Ухвала суду № 38447116, 14.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року Справа № 9104/15/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Марком-Захід» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Марком-Захід» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0020701630/0/20832 від 11 вересня 2009 року, 0020701630/1/4188 від 22 лютого 2010 року, № 0020701630/4/4914 від 03 березня 2010 року, № 0020701630/2/11844 від 20 травня 2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0020701630/0/20832 від 11 вересня 2009 року, 0020701630/1/4188 від 22 лютого 2010 року, № 0020701630/4/4914 від 03 березня 2010 року, № 0020701630/2/11844 від 20 травня 2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано, що ТзОВ «Марком-Захід» декларувало податкові зобов'язання у сумі 106 398,00 грн. (рядок 9), податковий кредит в сумі 105 341,00 грн. (рядок 17), позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1057,00 грн. (рядок 18.1 та р. 20), суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього періоду в сумі 1057,00 грн. (рядок 27).

Перевіркою встановлено, що товариство згідно з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року включило 97 349,53 грн. ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками у минулих податкових звітних періодах (у лютому 2008 року, у березні 2008, у квітні 2008 року, у травні 2008 року, у серпні 2008 року, у жовтні 2008 року, у квітні 2009 року, у травні 2009 року).

Позивачем не подано до податкових декларацій з ПДВ заяв зі скаргами на постачальників щодо відмови у наданні податкових накладних та наданні їх з порушенням встановленого порядку виписування, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Марком-Захід» в порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включило до складу податкового кредиту у червні 2009 року 97 350,00 грн. ПДВ на підставі виписаних постачальниками податкових накладних минулих податкових звітних періодів. Податковий кредит за червень 2009 року складає 7 991,00 грн. (105 341 грн. - 97 350 грн.)

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість» сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2009 року складає 98 407,00 грн. Сума, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2009 року занижена на 97 350,00 грн. (98407 грн. - 1057 грн.).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до абзацу «г» п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. ДПА України листом від 21.09.2009 року № 20400/7/16-1517 роз'яснила, що при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання. :

Згідно з п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Марком-Захід», про що складено акт № 1638/287/15-2/30337302 від 31.08.2009 р. згідно якого ТзОВ «Марком-Захід» включило до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 р. податкові накладні минулих періодів, а саме податкові накладні за 2008 р. та квітень-травень 2009 р.. всього па суму 486 747,65 грн., в т.ч. ПДВ - 97 349,53 грн. При поданні декларації з ПДВ за відповідні попередні періоди, в яких відбулась поставка товарів, до органів державної податкової служби ТзОВ «Марком-Захід» не подавало заяву зі скаргою про неотримання від постачальників податкових накладних. За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0020701630/0/20832 від 11.09.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 102 218 грн. грн. (в т.ч. 97 350 грн. - основний платіж, 4 868грн. - штрафна санкція). ТзОВ «Марком-Захід» не погодилось з висновками податкової інспекції та винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржило його в адміністративному порядку однак скарги платника залишені без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення № 0020701630/1/4188 від 22.02.2010 р., № 0020701630/4/4914 від 03.03.2010 р., № 0020701630/2/11844 від 20.05.2010 р.

Суд першої інстанції правильно вважав, що спір виник щодо правомірності віднесення платником податків до складу податкового кредиту звітного періоду податкових накладних минулих періодів.

