Рішення № 38446998, 23.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 р. Справа № 914/407/14

За позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенрего" (надалі - Підприємство), м. Львів,до відповідача:Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Антимонопольний комітет), м. Львів,про: скасування рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.12.2013 року №330.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Бекерська О.І. - довіреність від 30.09.2013 р. ,відповідача:Оленюк С. Л. - представник за довіреністю, Панчишин В.В. - довіреність від 17.01.2014 р.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенрего" до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Ухвалою від 08.02.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.02.2014 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач дійшов безпідставного висновку про вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що полягає у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі технічних умов на відключення/підключення опалювальних приладів від/до системи центрального опалення у вигляді дій, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. У своїх поясненнях позивач доводить, що ним не вчинено порушення вимог антимонопольного законодавства. Зокрема, жодним нормативно-правовим актом не визначено імперативно строку дії технічних умов на відключення від системи централізованого опалення, а тому за умови відсутності порушення вимог чинного законодавства неможливо покладати на позивача санкції.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог. Згідно з цією заявою просить визнати нечинним та скасувати п.п. 2, 3, 4 рішення Антимонопольного комітету від 17.12.2013 р. №330.

Відповідач повністю заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що позивач, займаючи монопольне становище на ринку послуг з видачі технічних умов на відключення/підключення опалювальних приладів до/від системи центрального опалення зловживає своїм становищем. Таке зловживання монопольним становищем полягає у видачі технічних умов строком дії на 1 рік або 2 роки. Дії Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенрего" не відповідають положенням частини сьомої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки у цій нормі зазначено, що технічні умови є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. За таких дій виникає можливість зайвих фінансових і часових витрат споживача на оформлення нових технічних умов. Крім того, вказує на те, що у рішенні Антимонопольного комітету від 17.12.2013 року №330 наведено приклади технічних умов, які аналізувались при прийнятті такого рішення. Проте повний спектр технічних умов міститься у справі про порушення конкурентного законодавства №1-02-234/2013 р. та долучені до матеріалів справи №914/407/14.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проведено планову перевірку Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенрго" стосовно дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринку послу з послуг з видачі технічних умов на відключення/підключення опалювальних приладів від/до системи центрального опалення. За результатами проведеної перевірки Антимонопольним комітетом прийнято рішення від 17.12.2013 року №330 у справі №1-02-234/2013 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (надалі - Рішення).

Зазначеним Рішенням установлено, що Підприємство займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в межах території, на якій розташовані власні діючі мережі із часткою 100%.; Підприємство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі технічних умов на відключення/підключення опалювальних приладів від/до системи центрального опалення у вигляді дії підприємства (встановлення терміну дії технічних умов, які не відповідають вимогам статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13 названого Закону). За вчинення такого правопорушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 10.000,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що Підприємство:

- ЛМКП "Львівтеплоенерго" у виданих технічних умовах на відключення/підключення опалювальних приладів до від/до системи центрального опалення зловживає своїм становищем встановлюючи термін дії 1 рік або 2 роки;

- встановлення терміну дії технічних умов в 1 рік або 2 роки суперечить положенням пункту 7 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 2.5 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.10.2009 р. №1232 "Про затвердження Правил надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж", пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією".

На підставі наведеного вище, Антимонопольним комітетом зроблено висновок, що встановлення терміну дії технічних умов суперечить вимогам статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Зазначені обставини можуть, на думку Антимонопольного комітету, призвести до ущемлення інтересів споживачів, які користуються послугами з видачі технічних умов на відключення/підключення опалювальних приладів від/до системи центрального опалення.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Правилами надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.10.2009 р. №1232, Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198.

Частиною 3 статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері є розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки, забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на державному та регіональному рівнях.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Наведене визначення дозволяє зробити висновок, що конкуренцією є таке змагання суб'єктів господарювання, яке призводить або може призвести до отримання такими суб'єктами певних економічних переваг. При цьому такі переваги забезпечуються завдяки їх власним досягненням. Наслідком такого змагання є те, що споживачі отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання (учасники конкурентного змагання) не визначають та не диктують умов реалізації товару чи послуг на ринку.

Матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується, що Підприємство є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність на ринку послуг з видачі технічних умов на відключення/підключення опалювальних приладів від/до системи центрального опалення у місті Львові протягом 2011-2012 років та поточного 2013 року та займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із часткою 100 відсотків.

Необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підставами для скасування пунктів Рішення позивач називає неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи (Антимонопольним комітетом не було обґрунтовано, які дії підприємства призвели або могли призвести до ущемлення інтересів споживачів), невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи (Антимонопольним комітетом було проаналізовано винятково технічні умови на відключення опалювальних приладів від системи центрального опалення), порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Як убачається з Рішення, Антимонопольний комітет дійшов висновку про вчинення Підприємством порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі технічних умов на відключення/підключення опалювальних приладів від/до системи центрального опалення у вигляді дії підприємства встановлення терміну дії технічних умов. Зазначені дії не відповідають вимогам статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Правилам надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж, (затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.10.2009 р. №1232), Правилам користування тепловою енергією (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198) та можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Позивач указує на те, що стаття 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" регулює порядок видачі технічних умов на підключення до теплових мереж. Тому ця норма встановлює термін дії виключно для осіб, які планують будувати новий об'єкт, а не проводити реконструкцію чи переобладнання існуючого. Крім того, позивач зазначає, що по суті Антимонопольним комітетом проаналізовано технічні умови на відключення від системи централізованого опалення, оскільки в тексті Рішення згадуються лише такі технічні умови, а споживачами ринку визначено осіб, які мають намір від'єднати опалювальні прилади.

