" (страховик) укладено договір добровільного страхування ризиків від 03 жовтня 2011 року №ФР0903-10, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з матеріальними збитками страхувальника внаслідок непередбаченого невиконання (неналежного виконання) одним або декількома учасниками угоди, обумовлених угодою зобов'язань.

Страховим випадком є факт отримання збитків внаслідок невиконання зобов'язань, що обумовлені в угоді та договорі страхування, а саме: договір №8Б/7 купівлі-продажу цінних паперів від 24 лютого 2010 року, укладеним із ПрАТ "СК "Саламандра Україна". Страховим ризиком за договором є ризик непередбачуваних збитків внаслідок невиконання ПрАТ "СК "Саламандра Україна" зобов'язань по угоді.

Платіжних доручень, рахунків на сплату страхових платежів по операціям зі страхування ризиків позивачем до суду не надано.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і новий Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, зокрема : будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у тому числі подвійного призначення щодо страхування ризиків, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач у позовній заяві зазначив, що факт отримання від контрагентів товарів та послуг підтверджується первинною документацією, а на підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по відносинам із суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ "Інвестенергія Плюс", проекти документів (листи до податкового органу та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, картка зразків підпису, заява про реєстрацію змін до проспекту емісії інвестиційних сертифікатів, протокол загальних зборів товариства та інші), графічні роботи.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача, а саме:

1) стосовно послуг у сфері права, наданих суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, матеріали справи не підтверджують надання послуг з перевірки вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, участі у підготовці та укладенні різного роду договорів з іншими особами; надання консультації з правових питань, послуг з інформування про зміни в законодавстві, організації та ведення позовної роботи, характер таких послуг та об'єм, зокрема які документи перевірялись та результати здійсненої перевірки; в підготовці яких договорів та коли приймав участь замовник та характер такої участі; з яких питань проводилось консультування тощо; надані позивачем зразки документів не підтверджують участь виконавця у їх підготовці, оскільки в акті виконаних робіт від 30 червня 2010 року не вказано виконаного об'єму робіт та характеру наданих послуг;

2) стосовно послуг з розробки фірмового стилю, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, матеріали справи не містять доказів виконання робіт по розробці фірмових бланків, фірмових візиток, конвертів, папок та розробки брендбука, при цьому позивачем не надано жодних пояснень та доказів з приводу використання у господарській діяльності та втілення у життя розробленої ділової документації та дизайну сувенірної продукції; надані позивачем графічні матеріали (зображення жолудя, фотознімок екрану ноутбука, зображення брелка, зображення дерева із жолудями, зображення графіків) не дають можливості встановити зв'язок із господарською діяльністю підприємства та ідентифікувати участь виконавця у їх створенні, оскільки в акті здачі-приймання виконаних робіт від 31 березня 2011 року не вказано об'єкту та характеру послуг з розробки фірмового стилю;

3) стосовно інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ "Інвестенергія Плюс", позивачем не надано доказів виконання ТОВ "Інвестенергія Плюс" будь-яких послуг, зокрема із консультування законодавчого регулювання створення та діяльності інститутів спільного інвестування, надання консультацій щодо взаємовідносин із суб'єктами депозитарної системи, неможливо встановити характер та форму наданих консультацій; матеріали справи не підтверджують здійснення виконавцем дій з реєстрації цінних паперів позивача тощо; крім того, акти виконаних робіт не місять інформації про об'єм та характер наданих послуг.

4) стосовно страхування ризиків матеріали справи не містять доказів на підтвердження необхідності укладання договорів страхування ризиків та існування ризиків отримання матеріальних збитків, зокрема копії договору та первинних документів по відносинам з ПрАТ "СК "Саламандра Україна", які є предметом договору страхування; крім того позивачем не доведено, що страховик на момент укладання договору страхування мав ліцензію на страхування фінансових ризиків, та, що страхування ризиків здійснено в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що придбані у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ТОВ "Інвестенергія Плюс" та ТОВ "Страхова компанія "Прогрес" послуги використано в межах господарської діяльності ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" або придбано з такою метою.

За таких підстав, суд погоджується з висновками Акта перевірки про завищення валових витрат/витрат за перевірений період, та вважає їх такими, що не спростовуються матеріалами справи; тому визначення суми грошового зобов'язання та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за даним епізодом порушення є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2012 року №00011272205 та №00011282205 залишились не підтвердженими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "КУА "Опіка-Капітал" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Опіка-Капітал" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко