Вирок № 38446499, 28.04.2014, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/3/14

381/1705/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28» квітня 2014 року м. Фастів

Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Бончева І.В.,

суддів - Зебелян Н.В., Суботіна А.В.,

при секретарях - Савченка О.В., Гапонюк І.В.,

№ 1 - КП /381/3/14

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22012100000000013 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Броварки Лубенського району Полтавської області, проживаючої АДРЕСА_1, пенсіонерки, з вищою освітою, такої, що перебуває в цивільному шлюбі, маючої на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, українки, громадянки України, не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки села Сущанка Попільнянського району Житомирської області, проживаючої АДРЕСА_2, тимчасово не працюючої, з вищою освітою, одруженої, українки, громадянки України, не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженки міста Фастова Київської області, зареєстрованої АДРЕСА_3, фактично проживаючої АДРЕСА_4, працюючої кухонним працівником в Київській обласній лікарні, з середньою технічною освітою, розлученої, українки, громадянки України, не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженки міста Києва, зареєстрованої АДРЕСА_5, фактично проживаючої АДРЕСА_6, пенсіонерки, ФОП «ОСОБА_4», з середньою освітою, розлученої, українки, громадянки України, не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів - Павленко В.В., Гущесова С.В., Каплунського В.Ф., Гребеннікова Д.В., Сороки М.В. та Корнєва К.В.; обвинуваченої ОСОБА_1, її захисників - адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обвинуваченої ОСОБА_2, її захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, обвинуваченої ОСОБА_3, її захисників - адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, обвинуваченої - ОСОБА_4, її захисника - адвоката ОСОБА_12; представників потерпілої юридичної особи - ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також інших учасників кримінального провадження, свідків - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожна наказом від 13.05.2011 року № 201 - ос начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», призначені у місті Фастові Київської області на посади керуючого Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0657 (далі ТВБВ № 10026/0657, ТВБВ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк», ТВБВ), начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю та завідувача касового вузла, відповідно.

При цьому ОСОБА_1, згідно з вимогами «Положення про територіально відокремлене безбалансове відділення № 10026/0657 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» І-го типу, затвердженого постановою правління ВАТ «Державний ощадний банк України» № 141 від 06.04.2011 року, повинна була нести відповідальність за забезпечення повної схоронності готівки, цінностей, бланків та іншого майна у відділенні та підзвітних ТВБВ.

На ОСОБА_1 згідно з розділом ІІ «Посадової інструкції керуючого ТВБВ», затвердженої 14.05.2011 року начальником Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», крім іншого були покладені й обов'язки щодо забезпечення контролю за використанням майна та коштів відділення та підзвітних ТВБВ, забезпечення повної схоронності готівки, цінностей, цінних бланків та іншого майна у відділенні та підзвітних ТВБВ; несення відповідальності за недотримання працівниками відділення та підзвітних ТВБВ вимог чинного законодавства та нормативних документів Банку при виконанні банківських та інших операцій, за порушення вимог системи банківської безпеки, за порушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

На ОСОБА_2 також згідно з розділом ІІ «Посадової інструкції начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю ТВБВ», були покладені обов'язки щодо здійснення контролю за своєчасним, повним та достовірним відображенням операцій в бухгалтерському обліку, що здійснювався в ТВБВ та підзвітних йому ТВБВ, забезпечувати контроль за відображенням в обліку операцій з готівкою та цінностями сховища цінностей, контролювати дотримання правил обліку операцій з готівкою та цінностями ТВБВ та підзвітних йому ТВБВ.

На ОСОБА_3 в свою чергу згідно з розділом ІІ «Посадової інструкції завідувача касового вузла ТВБВ», були покладені обов'язки щодо ведення книг обліку оборотів готівки, іноземної валюти, цінностей та цінних бланків та нести повну матеріальну відповідальність за належне зберігання і повну схоронність грошей, цінностей та цінних бланків, а тому 14.05.2011 року між Адміністрацією Державного ощадного банку України, в особі начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого, вона була повинна виконувати роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням цінностей, нести повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених їй установою банку цінностей і в зв'язку з викладеним зобов'язувалась: обережно поводитися з переданими їй на зберігання або на інші цілі матеріальними цінностями, і вживати заходи щодо запобігання шкоди, своєчасно повідомляти адміністрацію установи банку про усі обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених їй цінностей, суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій з цінностями і їх зберіганням.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідності до п.п. 5.2.15, 5.3.6, 5.3.7 та 5.5.2 «Порядку організації касової роботи в установах АТ «Ощадбанк», затвердженим постановою правління АТ «Ощадбанк» від 29.01.2004 року № 11-1 (зі змінами та доповненнями - надалі Порядок від 29.01.2004 року № 11-1) та п.п. 2.7, 2.9 та 3.1 «Порядку організації касової роботи в установах АТ «Ощадбанк», в яких впроваджено АБС «Барс Millenium», затвердженим постановою правління АТ «Ощадбанк» від 19.07.2010 року № 314 (зі змінами і доповненнями - надалі Порядок від 19.07.2010 року № 314), були зобов'язані у частині, що стосується кожної та в сукупності, організувати та забезпечити проведення в ТВБВ касової роботи, яка визначала, що: вхід до сховища цінностей філії банку дозволяється тільки службовим особам, відповідальним за схоронність цінностей, а входити дозволяється лише всім відповідальним особам разом; ключі від сховищ цінностей, в залежності від кількості замків, якими вони обладнані, знаходяться: перший - у завідуючого касою; другий - у керівника; третій - у головного бухгалтера або у інших відповідальних осіб, визначених наказом керівника установи банку; сховища цінностей опечатуються печатками трьох посадових осіб, відповідальних за збереження в них цінностей; особи, які уповноважені наказом керівника відповідної установи Банку, як відповідальні за схоронність готівки і цінностей у сховищах цінностей, несуть відповідальність за їх схоронність; керівник філії - відділення відповідно до Положення про філію - відділення несе відповідальність за забезпечення повної схоронності готівки, цінностей, бланків суворого обліку у відділенні та підпорядкованих йому ТВБВ; розподіл ключів від сховищ цінностей та кодів зняття/передачі з/під охоронну сигналізацію закріплюється між відповідальними особами сховища цінностей таким чином, щоб відкриття/закриття сховища цінностей було можливим лише в присутності всіх відповідальних осіб сховища цінностей; сховище цінностей установи Банку відкривається та закривається виключно трьома відповідальними особами сховища цінностей за умови обов'язкової присутності всіх трьох відповідальних осіб сховища цінностей; відкриття сховищ цінностей повинно здійснюватися посадовими особами, відповідальними за збереження готівки та цінностей, визначених за наказом (розпорядженням).

Також ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідності до п.п. 5.2.1, 5.2.7, 5.2.8, 5.2.9, 5.2.15, 5.2.16, 5.3.2, 5.3.3 та 5.3.4 Порядку від 29.01.2004 року № 11-1 та п.п. 3.2 та 3.25.4 Порядку від 19.07.2010 року № 314, крім того були зобов'язані по колу осіб всі цінності касового вузла зберігати у сховищі цінностей та обліковувати в «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей банку»; готівку та інші цінності виносити із сховищ цінностей для проведення операцій з їх обробки, контрольного перерахування і ревізії тільки в приміщення каси, видачу цінностей із сховищ цінностей здійснювати під розпис в «Книзі обліку видачі із сховищ цінностей грошових знаків та інших цінностей» для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище цінностей, записи в якій ведуться за видами цінностей; у «Книгах обліку готівки операційної каси й інших цінностей, обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті», що знаходяться у сховищі цінностей записи загальних залишків цінностей за кожним рахунком проводити на наступний операційний день до закриття сховищ цінностей; записи в книгах проводити за кожним видом цінностей із зазначенням кількості цінностей і документів або ваги цінностей, загальної суми залишку даного виду цінностей або документів; входити до сховища цінностей філії банку, як службові особи, які відповідають за схоронність цінностей лише всім разом; у робочі дні всі сховища цінностей обов'язково відкривати, оглядати і перевіряти цінності, незалежно від того, здійснюватимуться операції з ними чи ні; перед закриттям сховищ цінностей перевіряти, чи всі цінності, книги і документи, які підлягають зберіганню в сховищах, внесені в сховище цінностей, чи відповідає фактична наявність готівки та інших цінностей операційної каси залишкам, зазначеним у «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей банку»; звіряти дані залишків цінностей, записані у «Книзі обліку готівки і операційній касі й інших цінностей» з даними бухгалтерського обліку за відповідними рахунками; щоденно підтверджувати підписами правильність залишків, виведених у книгах; цінності касового вузла філії та ТВБВ зберігати у сховищах цінностей та обліковувати в «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей банку»; а завідувач касою (відповідальна особа за збереження цінностей) установи Банку виносить, а в разі наявності касового візка - перевозить, із сховища цінностей необхідні для поточної роботи готівку і цінності та, за необхідності, фіксує дані про винесення для роботи цінності в своїй «Книзі обліку прийнятої та виданої готівки (цінностей)».

Отже ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожна являлась службовою особою, оскільки в державній установі всі разом постійно обіймали посади, пов'язані з виконанням адміністративно господарських функцій (щодо зберігання коштів, одночасного доступу до них, а також ведення достовірного бухгалтерського обліку), а перші дві іще й організаційно - розпорядчі (щодо загальної організації роботи в ТВБВ та за її окремим напрямком).

22.06.2012 року близько 16 год. 45 хв. ОСОБА_1, після одночасного відкриття сховища за допомогою трьох банківських ключів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, маючи безпосередній доступ до передсховища ввіреної їй ТВБВ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк», що розміщується на вул. Червоноармійській, 8 у місті Фастові Київської області і куди перекладались цінності для роботи з ними протягом робочого дня, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, а також те, що це змусить її використовувати службове становище всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб незаконно взяла звідти кошти в сумі 2000000 грн., про що повідомила побачивших це ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та пообіцяла їх невдовзі повернути, при цьому маючи єдиний злочинний намір і на подальше у такий спосіб заволодіння чужим майном у відомому тільки їй розмірі без попередньої змови.

Розуміючи для себе, що зазначена пропозиція є протиправною, але невиконання якої зможе негативно вплинути на продовження службової кар'єри в установі банку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, довіряючи при цьому ОСОБА_1 як безпосередньому керівнику щодо повернення коштів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також погодились шляхом зловживання своїм службовим становищем, групою осіб, а з їх боку виключно у спосіб приєднання до розпочатих нею дій та шляхом подальшого усунення перешкод, сприяти останній, яка цього бажала, у заволодінні чужим майном, тобто коштами банку в особливо великих розмірах.

Одразу після цього ОСОБА_1 без перешкод з боку матеріально відповідальних осіб -ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заволоділа з передсховища коштами в сумі 2000000 грн., винесла їх з приміщення ТВБВ та розпорядилась на власний розсуд.

В цей же час і на цьому місці, після перерахунку грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець робочого дня залишились у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_3 внесла до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 22.06.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів на загальну суму 8565291 грн. 98 коп. (не відобразивши нестачу в сумі 2000000 грн.), після чого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

25.06.2012 року близько 17 год. 15 хв. на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунку грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець робочого дня залишились у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_3 внесла до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 25.06.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів на загальну суму 6038876 грн. 24 коп. (не відобразивши нестачу в сумі 2000000 грн.), після чого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

26.06.2012 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1, впевнившись у відсутності належного контролю за нею з боку керівництва філії банку, продовжуючи вчинення тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним власним наміром, після відкриття сховища за допомогою трьох банківських ключів, маючи безпосередній доступ до передсховища ввіреної їй ТВБВ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк», що розміщується на вул. Червоноармійській, 8 у місті Фастові Київської області і куди перекладались цінності для роботи з ними протягом робочого дня, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, а також те, що це змусить її використовувати службове становище всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб вдруге незаконно взяла звідти кошти в сумі 3000000 грн., про що знову повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та пообіцяла їх невдовзі повернути, при цьому маючи єдиний злочинний намір і на подальше у такий спосіб заволодіння чужим майном у відомому тільки їй розмірі без попередньої змови.

Розуміючи для себе, що зазначена пропозиція є протиправною, але невиконання якої зможе негативно вплинути на продовження службової кар'єри в установі банку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, довіряючи при цьому ОСОБА_1 як безпосередньому керівнику щодо повернення коштів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знову погодились шляхом зловживання своїм службовим становищем, групою осіб, а з їх боку виключно у спосіб приєднання до розпочатих нею дій та шляхом подальшого усунення перешкод, сприяти останній, яка цього бажала, у заволодінні чужим майном, тобто коштами банку в особливо великих розмірах.

Одразу після цього ОСОБА_1 без перешкод з боку матеріально відповідальних осіб -ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заволоділа з передсховища коштами в сумі 3000000 грн., винесла їх з приміщення ТВБВ та розпорядилась на власний розсуд.

26.06.2012 року близько 18 год. 50 хв. на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунку грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець робочого дня залишились у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_3 внесла до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 26.06.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів на загальну суму 6590494 грн. 46 коп. (не відобразивши нестачу в сумі вже 5000000 грн.), після чого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

27.06.2012 року близько 19 год. 45 хв., а потім однаково 02.07.2012 року близько 18 год. 50 хв., 03.07.2012 року близько 17 год. 00 хв., 04.07.2012 року близько 16 год. 55 хв., 05.07.2012 року близько 17 год. 05 хв., 06.07.2012 року близько 16 год. 45 хв., 07.07.2012 року близько 14 год. 10 хв., 09.07.2012 року близько 17 год. 45 хв., 10.07.2012 року близько 17 год. 10 хв. та 11.07.2012 року близько 17 год. 20 хв., на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунків грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець кожного робочого дня залишались у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_3 кожного разу вносила до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 27.06.2012 року, 02.07.2012 року, 03.07.2012 року, 04.07.2012 року, 05.07.2012 року, 06.07.2012 року, 07.07.2012 року, 09.07.2012 року, 10.07.2012 року та 11.07.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів (не відобразивши їх загальну нестачу в сумі 5000000 грн.), після чого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожного разу засвідчували своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

12.07.2012 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1, остаточно переконавшись у відсутності дієвого контролю за нею з боку керівництва філії банку, продовжуючи вчинення тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним власним наміром, після відкриття сховища за допомогою трьох банківських ключів, маючи безпосередній доступ до передсховища ввіреної їй ТВБВ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк», що розміщується на вул. Червоноармійській, 8 у місті Фастові Київської області і куди перекладались цінності для роботи з ними протягом робочого дня, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, а також те, що це змусить її використовувати службове становище всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб втретє незаконно взяла звідти кошти в сумі 2700000 грн. та 202000 доларів США, про що знову повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та пообіцяла їх невдовзі повернути.

Розуміючи для себе, що зазначена пропозиція є протиправною, але невиконання якої зможе негативно вплинути на продовження службової кар'єри в установі банку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, довіряючи при цьому ОСОБА_1 як безпосередньому керівнику щодо повернення коштів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знову погодились шляхом зловживання своїм службовим становищем, групою осіб, а з їх боку виключно у спосіб приєднання до розпочатих нею дій та шляхом подальшого усунення перешкод, сприяти останній, яка цього бажала, у заволодінні чужим майном, тобто коштами банку в особливо великих розмірах.

Одразу після цього ОСОБА_1 без перешкод з боку матеріально відповідальних осіб -ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заволоділа з передсховища коштами в сумі 2700000 грн. та 202000 доларів США, винесла їх з приміщення ТВБВ та розпорядилась на власний розсуд.

12.07.2012 року близько 18 год. 15 хв., на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунку грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець робочого дня залишились у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_3 внесла до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» та «Книги обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 12.07.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів на загальну суму 6672591 грн. 07 коп. та 228329 доларів США, відповідно (не відобразивши утворену загальну нестачу на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США), після чого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

13.07.2012 року близько 16 год. 20 хв., а потім однаково 16.07.2012 року близько 18 год. 15 хв., 17.07.2012 року близько 18 год. 20 хв., 18.07.2012 року близько 17 год. 15 хв., 19.07.2012 року близько 17 год. 50 хв., 20.07.2012 року близько 16 год. 50 хв., 23.07.2012 року близько 17 год. 20 хв., 24.07.2012 року близько 17 год. 35 хв., 25.07.2012 року близько 17 год. 25 хв., 26.07.2012 року близько 17 год. 30 хв., 27.07.2012 року близько 16 год. 20 хв., 30.07.2012 року близько 17 год. 30 хв., 31.07.2012 року близько 19 год. 30 хв., 01.08.2012 року близько 19 год. 00 хв., 02.08.2012 року близько 17 год. 05 хв., 03.08.2012 року близько 17 год. 20 хв., 06.08.2012 року близько 18 год. 45 хв., 07.08.2012 року близько 18 год. 00 хв., 08.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 09.08.2012 року близько 17 год. 05 хв., 10.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 13.08.2012 року близько 17 год. 10 хв., 14.08.2012 року близько 17 год. 20 хв., 15.08.2012 року близько 18 год. 10 хв., 16.08.2012 року близько 17 год. 35 хв., 17.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 20.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 21.08.2012 року близько 18 год. 25 хв., 22.08.2012 року близько 18 год. 00 хв., 23.08.2012 року близько 18 год. 15 хв., 27.08.2012 року близько 19 год. 05 хв., 28.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 29.08.2012 року близько 16 год. 45 хв., 30.08.2012 року близько 17 год. 45 хв., 31.08.2012 року близько 19 год. 45 хв., 03.09.2012 року та 04.09.2012 року (точний час не встановлений), на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунків грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець кожного робочого дня залишались у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_3 кожного разу вносила до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» та «Книги обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 13.07.2012 року, 16.07.2012 року, 17.07.2012 року, 18.07.2012 року, 19.07.2012 року, 20.07.2012 року, 23.07.2012 року, 24.07.2012 року, 25.07.2012 року, 26.07.2012 року, 27.07.2012 року, 30.07.2012 року, 31.07.2012 року, 01.08.2012 року, 02.08.2012 року, 03.08.2012 року, 06.08.2012 року, 07.08.2012 року, 08.08.2012 року, 09.08.2012 року, 10.08.2012 року, 13.08.2012 року, 14.08.2012 року, 15.08.2012 року, 16.08.2012 року, 17.08.2012 року, 20.08.2012 року, 21.08.2012 року, 22.08.2012 року, 23.08.2012 року, 27.08.2012 року, 28.08.2012 року, 29.08.2012 року, 30.08.2012 року, 31.08.2012 року, 03.09.2012 року та 04.09.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів (не відобразивши їх загальну нестачу на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США), після чого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожного разу засвідчували своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

Всього ОСОБА_1 за зазначених вище обставин кримінального провадження, групою осіб, при пособництві ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заволоділа коштами ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 12.07.2012 складає 1614586 грн.), на загальну суму 9314586 грн., тобто в особливо великих розмірах, який на момент вчинення злочину в шістсот і більше разів перевищував встановлений законодавством на 01 січня 2012 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

03.09.2012 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_4, дізнавшись про те, що злочинні дії ОСОБА_1 щодо заволодіння нею коштами на сумі 7700000 грн. були викриті начальником філії Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», діючи всупереч інтересам правосуддя в частині забезпечення своєчасного виявлення, припинення та розкриття злочинів, усвідомлюючи фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 діяння в особливо великих розмірах та переховуючи у зв'язку з цим факт здобутих злочинним шляхом коштів, без домовленості про таке заздалегідь, перебуваючи в приміщенні філії Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» по вулиці Володимирській, 27 у місті Києві, надавши відповідне зобов'язання, повідомила у такий спосіб працівників правоохоронних органів - ОСОБА_20 та ОСОБА_19 та інших службових осіб банку - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, про надумані нею обставини отримання від ОСОБА_1 коштів на зазначену вище суму, приховавши таким чином вчинений ОСОБА_1 особливо тяжкий злочин.

Тому колегія суддів вважає обвинувачену ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах.

Також колегія суддів вважає обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожну, винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України за ознаками пособництва у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах.

Крім того, колегія суддів вважає обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожну, винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Колегія суддів також вважає обвинувачену ОСОБА_4 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, за ознаками заздалегідь не обіцяного приховування особливо тяжкого злочину.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні цих злочинів визнала частково і повідомила, що вона працювала на посаді керуючого Територіального відокремленого безбалансового відділення у місті Фастові Київської області з травня 2011 року. З того ж часу в її підпорядкуванні на посадах начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю працювала ОСОБА_2, а завідувача касового вузла - ОСОБА_3 При цьому всі вони згідно посадових обов'язків відповідали за забезпечення повної схоронності готівки у відділенні. Свої посадові обов'язки вона знала добре та завжди їх виконувала належним чином.

Як також наполягала ОСОБА_1, приблизно в другій половині червня 2012 року до неї звернувся знайомий з проханням передати йому на деякий час значну суму коштів. Бажаючи допомогти цій особі (прізвище якої називати в судових засіданнях ОСОБА_1 спочатку відмовилася), вона вирішила шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодіти коштами, які зберігаються в банку. При цьому вона розуміла, що такі дії є незаконними, але сподівалась, що той виконає свою обіцянку щодо повернення коштів і про цей випадок крім неї та ОСОБА_3 ніхто не дізнається. Корисливого мотиву вона не мала та використати ці кошти для власного збагачення не бажала, а тому вважає, що вилучивши їх зі сховища банку, вчинила лише зловживання службовим становищем.

При цьому вона, ОСОБА_1, спочатку 22.06.2012 року перед закінченням робочого дня, з передсховища ввіреної їй ТВБВ до якого вона мала вільний доступ, незаконно взяла звідти кошти в сумі 2000000 грн., про що повідомила ОСОБА_3, яка це побачила та пообіцяла їх повернути. Попередньої змови на це між ними не було, вона лише поставила ту перед фактом мов би вимушеної тимчасової необхідності, а та у свою чергу, хоча і висловлювала своє невдоволення, але не чинила спротиву, мовчки підкорюючись її незаконним діям. Після цього, отримавши у такий спосіб кошти, вона власними силами перевезла їх до міста Києва, де передала їх на одній зі станцій метрополітену іншій особі. За аналогічно викладених обставин, після чергових звернень про це з боку тієї ж особи, вона незаконно заволоділа коштами банку 26.06.2012 року на суму 3000000 грн. та 12.07.2012 року на суму 2700000 грн. та 202000 доларів США, які передала іншій особі на одній зі станцій Київського метрополітену.

Для приховання цієї нестачі вона та ОСОБА_3 вносили у відповідні контрольно-облікові документи (книги, журнали) неправдиві відомості про відсутність у касовому вузлі ТВБВ нестачі на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США, які не відповідали дійсності. При цьому ОСОБА_2 до моменту її викриття правоохоронними органами, тобто до 03.09.2012 року про факт цієї нестачі не знала взагалі і про таке вона особисто її не повідомляла, хоча також несвідомо ставила власні підписи в облікових документах, вважаючи, що всі кошти є в наявності, про що вона, ОСОБА_1 особисто, а також ОСОБА_3 їй повідомляли. ОСОБА_2 ж дійсно лише візуально дивилась на мішки в яких зберігались кошти, їх особисто не перераховувала, довіряючи їх запевненням про наявність відповідного залишку, який відповідав загальному балансу ТВБВ.

Як крім того пояснювала ОСОБА_1, 03.09.2012 року після того як її безпосереднє керівництво дізналося про вчинений нею злочин та нестачу значної суми коштів, вона засобами телефонного зв'язку повідомила про це свою подругу - ОСОБА_4, яку попросила підтвердити надумані факти про те, що мов би саме вона взяла кошти на суму 7700000 грн. на деякий час, для того, що б врятувати її від викриття. Коли та трохи поспіль погодилась, вона продиктувала їй номера телефонів керівника, суму, яку потрібно було назвати та період, коли їх отримала. Через деякий час ОСОБА_4 прибула в приміщення філії «Державного ощадного банку України» на вулицю Володимирській, 27 у місті Києві, де на ім'я начальника філії ОСОБА_16 написала відповідне зобов'язання, яке також не відповідало фактичним обставинам. Вважає, що саме вона сприяла ОСОБА_4 до власного оговору. При цьому коштів, якими вона заволоділа не для себе, до цього часу в банк не повернула.

Також протягом всього судового розгляду ОСОБА_1, не наводячи обґрунтованих причин, із засідання в засідання відкладала власні наміри повідомити суд про особу, якій вона передавала кошти, та перед стадією судових дебатів указала, що ним був гр. ОСОБА_31, на якого вона вказувала і на стадії досудового розслідування під час її допитів 09.11.2012 року та 03.12.2012 року, не змінюючи самих вищевикладених фактичних обставин заволодіння та передачі йому коштів.

Крім того, на останньому етапі дослідження доказів ОСОБА_1 додатково наполягала на тому, що передала кошти ОСОБА_31 на вимогу та за підтримки свого керівника й товариша останнього - ОСОБА_16, для розвитку перспективних об'єктів будівництва у місті Києві, а також для забезпечення виборів народних депутатів, які проводилися у жовтні 2012 році, тобто з питань політичної доцільності. При тому, що передані нею кошти були забезпечені іншим індивідуальним майном ОСОБА_31, яке в якості застави за отриманий ним у травні 2012 року кредит на суму 2000000 грн., перебувало у розпорядженні банку та мало значно більшу вартість, а саме, - 11000000 грн. З ОСОБА_31 інших фінансових стосунків вона не мала, останній раз бачила його у серпні 2012 року. Оскільки після викриття працівниками СБУ злочину ОСОБА_16 пообіцяв їй надати час для повернення коштів, вона була вимушена шляхом залучення ОСОБА_4 забезпечити собі необхідний термін, але ОСОБА_16 їй такий час не надав, у тому числі після телефонної розмови в ніч з 03 на 04.09.2012 року, одночасно порушивши відповідну відомчу інструкцію по порядку проведення службових розслідувань. Впевнена, що на даний час від її дій шкоди банку не спричинено, оскільки розмір всіх вилучених нею коштів нижче розміру заставного майна, що залишилось у віданні банку.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні цих злочинів повністю заперечила і пояснювала про те, що вона працювала на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю Територіального відокремленого безбалансового відділення у місті Фастові Київської області з травня 2011 року. З того ж часу на посадах керуючого працювала ОСОБА_1, а завідувача касового вузла - ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно посадових обов'язків відповідали за забезпечення повної схоронності готівки у відділенні, а вона лише контролювала достовірність бухгалтерського обліку. Свої посадові обов'язки вона знала добре, та завжди їх виконувала належним чином. Про факт заволодіння ОСОБА_1 з касового вузла ТВБВ коштами на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США вона дізналась лише 03.09.2012 року, коли після викриття працівниками правоохоронних органів ОСОБА_1 зателефонувала їй з міста Києва і про це розповіла, повідомивши також, що всі кошти поверне через тиждень. Тому їй не відомо про те, як ОСОБА_1 отримувала, а також як витрачала ці кошти взагалі.