Натомість відповідачем долучено до матеріалів справи технічні умови від 14.04.2011 р. №01-94 (на теплопостачання продуктового магазину по вул. Хоткевича, 20), від 25.07.2011 р. №01-172 (на теплопостачання приміщення магазину по вул. Науковій, 57), від 18.06.2012 р. №09-1657 (на теплопостачання перукарні по вул. Єрошенка, 2), від 24.05.2013 р. №25-1973 (на встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії на опалення в приміщенні бібліотеки-філії №36 по вул. Мишуги, 3, від 30.07.2013 р. №01-170 (на встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії на опалення в нежитловому приміщенні по вул. Скрипника, 23, кв. 4). Зазначені технічні умови видані на реконструкцію об'єкта нерухомості строком на 2 роки. Видача технічних умов на строк 2 роки не відповідає положенням статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Суд погоджується із запереченнями відповідача у зв'язку з наступним. По-перше, відповідачем представлено суду докази, що ним аналізувалися технічні умови не лише на відключення, а й на підключення опалювальних приладів до систем теплопостачання. Наявність в тексті рішення посилання лише на ті технічні умови, що встановлюють правила відключення, не спростовує факту витребовування та надання позивачем і інших технічних умов - на підключення. Всюди по тексту рішення мова йде про аналіз технічних умов як на підключення, так і відключення приладів від/до системи централізованого опалення. З огляду на зазначене суд вважає безпідставним посилання позивача на таку підставу для скасування рішення, як невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

По-друге, відповідно до частини сьомої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" технічні умови є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до технічних умов можуть вноситися тільки за згодою замовника. Технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки (частина перша статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, будівництво в розумінні положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт. З огляду на зазначене норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розповсюджуються в частині видачі технічних умов і на випадки їх видачі на підключення/відключення до/від систем централізованого опалення.

Положення частини сьомої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає термін дії технічних умов із вказівкою на подію, з якою пов'язано їхнє завершення (до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника). Тому встановлення строку дії технічних умов у 2 чи 1 рік суперечить положенням зазначеної статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Аналогічне за своєю суттю положення вбачається із пункту 2.5, 2.6 Правил надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж. Згідно з цим пунктом технічні умови чинні до завершення будівництва об'єкта замовника, але не менш як два і не більш як п'ять років.

Як убачається з пункту 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Суд не погоджується із позицією позивача про недоведеність ущемлення інтересів споживачів у зв'язку з наступним. Відповідно до частини шостої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.

Позивач при видачі технічних умов на підключення до мереж системи центрального опалення керується положеннями пункту 2.5 Правил надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж. Згідно з цим пунктом технічні умови чинні до завершення будівництва об'єкта замовника, але не менш як два і не більш як п'ять років. Натомість пунктом 2.6 зазначених Правил визначено, що після закінчення терміну дії технічних умов замовник повинен отримати нові технічні умови в порядку, установленому цими Правилами. З огляду на зазначене споживач після закінчення строку дії технічних умов змушений отримати нові технічні умови та здійснити повторну оплату за їх видачу. За наведених обставин, інтереси споживача можуть бути порушені. Зазначене свідчить і про безпідставність посилання на таку підставу для скасування рішення, як неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 р. №15 стаття 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації. Таким чином, встановлення факту ущемлення прав споживачів із якими ЛМКП "Львівтеплоенерго" укладало прямі договори на гаряче водопостачання та опалення є достатньою підставою для встановлення зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що Антимонопольний комітет не допустив порушень норм матеріального права, а тому суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

За таких обставин Рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.12.2013 р. №330 є обґрунтованим.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Предметом позову є скасування рішення Антимонопольного комітету від 17.12.2013 р. №330. Зазначена правова вимога є немайновою. Таким чином, в силу вимог частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", до сплати із вимоги немайнового характеру підлягає судовий збір у розмірі 1.218,00 грн. Проте позивачем із вимоги немайнового характеру сплачено 1.827,00 грн. судового збору. З огляду на зазначене, сплачена сума судового збору у розмірі 609,00 грн. підлягає поверненню Львівському міському комунальному підприємству "Львівтеплоенерго".

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Повернути Львівському міському комунальному підприємству "Львівтеплоенерго" (адреса: вулиця Д. Апостола, будинок 1, місто Львів, Львівська область, 79040; ідентифікаційний код 05506460) 609,00 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №246 від 15.01.2014 р.

Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.