Постанова № 3845423, 26.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26 травня 2009 року справа №А16/18-08

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів - Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі - Галоян О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 року

у справі №А16/18-08 (категорія ста обліку - 6.11)

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства «Розрахунковий комерційний центр», м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 7661 грн. 87 коп., -

Встановила:

У грудні 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закритого акціонерного товариства «Розрахунковий комерційний центр», м. Нікополь Дніпропетровської області (далі - ЗАТ «Розрахунковий комерційний центр») про стягнення 7186,67 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році, а також про стягнення 475,20 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

 Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008 р. відмовлено у задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Рішення суду обґрунтовано тим, що вина підприємства в невиконанні зобов'язань, покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ), відсутня, оскільки створення робочого місця для інваліда залежить не тільки від підприємства, але й від органів працевлаштування, а також позивачем пропущено встановлений ст.. 250 ГК України строк для стягнення штрафних санкцій за нестворені у 2006 році місця для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Виконання нормативу робочих місць у кількості, передбаченій ст. 19 Закону №875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, сплата зазначених адміністративно-господарських санкцій не ставиться законодавцем в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в запереченні на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

ЗАТ «Розрахунковий комерційний центр» є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2006 році склала 45 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди у кількості 2 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2006 році, були працевлаштовані інваліди у кількості 1 особи.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем. Загальні принципи застосування відповідальності за такі правопорушення визначені у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно діючого законодавства органами, що сприяють працевлаштуванню інвалідів є державна служба зайнятості, управління праці та соціального захисту населення. Як свідчать матеріали справи, на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради у 2006 році перебувало 6 громадян - інвалідів, які не працювали, але шукали роботу і бажали працевлаштовуватись, однак позивач до управління не звертався. Будь - яких доказів стосовно того, що підприємство з'ясовувало професійні можливості інвалідів, що перебували на обліку у центрі зайнятості, суду також не надано.

Згідно листа Нікопольського міськрайонного центру зайнятості від 30.01.08р. №441 у 2006 році в Нікопольському міськрайонному центру зайнятості перебували особи з обмеженими фізичними можливостями, які мали наступні професії та спеціальності: токар 3р; різальник труб та заготовок 3р; кухар 3р; водій; бармен 3р; сторож; прибиральник службових приміщень; листоноша; економіст з планування; бухгалтер; інженер (військові науки); оператор поштового зв'язку; оператор комп'ютерного набору. Особи, яким пропонували працевлаштування на підприємстві відповідача відмовлялися, мотивуючи низькою кваліфікацією заявлених вакансій.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, та безпідставного застосування ст.. 250 ГК України що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено.

Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 7186,67 грн.

Щодо стягнення пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в чому числі за рішенням суду.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 475,20 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008 р. скасувати, позов задовольнити частково. Стягнути з ЗАТ «Розрахунковий комерційний центр», м. Нікополь Дніпропетровської області на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ 7186 грн. 67 коп. адміністративно - господарських санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства,

колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу   Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Розрахунковий комерційний центр» , м. Нікополь Дніпропетровської області пр. Трубників 56, ЄДРПОУ 19320635 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова 11, (ОКПО 25005978) 7186,67 грн. адміністративно - господарських санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 09.06.2009 року.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Судді: А.О. Коршун

О.А. Проценко