Як крім того пояснювала обвинувачена, до цього вона хоча і була щоденно присутня під час підрахунків коштів у касовому вузлі, але жодної нестачі вочевидь не помічала, оскільки виключно ОСОБА_3 власноручно перераховувала залишок коштів та повідомляла, що їх нестач не має. Особисто вона, ОСОБА_2, взагалі кошти з каси не брала, не перераховувала, а тому про їх нестачу не знала і підписувала офіційні документи (облікові книги, журнали), що не містили інформацію про будь яку нестачу коштів не усвідомлено, на довір'ї до своїх співробітників. З будь якими повідомленнями ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_3 протягом цього часу до неї не звертались. При цьому ОСОБА_4 вона не знає взагалі, будь яких справ фінансового характеру з нею ніколи не мала.

Разом з тим ОСОБА_2 визнала, що щоденно разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відчиняла сховище банку, а потім у неї на очах остання, яка за це відповідала безпосередньо, переносила кошти, які зберігались у коробках та мішках, в передсховище. Оскільки кошти зберігались у мішках, вона їх не перераховувала, проте, судячи по об'єму мішків, вважала що їх кількість повинна відповідати бухгалтерському обліку. Чим і пояснює те, чому зведений бухгалтерський залишок відповідав зафіксованому обліку касових журналів.

Їй, ОСОБА_2 також було добре відомо, що саме для їхньої ТВБВ був встановлений ліміт у національній валюті України приблизно на суму 2000000 грн. та 100000 доларів США, але чому саме від був перевищений протягом тривалого часу, а вона, достовірно знаючи про це не вживала відповідних заходів, переконливо пояснити не змогла. При цьому вона усвідомлює, що порушила вимоги лише трудового законодавства, довіряючи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з якими будь яких домовленостей на вчинення злочинів не мала взагалі.

Крім того ОСОБА_2, залежно від етапів дослідження доказів, також робила у судовому засіданні заяви про те, що у офіційно затверджених в ТВБВ обов'язках головного бухгалтера, такого обов'язку, як перерахунок коштів не передбачено, а тому вона не могла бути службовою особою та нести відповідальність у питаннях їх зберігання.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні цих злочинів визнала частково і пояснювала, що вона працювала на посаді завідувача касового вузла Територіального відокремленого безбалансового відділення у місті Фастові Київської області з травня 2011 року. З того ж часу на посадах керуючого працювали ОСОБА_1, начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю - ОСОБА_2 При цьому всі вони, а вона у більшому ступеню, згідно посадових обов'язків відповідали за забезпечення повної схоронності готівки у відділенні. Свої посадові обов'язки вона знала добре, та завжди їх виконувала належним чином.

Як далі пояснювала обвинувачена, 22.06.2012 року перед закінченням робочого дня, з передсховища ТВБВ ОСОБА_1 у неї на очах взяла кошти в сумі 2000000 грн., про що повідомила та пообіцяла повернути через деякий час. Попередньої домовленості про таке між ними не було, ОСОБА_1 лише поставила її перед цим фактом, не роз'яснюючи також кому саме ці кошти необхідно передати. Довіряючи ОСОБА_1 як безпосередньому керівнику, а також розуміючи, що та зможе перешкодити її подальшій роботі на займаній посаді, вона, ОСОБА_3 хоча і стала висловлювати своє невдоволення, але спротиву не чинила, мовчки підкорилась її незаконним вимогам, одночасно розуміючи протиправність таких дій. Як саме ОСОБА_1 використовувала кошти їй не відомо, сама особисто вона їх не отримувала. За аналогічно викладених обставин, після чергових звернень про це з боку ОСОБА_1, вона не перешкоджала заволодінню нею коштами банку 26.06.2012 року на суму 3000000 грн. та 12.07.2012 року на суму 2700000 грн. й 202000 доларів США. Одночасно з цим, для приховання цієї нестачі вона та ОСОБА_1 вносили у відповідні контрольно-облікові документи (книги, журнали) неправдиві відомості про відсутність у касовому вузлі ТВБВ нестачі на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США, які не відповідали дійсності. ОСОБА_2 про факт цієї нестачі не знала і про таке вона особисто її не повідомляла, а тому остання підписувала всі документи виключно довіряючи її запевненням про наявність у касі всіх коштів без виключення, одночасно візуально перевіряючи мішки з готівкою зовнішнім оглядом. Кошти, якими заволоділа ОСОБА_1, до цього часу в банк не повернуто, сама особисто вона їх не отримувала та не витрачала. З ОСОБА_4 вона не знайома, будь яких справ фінансового характеру з нею ніколи не мала. Вважає себе винною за таких обставин лише у зловживанні службовим становищем.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого органами досудового розслідування злочину не визнала взагалі, а в частині вчинення приховування злочину визнала повністю, щиро покаялася і пояснювала, що вона тривалий час знайома з ОСОБА_1, яка є її подругою і між ними крім іншого завжди існували фінансові стосунки, пов'язанні з отриманням нею особисто коштів у позику. 03.09.2012 року в першій половині дня, коли вона займалася власними справами поза межами міста Києва, їй зателефонувала ОСОБА_1, яка повідомила про те, що в її ТВБВ керівництвом виявлена нестача коштів на суму близько 8000000 грн., тому планується ревізія. ОСОБА_1 попросила її підтвердити керівництву надуманий факт, що кошти передані в тимчасове користування їй, ОСОБА_4 до 10.09.2012 року, одночасно обіцяючи повернути їх в банк невідкладно. Не будучи жодним чином причетною до отримання зазначених коштів, вона спочатку відмовлялась, проте ОСОБА_1 запевнила її про небезпечність таких дій. Коли вона все ж таки погодилась допомогти своїй подрузі то усвідомлювала, що сума нестачі є значною, і це може потягнути для неї серйозні наслідки. ОСОБА_1 ж у свою чергу продиктувала їй номера телефонів керівника з міста Києва, суму нестачі - 7700000 грн. та період отримання цих коштів з банку, а саме -20.06.2012 року. Зазначену інформацію, яку раніше не знала, вона, ОСОБА_4 записала на окремому аркуші паперу, який потім носила при собі в кишенях. Після кількох невдалих спроб зателефонувати безпосередньому керівнику та підтвердити вигадані ними обставини, вона за черговими умовляннями з боку ОСОБА_1, особисто приїхала на вулицю Володимирській, 27 у місті Києві в приміщення філії «Державного ощадного банку України».

Вона, ОСОБА_4, розуміючи обставини вчиненого ОСОБА_1 діяння та переховуючи у зв'язку з цим факт невистачаючих коштів, в службовому кабінеті керівника установи - ОСОБА_16 свідомо надала в присутності працівників СБУ та інших свідків власноручне письмове зобов'язання, повідавши надумані ними з ОСОБА_1 обставини отримання саме нею від ОСОБА_1 коштів на суму 7700000 грн., приховавши у такий спосіб злочин. При цьому робила вона це переконливо, щоб не виникало жодного сумніву. Водночас обставини заволодіння та витрачання ОСОБА_1 цих коштів їй взагалі не відомі, сама особисто вона їх не отримувала.

Не зважаючи на повне невизнання обвинуваченою ОСОБА_2 своєї вини, її часткове визнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3, і повного визнання в частині приховування злочину ОСОБА_4, їх вина у вчиненні злочинів за викладених вище обставин кримінального провадження, підтверджується крім власне їхніх показань, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.

Щодо обставин обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем та вчинення ними службового підроблення.

Згідно з досліджених в судовому засіданні наказу від 13.05.2011 року № 201 - ос начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», «Статуту відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України», «Положення про територіально відокремлене безбалансове відділення № 10026/0657 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» І-го типу, «Посадової інструкції керуючого ТВБВ», «Посадової інструкції начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю ТВБВ», «Посадової інструкції завідувача касового вузла ТВБВ», «Порядку організації касової роботи в установах АТ «Ощадбанк» № 11-1 від 29.01.2004 року та «Порядку організації касової роботи в установах АТ «Ощадбанк», в яких впроваджено АБС «Барс Millenium» № 314 від 19.07.2010 року (т. 1 а.к.п. 51-62, 66, 67, 68-70, 71-72, 76, 77-81, 82-156; т. 9 а.к.п. 3-5, 6-7, 8-10, 11, 13-22, 152-168, 169-191) видно, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після призначення відповідно на посади керуючого Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0657, начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю та завідувача касового вузла, повинні були по колу своїх обов'язків забезпечити там повну схоронність готівки, контроль за використанням коштів, проведення в ТВБВ касової роботи, входити до сховища банку лише втрьох одночасно після відкриття ними власними ключами трьох різних замків, всі кошти зберігати у сховищі та обліковувати в «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей банку» та у «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей, обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті», записи загальних залишків цінностей за кожним рахунком проводити на наступний операційний день до закриття сховищ за кожним видом цінностей із зазначенням загальної суми залишку даного виду цінностей, особисто перевіряти чи відповідає фактична наявність готівки тим залишкам, зазначеним у «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей банку».