Суд першої інстанції у даній спірній ситуації правильно врахував, що відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже наведена норма передбачає, що платник не має права відносити до податкового кредиту суму ПДВ раніше моменту вказаного у відповідному пункті 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому суд першої інстанції з'ясував, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нараховано податковий кредит з ПДВ в червні 2009 р., складені контрагентами-постачальниками позивача в лютому - травні 2008 р., квітні-травні 2009 р., а саме податкові накладні: № 366 від 05.05.2008 р., № 522 від 20.06.2008 р., № 117 від 23.04.2008 р., № 160 від 30.04.2008 р., № 21970403 від 31.05.2009 р., № 28 від 07.04.2009 р., № 1164 від 20.03.2008 року, № 1698 від 24.10.2008 р., № 29675/214000 від 31.10.2008 р., № 2005-01 від 20.05.2008 р., № 34 від 30.04.2009 р., № 00004 від 27.08.2008 р., № 00002 від 15.05.2008 р., № 00001 від 03.04.2008 р., № ПНО-000593 від 26.05.2009 р., № ПНО-000592 від 26.05.2009 р., № 161 від 28.05.2009 р., № МГ0000754 від 27.04.2009 р., № МГ 00000729 від 24.04.2009 р., № МГ 00000708 від 23.04.2009 р., № МГ 00000707 від 22.04.2009 р., № МГ00000760 від 22.04.2009р., № МГ00000706 від 22.04.2009 р., № МГ00000705 від 22.04.2009 р., № МГ0000073 від 17.04.2009р., № МГ 00000704 від 16.04.2009 р., № МГ00000679 від 15.04.2009 р., № МГ 0000024 від 14.04.2009 р., № МГ 00000682 від 13.04.2009 р., № МГ0000061 від 10.04.2009 р., № МГ00000678 від 10.04.2009 р., № МГ0000070 від 02.04.2009 р., № МГ00000071 від 02.04.2009 р.,№ 108 від 29.05.2009 р., № 95 від 05.05.2009 р., № 540 від 21.02.2008 р., № 536 від 21. 02.2008 р., № 537 від 21.02.2008 р.,№ 528 від 20.02.2008 р., № 525 від 20.02.2008 р., № 523 від 19.02.2008 р., № 513 від 15.02.2008 р., від 461 від 04.02.2008 р., № 547 від 21.02.2008 р., № 552 від 22.02.2008 р., № 562 від 26.02.2008 р., № 565 від 27.02.2008 р., № 336 від 28.02.2008 р., № 1297 від 22.04.2008 р., № 1281 від 17.04.2008 р., № 1279 від 17.04.2008 р., № 1269 від 16.04.2008 р., № 12 68 від 16.04.2008 р., № 1267 від 15.04.2008 р., № 1266 від 15.04.2008 р., № 1265 від 15.04.2008 р., З 1253 від 12.04.2008 р., № 1241 від 10.04.2008 р., № 1240 від 10.04.2008 р., № 1237 від 10.04.2008 р., № 1234 від 09.04.2008 р., № 1219 від 07.04.2008 р., № 1206 від 03.04.2008 р., № 1204 від 03.04.2008 р., № 1195 від 02.04.2008 р.,№ 1194 від 02.04.2008 р., № 1631 від 07.05.2008 р., № 1629 від 06.05.2008 р., № 1627 від 06.05.2008 р., № 1626 від 05.05.2008 р., № 1625 від 05.05.2008 р., № 1624 від 05.05.2008 р., № 1623 від 05.05.2008 р., № 1620 від 05.05.2008 р., № 1619 від 01.05.2008 р., № 1618 від 01.05.2008 р., № 8969 від 28.04.2009 р., № 3601 від 05.05.2009 р., № МО00000837 від 29.05.2009 р., №МО00000843 від 29.05.2009 р., №МО0000024 від 14.05.2009 р., № 492 від 11.02.2008 р., № 484 від 08.02.2008 р. Фактично вказані податкові накладні були отримані позивачем в червні 2009 р., що підтверджено Реєстром отриманих та виданих податкових накладних позивача, де в графі 2 розділу І вказується дата отримання накладної (типовий Реєстр отриманих та виданих податкових накладних затверджений наказом ДПА України від 30.06.2004 р. № 244, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 р. за № 770/1105) та витягами із записів у книзі реєстрації вхідної бухгалтерської документації.

За наведених обставин, суд вірно вважав, що датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 97 350 грн. у тому звітному періоді, в якому й були отримані податкові накладні виписані в лютому -травні 2008 р., квітні-травні 2009 р., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав що позивачем дотримано вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту.

Даючи оцінку тверджень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про порушення платником податків п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якого податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), то суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно Акту перевірки від 21.08.2009 р. відповідачем зазначено, що такої скарги від позивача не надходило. Відповідно з п.п. 7.2.6 ст. 7 згаданого вище Закону право особи на подання такої заяви (скарги) пов'язано із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, щодо яких у нього відсутня податкова накладна. Проте, позивач не включав суму, не підтверджену податковою накладною, до складу податкового кредиту, а тому і не повинен був подавати заяву (скаргу), як це передбачено у п.п. 7.2.6 ст. 7 цього Закону. А отже право на податковий кредит виникло у позивача лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції підставно вважав, що в даному випадку подання заяви зі скаргою до податкової декларації за звітний податковий період не є необхідним, а позивач правомірно включив до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 р. податкові накладні минулих періодів, а висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 97 350 грн. є безпідставним та необгрунтованим.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що податкову декларацію за червень 2009 р. подано позивачем у терміни, передбачені законодавством, а саме 16.07.2009 р., а тому камеральна перевірки повинна була проводитись ДПІ до 20 серпня 2009 р., бо відповідно до п.п. 7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Аналогічну за змістом норму містить наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів» та наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів», наказ № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання». Наказом ДПА України № 266 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податковій звітності з ПДВ за відсутності операцій другої категорії за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, інспектором запрошується платник для складання Акта за формою, встановленого Наказом № 166. Проте, як пояснив позивач, запрошення від ДПІ він не отримував. А перевірка проведена лише 31 серпня 2009 року, що є порушенням вимог законодавства щодо термінів її проведення.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає,що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по справі № 2а-7216/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2014 року