Згідно з дослідженого в судовому засіданні «Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» від 14.05.2011 року (т. 1 а.к.п. 75; т. 9 а.к.п. 12), ОСОБА_3 як завідувач касового вузла Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0657, брала на себе безпосередню відповідальність пов'язану із зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням цінностей, а також повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження цінностей, а тому повинна була суворо дотримуватись встановлених правил здійснення операцій з цінностями і їх зберігання.

Згідно з дослідженого в судовому засіданні розпорядження керуючої ТВБВ № 10026/0657 № 33 від 27.07.2011 року та (т. 9 а.к.п. 148-149), ним належним чином організовано доступ до касового вузла, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали таку можливість безпосередньо, виходячи зі змісту викладених вище обов'язків.

Згідно з дослідженими в судовому засіданні «Акту передачі ключів, готівки, цінностей та цінних бланків, які знаходяться у сховищі касового вузла ТВБВ № 10026/0657» від 28.03.2012 року, з додатками, у тому числі з «Описом ключів від сейфів» (т. 9 а.к.п. 131-135), ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виключно втрьох прийняли їх на зберігання як матеріально відповідальні особи ТВБВ.

З дослідженого в судовому засіданні речового доказу - «Контрольного журналу на осіб, що допускаються до відкриття, закриття та опечатування грошових сховищ» (т. 8 а.к.п. 18-24), ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом інкримінованого часу щоденно відкривали та закривали сховище ТВБВ, посвідчуючи це власними підписами.

Згідно з дослідженими в судовому засіданні наказами №№ 4496-ос, 4497-ос від 12.09.2012 року та № 901 від 27.09.2012 року начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» (т. 4 а.к.п. 159-161), ОСОБА_2, ОСОБА_3, а потім і ОСОБА_1 були звільнені із займаних посад.

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вищевказані фактичні обставини.

Наведеними вище матеріалами кримінального провадження, як доказами обвинувачення, доведено те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом інкримінованого їм часу займали вищевказані штатні посади у ТВБВ і виконували трудові обов'язки виключно як службові, матеріально відповідальні особи, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були наділені іще і функціями керівників.

При цьому визначене вище коло обов'язків ОСОБА_2, як начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю, тобто за своїм змістом - головного бухгалтера, повністю узгоджується з практикою організації бухгалтерського обліку та фінансової діяльності в ТВБВ, яка відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік…» обумовлена наявністю у вказаний установі відповідної штатної посади на якій вона перебувала, а також завданнями і обов'язками, необхідним рівнем знань та кваліфікаційними вимогами, визначеними у «Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників» (в частині, що стосується головного бухгалтера), затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України № 336 від 29.12.2004 року.

До того ж аналіз ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 7 ст. 8 та ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року дає підстави колегії суддів для висновку, що на ОСОБА_2, як на начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю з метою забезпечення ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності шляхом надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів ТВБВ, а також враховуючи, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються виключно на даних бухгалтерського обліку, було покладено обов'язок: забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складати і подавати у встановлені строки фінансову звітність; організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; брати участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачами та відшкодуванням втрат від нестач, крадіжок і псування активів підприємства; забезпечувати перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства та як службова особа, яка складала та підписувала облікові фінансові документи, нести відповідальність за недостовірність відображених у них даних.

Тому колегія суддів критично оцінює заяву ОСОБА_2 про те, що в ТВБВ не були визначені її конкретні службові обов'язки в контексті проведення підрахунку готівкових коштів особисто з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки така заява підсудної не тільки спростована сукупністю наведених вище відомчих нормативно - правових актів, що такі обов'язки на неї покладають безпосередньо, а й не ґрунтується на вимогах Закону України «Про бухгалтерський облік…», не знання якого не звільняє ОСОБА_2 від відповідальності згідно з правилами ч. 2 ст. 68 Конституції України.

До того ж, зміст примітки до розділу 2 «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», який кваліфікаційну характеристику професії «Головний бухгалтер» поширює і на інші професії керівників підрозділів бухгалтерського обліку, у тому числі і на начальника відділу, з урахуванням конкретних особливостей професійної діяльності, - в свою чергу повністю спростовує думку захисту з приводу правової невизначеності посади, яку обіймала ОСОБА_2

Тим більш, що ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік…» передбачає, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється виключно Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Разом з тим, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи захисту про те, що всупереч діючого на час вчинення злочинів Порядку № 314 від 19.07.2010 року, керівництвом філії банку не був виданий відповідний наказ про організацію касової роботи в ТВБВ, оскільки зміни, якими такі повноваження були покладені на керівника ТВБВ, вступили в силу лише 17.07.2012 року.

Натомість ця обставина не усуває відповідальності ОСОБА_2 за порушення прямих приписів Закону України «Про бухгалтерський облік…» та наказу начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» № 201 - ос від 13.05.2011 року, яким її призначено на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю. Відсутність локального наказу про організацію касової роботи в ТВБВ не змінює загального порядку зберігання коштів, коли рішення про це приймає та особа, яка має таке право і це документально підтверджено наведеними вище доказами.

Як видно з досліджених в судовому засіданні проведених в попередні періоди актів документальних ревізій Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0657 від 31.03.2011 року, 31.10.2011 року та 28.03.2012 року (т. 9 а.к.п. 84-116, 120-126, 131-134), будь яких нестач, суттєвих порушень у питаннях бухгалтерського обліку та фінансової звітності, цими перевірками не встановлено.

Зазначені обставини належного виконання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 службових обов'язків у питаннях зберігання коштів, повною мірою підтверджуються оголошеними в судовому засіданні копіями розпоряджень керуючого ТВБВ № 76 від 03.05.2012 року та № 83 від 24.05.2012 року з відповідними актами перевірок, складеними на час перебування ОСОБА_3 у відпустці, які підписані посадовими особами ревізійної комісії та не містять даних про існування нестач (т. 9 а.к.п. 139-144).

З наданих стороною захисту та досліджених в судовому засіданні копії наказів № 632 від 21.12.2009 року, № 718 від 19.12.2011 року та № 43-ос від 18.01.2012 року начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» (т. 14 а.к.п. 288-290), за сумлінну працю та професіоналізм ОСОБА_2, як головний бухгалтер неодноразово відзначалась та заохочувалась керівництвом.

Сторони захисту та обвинувачення також не оспорювали вказані фактичні обставини.

З наданих сторонами доказів видно, що станом на кінець травня 2012 року нестач коштів у касовому вузлі ТВБВ не існувало, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належно виконуючи службові обов'язки, протягом тривалого періоду забезпечили зберігання ввірених коштів та не допускали таких порушень. ОСОБА_1 до того ж вцілому організувала загальний контроль за діяльністю банківської установи.

Водночас, дослідженими в судовому засіданні «Актом раптової документальної ревізії Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0657» від 03.09.2012 року, «Звітом про службове розслідування» від 10.09.2012 року, «Актом позапланової документальної ревізії грошових та розрахункових операцій ТВБВ» від 12.10.2012 року та «Актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України»» від 19.02.2013 року (т. 1 а.к.п. 9; т. 9 а.к.п. 110-113; т. 12 а.к.п. 9-48, т. 13 а.к.п. 1-109), встановлено, що станом на 03.09.2012 року в касовому вузлі ТВБВ існує нестача коштів на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США.

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вказані вище фактичні обставини, які указують на те, що у період з червня по вересень 2012 року в касовому вузлі ТВБВ виникла нестача коштів на зазначену суму.

У судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_16 - начальник філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» повідомив, що приблизно в кінці серпня 2012 року від підлеглих до нього надійшла усна інформація про безпідставне перевищення ліміту готівки у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні, що розміщується в місті Фастові, а тому він вирішив провести там раптову ревізію, про що видав відповідний наказ. Через нетривалий час йому особисто зателефонувала ОСОБА_1, яка попросила дозволу зустрітися з ним 03.09.2012 року та пояснити причини відомих порушень, що він не заперечував та в цей же день призначив зустріч у своєму службовому кабінеті на вулиці Володимирській, 27 у місті Києві.

Як далі показував свідок, приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 прибула до його службового кабінету, де одразу повідомила про те, що у неї в банку за її особистої вини існує нестача коштів на загальну суму 7700000 грн. При цьому вона пояснювала, що всі кошти взяла та бездокументально передала своїй знайомій, яка повинна купити перспективну земельну ділянку в районі вулиці Мельникова у місті Києві, а до 10.09.2012 року повернути їх у банк. Після цього він надав ОСОБА_1 нетривалий час для того, щоб вона привела до нього цю особу з ціллю перевірки її пояснень, оскільки вони вочевидь виглядали непереконливо. У той час, поки ОСОБА_1 була поза межами кабінету, розуміючи розміри завданої шкоди та можливі наслідки, він одразу повідомив про зазначений факт начальника служби власної безпеки банку та керівництво СБУ Київської області, яке через нетривалий час направило до нього двох своїх співробітників.

Як крім того уточнював свідок, приблизно о 16 год. 00 хв. до його службового кабінету, де одночасно зібрались окремі визначені ним працівники банку та двоє співробітників СБУ, прибули ОСОБА_1 та інша жінка, яка назвала свої прізвище, як ОСОБА_4, а потім в присутності цих осіб повідомила про те, що саме вона отримала від ОСОБА_1 кошти на загальну суму 7700000 грн. та зобов'язується їх повернути. На його вимогу ОСОБА_4 без зволікань та заперечень написала відповідне письмове зобов'язання в якому зазначила термін повернення коштів до 10.09.2012 року. У той же час між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбулась розмова про нестачу іще 202000 доларів США. Тому ним одразу було прийнято рішення про негайне проведення раптової документальної ревізії ТВБВ, якою у той же день встановлено нестачу коштів на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США. З письмових пояснень працівників банку він впевнився у тому, що кошти брала виключно ОСОБА_1, яка до того часу в його, як керівника розумінні, була однією з кращих керівників, не припускаючи будь яких порушень в своїй роботі. Свідок в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у нього не має.

Даючи додаткові показання на питання зі сторони захисту ОСОБА_2 свідок ОСОБА_16 категорично наполягав на тому, що в сховищах, або в передсховищах всіх відділень Державного ощадного банку України, відповідно до діючих інструкцій НБУ, кошти повинні перебувати в прозорій упаковці для забезпечення можливості їх постійного огляду та контролю за ними, а тому у закритих мішках вони не зберігаються. Крім того ОСОБА_2 на рівні з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 несла безпосередню матеріальну відповідальність за зберігання коштів.

Як особа, що виконує обов'язки головного бухгалтера, повинна щоденно перевіряти достовірність обліку коштів, у тому числі шляхом особистого їх перерахунку і негайно разом з ОСОБА_1 повідомляти про всі факти перевищення ліміту готівки встановленим порядком до філії - Головного управління по м. Києву та Київській області. Протягом червня-серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, достовірно знаючи про таке, оскільки не помітити це у будь якому випадку не можливо, про факт перевищення ліміту готівки у відділенні тривалий час не повідомляли, фактично його приховавши, шляхом внесення до бухгалтерського обліку неправдивих даних.

Також даючи додаткові показання на питання обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисників свідок ОСОБА_16 спочатку пригадав, що 03.09.2012 року йому на мобільний телефон дійсно намагалась зателефонувати як він зрозумів пізніше ОСОБА_4, а потім переконливо пояснював, що в будь якій злочинній зговорі з ОСОБА_1 він ніколи не був, ОСОБА_31 не знав, а тому і не примушував ОСОБА_1 чинити протиправні дії в інтересах останнього, тим більше для забезпечення передвиборної агітації, або з іншої власної зацікавленості. При тому, що ОСОБА_1 навпаки, особисто готувала рішення кредитного комітету по ОСОБА_31, а потім у філії обґрунтовувала необхідність виділення кредиту.

Про факт тривалого існування перевищення ліміту готівки в ТВБВ, який умисно приховувався його посадовими особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, він дізнався лише 31.08.2012 року, коли став вживати передбачені заходи, а після того, як ОСОБА_1 стала просити у нього додатковий час на повернення коштів, будь-яких обіцянок щодо цього він не давав, оскільки невідкладно повідомив про це до СБУ, співробітники якого одразу стали проводити перевірку в порядку кримінально-процесуального законодавства, що само по собі виключало можливість для нього проведення службового розслідування в окремому порядку.

У цей же час він дізнався від інших підлеглих працівників, що ОСОБА_1, будучи обізнаною про його наміри провести ревізію в ТВБВ зверталась до них з проханням терміново надати їй значні суми коштів для приховування існуючої нестачі, про яку вона добре знала.

Тому він, свідок ОСОБА_16 вважає обрані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 захисні позиції, у тому числі в питаннях перекладання вини на нього особисто, не обґрунтованими, оскільки саме вони являлись матеріально-відповідальними особами, яким він будь яких незаконних вказівок ніколи не надавав.

Схожі в деталях показання давав свідок ОСОБА_16 і на стадії досудового розслідування (т. 5 а.к.п. 69-76).

Крім того свої показання свідок ОСОБА_16 підтвердив категорично в судовому засіданні під час одночасного допиту між ним та окремо обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Під час дослідження в судовому засіданні офіційного листа про вчинене кримінальне правопорушення № 29/232 від 03.09.2012 року, свідок ОСОБА_16 пояснював, що саме цей лист він невідкладно направив в СБУ Київської області одразу після отримання від ОСОБА_1 інформації про вчинений нею злочин, оскільки не вважав за необхідне сприяти їй у наданні додаткового часу на повернення коштів, а навпаки, упереджуючи її можливу непередбачувану поведінку, пов'язану з очікуванням відповідальності, вирішив у такий спосіб одразу припинити її незаконну діяльність (т. 1 а.к.п. 5).

Як видно з оголошеного в судовому засіданні фотокопії наказу № 793 від 31.08.2012 року начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» (т. 13 а.к.п. 109), свідок ОСОБА_16 дійсно видавав та підписував його з ціллю негайної і раптової перевірки ТВБВ.

З оголошеного в судовому засіданні протоколу огляду речового доказу та його самого - «Зобов'язання» ОСОБА_4, яке свідок ОСОБА_16 встановленим порядком надав працівникам правоохоронних органів, видно, що 03.09.2012 року ОСОБА_4 письмово повідомила ОСОБА_16 про те, що отримала від ОСОБА_1 7700000 грн., які зобов'язується повернути до 10.09.2012 року. Там же містяться підписи очевидців - ОСОБА_18 та ОСОБА_17 (т. 5 а.к.п. 77-79).

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вказані вище фактичні обставини, які в сукупності повною мірою узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_16, у яких він наголошував на обставини повідомлення ОСОБА_1 про вчинення злочину, а також про вжиті ним заходи щодо його подальшого припинення та розкриття.

Аналогічні обставини про повідомлення ОСОБА_1 про заволодіння нею банківськими коштами на суму 7700000 грн., про підтвердження ОСОБА_4 про їх особисте отримання й написання відповідного зобов'язання, а також про розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з приводу нестачі іще 202000 доларів США, при відсутності будь якої особистої зацікавленості, повідомили в деталях допитані кожний окремо в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 - секретар, ОСОБА_17 - начальник відділу банківської безпеки, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 - співробітники СБУ.

Такі самі показання давали свідки ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 і на досудовому слідстві (т. 5 а.к.п. 80-83, 84-88; т. 6 а.к.п. 1-4, 5-8).

Крім того свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_19 свої показання кожен окремо підтвердили в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ними та обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_1, зазначаючи що перша, у тому числі і їм, як працівникам правоохоронних органів, переконливо повідомляла про факт отримання коштів від ОСОБА_1, які незаконно винесла з касового вузла ТВБВ.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_19, колегія суддів враховує, що вони повністю узгоджуються як між собою, так частково з показаннями обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_4, з відомостями, які містять акти ревізій, інші документи, речовий доказ, а тому суд всі показання зазначених свідків, а також документи і речовий доказ визнає належними і допустимими доказами сторони обвинувачення.

Окремі суперечності в показаннях цих осіб не впливають на їх оцінку в цілому, навпаки свідчать про відсутність попередніх домовленостей з їх боку.

Оцінюючи у сукупності показання обвинувачених, їх припущення, колегія суддів виходить також і з даних, що встановлені іншими об'єктивними доказами.

З оголошеного в судовому засіданні Акту амбулаторної комісійної судово-психіатричної та наркологічної експертизи № 924 від 02.10.12 року (т. 12 а.к.п. 78-80), видно, що ОСОБА_1 всі інкриміновані нею дії вчиняла свідомо та під гіпнотичним чи іншим впливом не перебувала.

Як видно з оголошених в судовому засіданні протоколів виїмки та огляду речових доказів - офіційних документів, а саме: «Контрольного журналу на осіб, що допускаються до відкриття, закриття та опечатування грошових сховищ банку», «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» та «Книги обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті» (т. 8 а.к.п. 18-19, 20-22, 23-24), ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом інкримінованого періоду виключно втрьох мали доступ до сховища з коштами, відчиняли та зачиняли його визначеним порядком, а також обліковували залишки коштів.

До того ж зміст «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» та «Книги обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті» не містять даних про відображення встановленої раптовою ревізією нестачі коштів на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США, яка виникла протягом червня-липня 2012 року, при тому, що такі відомості засвідчені підписами виключно від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З дослідженого в судовому засіданні висновку судової почеркознавчої експертизи № 549-1 від 23.01.13 року (т. 12 а.к.п. 93, 94-101), вбачається, що у зазначених вище «Книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» та «Книзі обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті», всі підписи від імені обвинувачених виконані виключно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вказаний висновок експерта колегія суддів вважає належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений кваліфікованим експертом, що має достатній фах, досвід і стаж експертної роботи, на підставі ретельного дослідження з використанням даних загальноприйнятої експертної практики, матеріалів кримінального провадження, яким не суперечить, відповіді та висновки експерта повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, цілісність предметів дослідження порушена не була.

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вказані вище фактичні обставини, які зазначають про спрямованість умислу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на приховування в офіційних документах протягом червня-вересня 2012 року нестачі коштів, а тому перелічені документи, речові докази та висновки експертів, колегія суддів також визнає належними доказами їх винуватості.

Оцінюючі різні версії подій, які повідомляли обвинувачені на предмет їх достовірності в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження в аспекті перевірки їх версії про невинуватість ОСОБА_2 як у пособництві в заволодінні чужим майном, так і у службовому підроблені, колегія суддів не знаходить їх переконливими і невраховує з таких підстав.

Як видно з оголошених в судовому засіданні в порядку КПК України 1960 року протоколів допиту ОСОБА_2 в якості підозрюваної від 04.09.2012 року, відтворення з нею обстановки та обставин події від 06.09.2012 року, допиту в якості обвинуваченої від 24.09.2012 року з участю захисника (т. 4 а.к.п. 18-22, 23-29, 45-51), ОСОБА_2, весь час визнаючи свою вину та не заперечуючи всі вищезазначені обставини кримінального провадження, послідовно наполягала на тому, що вона разом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 являлась матеріально-відповідальною особою за збереження ввірених коштів. І лише шляхом службового тиску на неї з боку ОСОБА_1, вона, а також ОСОБА_3 були вимушені погодитися на сприяння їй в заволодінні коштами банку у спосіб відчинення сховища, не чинення перешкод та приховування зазначеного факту в облікових бухгалтерських документах, шляхом внесення в них недостовірних даних. При цьому вона з ОСОБА_3 будь які кошти не брала взагалі, а ОСОБА_1 протягом трьох разів заволоділа коштами на загальну суму 7700000 грн. та 202000 доларів США, які обіцяла повернути, проти, незважаючи на постійні про це нагадування, обіцянку не виконала.

ОСОБА_2 послідовно наполягала на такий позиції і в рамках дії КПК України 2012 року, що саме в присутності захисника зафіксовано процесуально 13.12.2012 року та 19.03.2013 року під час її допиту в якості підозрюваної (т. 4 а.к.п. 62-69; т. 14 а.к.п. 265-267).

Про аналогічні обставини обізнаності ОСОБА_2 у заволодінні ОСОБА_1 протягом трьох разів коштами банку на загальну суму 7700000 грн. та 202000 доларів США, не чинення перешкод, а також активної участі у приховуванні злочину шляхом службового підроблення, послідовно повідомляла як під час досудового розслідування кримінальної справи в порядку КПК України 1960 року, а потім і кримінального провадження в порядку КПК України 2012 року ОСОБА_3, що вбачається з протоколів її допиту в якості підозрюваної від 04.09.2012 року, відтворення з нею обстановки та обставин події від 06.09.2012 року, допитів в якості обвинуваченої від 13.09.2012 року, 25.10.2012 року, допиту в якості підозрюваної від 13.12.2012 року з участю захисника та 19.03.2013 року (т. 4 а.к.п. 84-88, 89-96, 106-113, 114-122, 133-143; т. 14 а.к.п. 226-228).

Обставини вчинення службового підроблення ОСОБА_2 та пособництва у заволодінні коштами банку на загальну суму 7700000 грн. та 202000 доларів США, послідовно підтверджувала сама ОСОБА_1 під час її допитів в порядку КПК України 1960 року в якості підозрюваної від 04.09.2012 року, 07.09.2012 року, 10.09.2012 року, відтворення з нею обстановки та обставин події від 10.09.2012 року, допитів в якості обвинуваченої від 12.09.2012 року, 24.10.2012 року, 09.11.2012 року з участю різних захисників, допитів з участю захисника в якості підозрюваної в порядку КПК України 2012 року від 03.12.2012 року, 12.12.2012 року та 04.02.2013 року (т. 3 а.к.п. 68-76, 84-88, 90-97, 99-106, 121-128, 156-161, 162-165, 176-182, 183-188, 189-196).

Отже, судовим розглядом кримінального провадження встановлено, що всі наведені в цій частині показання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спочатку на стадії досудового слідства в порядку КПК України 1960 року, а потім розслідування кримінального провадження в порядку КПК України 2012 року, були послідовними, такими, що повністю узгоджувались як між собою, так в цілому відповідали фактичним обставинам повідомленої ОСОБА_2 підозри, а вона у цьому щиро каялась.

Зважаючи на суперечливий характер своїх показань, обвинувачена ОСОБА_1 намагалася переконати колегію суддів у тому, що внаслідок хибно зрозумілої позиції її адвокатів, а також слідчих, була вимушена оговорити ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, до яких та не причетна. При цьому саме ОСОБА_16 за наведених вище причин, сприяв в приховуванні перевищення ліміту готівки, а зараз, виправдовуючи свої дії перекладає вину на неї.

Схожу в деталях версію повідомили в судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наголошуючи на тому, що саме ОСОБА_1 запропонувала надати такі показання, обумовлюючи це необхідністю пом'якшення у такий спосіб відповідальності ОСОБА_2, при тому, в чому саме таке пом'якшення повинно відбутися ОСОБА_1 їм не пояснювала і до цього часу їм це не зрозуміло.

Обвинувачена ОСОБА_2 намагалася переконати суд і у тому, що безпосередній перерахунок готівки в її обов'язки не входив, а тому вона фіксувала залишки каси та зводила баланс виключно зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, впевнившись візуально лише в наявності непрозорих мішків, в яких постійно зберігались кошти.

Разом з тим, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні не змогли переконливо пояснити, чому при наявності значної суми, яка перевищувала встановлений ліміт, тривалий час не вживали законних дій, при тому, що такі вимоги їм були відомі і вони їх виконували завжди.

Оцінюючи за таких умов всі наведені показання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку, що надані ними в судовому засіданні в цій частині показання є нещирими, виходячи з наступного.

Як видно з оголошеного в судовому засіданні листа № 14-07/3 від 01.11.2012 року начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» (т. 9 а.к.п. 146-147), для ТВБВ протягом І-ІІІ кварталу 2012 року був встановлений ліміт готівки в розмірі близько 2000000 грн., а також близько 100000 доларів США. За кожним випадком перевищення такого ліміту посадові особи несли відповідальність та повинні були надавати з цього приводу пояснення.

Факт обізнаності, а відтак і виконання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог закону повною мірою узгоджуються з оголошеним в судовому засіданні листом електронної пошти ТВБВ (т. 9 а.к.п. 136), з якого видно, що саме ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про обставини переліміту готівки повідомляли невідкладно, підтверджуючи інформацію власними підписами втрьох.

Ці доводи обвинувачених спростовуються і показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що ніхто з них про перевищення ліміту готівки протягом тривалого часу йому, а також його підлеглим, не повідомляв. Коли він дізнався про таке, одразу видав наказ для проведення ревізії.

Аналогічні обставини про свідоме приховування обвинуваченими факту перевищення ліміту готівки повідомляв в судовому засіданні начальник відділу ревізій і контролю філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» свідок ОСОБА_24, який від 03.09.2012 року складав «Акт раптової документальної ревізії Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0657».

При цьому ОСОБА_24 наполягав на тому, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключно втрьох відповідали за зберігання готівки в ТВБВ, тобто являлись матеріально-відповідальними особами, а ОСОБА_2, як головний бухгалтер повинна до того ж щоденно зводити балансовий звіт (цифру), особисто перераховуючи кожну купюру, а якщо гроші зберігались в пачках, також і кожну пачку. Лише після того, як перевірений ОСОБА_2 залишок відповідав зведеному балансу ТВБВ, всі коштовності знову поверталися із передсховища в сховище, яке одночасно зачинялось ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трьома різними ключами для забезпечення гарантії їх зберігання. Зазначені готівкові кошти в мішках у ТВБВ ніколи не зберігались, оскільки це категорично заборонено, але під час проведення попередніх ревізій він бачив, що вони вкладались лише у велику картонну коробку для зручності їх переміщення. В мішках дозволялось залишати на ніч лише кошти, вилучені з банкоматів інкасаторською службою в іншому порядку.

Як далі пояснював ОСОБА_24, 03.09.2012 року у вечірній час за письмовим наказом ОСОБА_16 він в присутності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проводив раптову документальну ревізію ТВБВ, під час якої встановив нестачу на загальну суму 7700000 грн. та 202000 доларів США. Йому особисто ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цьому зізнались, а з приводу нестачі повідомили, що саме ОСОБА_1 з їхньої згоди взяла ці кошти з передсховища для вирішення інших власних питань на деякий час. Під час проведення ревізії кошти в мішках категорично не зберігались, а знову ж таки у сховищі перебувала велика картонна коробка, яку він бачив раніше.

Він, свідок ОСОБА_24 також під час ревізії встановив факти створення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фіктивного залишку за рахунок штучного збільшення косового обороту, що в кінцевому рахунку потягло приховування самого перевищення ліміту готівки, а також пояснювало причину, яка перешкодила вчасно виявити ці порушення з боку посадових осіб філії. Також вивченням бухгалтерських документів ТВБВ він впевнився, що протягом липня-серпня 2012 року відбулося різке збільшення цифр балансу, не побачити яке ОСОБА_2 могла лише у випадку її відсутності на роботі, але всі балансові проводки були підписані особисто нею. Як спеціаліст у питаннях бухгалтерського обліку, пов'язаного з проведенням банківської діяльності впевнений, що саме ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні нести відповідальність за порушення покладених на них обов'язків щодо зберігання готівки, а ОСОБА_2 також за викривлення реального бухгалтерського обліку, оскільки саме вона залишок готівки знає виключно до останньої копійки. Свідок в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у нього не має.

Свої показання свідок ОСОБА_24 підтвердив в судовому засіданні під час одночасного допиту між ним та окремо обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вказівка свідка ОСОБА_24 на належні умови зберігання (не у мішках) готівкових коштів у сховищі ТВБВ підтверджується об'єктивними даними всіх досліджених вище матеріалів ревізій, тексти яких посилання на такі порушення не містять.

Показання свідка ОСОБА_24 повністю узгоджуються і з показаннями свідка захисту - ОСОБА_25, - колишнього начальника банківської безпеки ТВБВ № 10026/0657, який в судовому засіданні категорично наголошував, що до моменту його звільнення із займаної посади у вересні 2012 року, всі готівкові кошти зберігались у сховищі в сейфі, будь яких мішків з коштами він не бачив взагалі, а ці кошти у нього на очах постійно в кінці робочого дня перераховували ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Свідок в судовому засіданні заявив, що причин оговорювати обвинувачених у нього не має.

Аналогічні повідомленим свідками ОСОБА_24 та ОСОБА_25 обставини зазначала допитана в судовому засіданні інший свідок захисту - ОСОБА_26, - старший контролер-касир ТВБВ, яка так само спростовувала факти зберігання коштів у мішках. Більш того, під час виконання нею обов'язків завідувача касового вузла у травні 2012 року, коли саме ОСОБА_3 перебувала у відпустці, вона особисто разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втрьох перераховували всі залишки коштів на кінець кожного робочого дня, після чого залишали їх на зберіганні у сховищі. При цьому залишок коштів за який вона несла відповідальність, завжди відповідав бухгалтерському обліку, оскільки ОСОБА_2 його зводила особисто. Свідок в судовому засіданні категорично заявила, що причин оговорювати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у неї не має.

Про такі саме обставини щодо зберігання готівкових коштів не у мішках, а у сейфі сховища, а також їх щоденного обліку виключно обвинуваченими, впевнено повідомляла в судовому засіданні наступний свідок захисту - ОСОБА_27, - контролер-касир ТВБВ № 10026/0657, зазначивши, що причин оговорювати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у неї не має.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту провідний ревізор відділу ревізій і контролю філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» свідок ОСОБА_28, за відсутності будь-яких даних про наявність особистого інтересу, послідовно наполягала на тому, що відповідно до узгодженого плану періодично проводить ревізії підконтрольного ТВБВ. Матеріально відповідальними особами протягом 2012 року були ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 У травні 2012 року вона була членом комісії під час передачі ОСОБА_3 на час відпустки коштовностей касового вузла ТВБВ ОСОБА_26, а потім в іншому порядку. Нестач коштів перевірками, які проводилися об'єктивно, станом на той час не встановлено. Їй також відомо, що кошти в передсховищі касового вузла зберігались відкрито, коли накопичувалась значна кількість, їх перекладали у картонну коробку, бувало й таке, що вони перебували і у мішках, але в інші періоди. Лише 03.09.2012 року під час проведення раптової ревізії була встановлена нестача коштів на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США, але дійсні обставини її утворення їй не відомі.

Як категорично зазначила свідок, 31.08.2012 року вона від ОСОБА_2 ключі від сховища не отримувала, оскільки не являється не тільки матеріально-відповідальною особою ТВБВ, а навпаки, працює у вищестоящій організації, виконуючи виключно контрольно ревізійну функцію. В цей же день ревізію ТВБВ не проводила, коштів там не рахувала, перебуваючи на перевірці в іншому відділенні поза межами міста Фастова. Чи перебувала ОСОБА_2 на лікарняному їй не відомо, оскільки ОСОБА_1 не могла своїм розпорядженням покласти на неї обов'язки головного бухгалтера та примусити прийняти цю посаду. Також допускає, що у «Книзі обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті» могла випадково поставити свій підпис за 31.08.2012 року.

Свої показання свідок ОСОБА_28 підтвердила в судовому засіданні під час одночасного допиту між нею та окремо обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_34, - завідуюча ТВБВ у місті Вишгороді Київської області, і це підтвердила сама ОСОБА_1, викриваючи в судовому засіданні протиправні дії обвинуваченої наголошувала на тому, що у серпні 2012 року до неї звернулась ОСОБА_1, яка просила надати в борг 2000000 грн., пояснюючи ту причину, що не дочекавшись рішення вищестоящого банку, видала кредит особі, а тому зараз на час проведення ревізії їй була необхідна така сума коштів для приховання нестачі.

Показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_34 в сукупності узгоджуються не тільки з наведеними вище нормативними документами банківської діяльності, а й з дослідженими в судовому засіданні актами позапланових ревізії (т. 12 а.к.п. 9-48, т. 13 а.к.п. 1-109), якими окрім відомої нестачі коштів, встановлені також чисельні факти її штучного приховування різними способами, а також протягом тривалого періоду, з боку ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вказані вище обставини вказують на очевидно надуманий характер припущень обвинувачених про те, що кошти зберігались у мішках, а тому ОСОБА_2 не знала про їхню нестачу, адже в такому випадку повинна була повідомити про очевидний факт перевищення ліміту готівки ОСОБА_1 та вимагати від неї законного рішення. Або, знаючи про нестачу, негайно її облікувати.

Натомість, ОСОБА_2, всупереч будь якої логіки, в своїх показаннях продовжувала наполягати на тому, що про нестачу коштів та перевищення ліміту не знала, що на переконання колегії суддів обґрунтовує зроблений вище висновок про надуманість такої версії. Тим більш що і сам факт зберігання коштів у мішках спростовується показаннями свідків.

Тому показання зазначених свідків, дані, які містять перелічені документи, колегія суддів також визнає належними доказами, які прямо указують на усвідомлення ОСОБА_2 суспільно небезпечного характеру своїх дій протягом інкримінованого часу.

З огляду на це, колегія суддів відкидає сумніви захисту з приводу недоведеності судовим розглядом вини ОСОБА_2 у формі умислу.

Одночасні звинувачення ОСОБА_1 свідка ОСОБА_16 у переслідуваннях і помсті, який за рахунок власних зв'язків у правоохоронних органах, сприяв її співробітники примусити її, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавати не об'єктивні показання та оговорити себе і ОСОБА_2, також не виглядають логічними.

Як безспірно встановлено матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_16 звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин одразу коли дізнався зі слів ОСОБА_1 про нестачу коштів, а не став його приховувати, провівши в той же день і раптову ревізію.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не змогла переконливо пояснити, чому, з її слів, вона, знаючи про те, що ОСОБА_16 сприяє ОСОБА_31 у незаконному отриманні в ТВБВ коштів та приховує таку діяльність, стала взагалі шукати з ним зустрічі для пояснення причин нестачі, а не шукати ОСОБА_31 для доставки к ОСОБА_16 для з'ясування відомих їм трьом неузгодженостей.

Більш за те, ОСОБА_1 не змогла пояснити взагалі, чому вона одночасно залучила ОСОБА_4 для підтвердження перед ОСОБА_16 факту передачі їй коштів, при тому, що ОСОБА_16 з її ж слів повинен був знати, що кошти знаходяться у ОСОБА_31, а тому і не викликати ОСОБА_4 для з'ясування з нею стосунків, оскільки сама б її присутність виглядала абсурдною.

Водночас ОСОБА_1 на питання представника потерпілої юридичної особи не змогла відповісти, чому під час засідання кредитної комісії (де він приймав участь в якості її члена) філії Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» у травні 2012 року, на якій розглядалась можливість виділення ОСОБА_31 кредиту в розмірі 2000000 грн., саме вона виступила поручителем, підписавши відповідний договір гарантії та активно переконувала комісію про реальну спроможність ОСОБА_31 повернути кредит з відсотками.

ОСОБА_1 також не пояснила учасникам судового розгляду й те, чому стосовно акту на право власності на земельну ділянку, який ОСОБА_31 пред'явив в якості заставного майна, та на який вона особисто посилається як на гарантію виправдання власних протиправних дій, органи ДВС м. Києва на виконання рішення Печерського РС м. Києва не виявили належну ОСОБА_31 земельну ділянку з підстав її не існування.

Спростовуючи твердження представника потерпілого з приводу її особистої можливості забезпечити виданий ОСОБА_31 кредит власним майном та посилаючись на невеликий розмір заробітної плати, ОСОБА_1 не змогла переконливо пояснити, чому під час обшуку у її родичів, були виявлені боргові розписки на її користь, сума яких рахувалась мільйонами гривень.

При цьому ОСОБА_1 навпаки, маючи бажання приховувати і інші відомі їй факти власної протиправної поведінки, не задавала свідку ОСОБА_34 жодного питання з приводу обставин звернення до неї за значною сумою коштів у серпні 2012 року, з ціллю приховування нестачі перед очікуваною ревізією.

Як видно з оголошеного в судовому засіданні листа начальника Фастівського МРВ УСБУ в Київській області (т. 12 а.к.п.152), ОСОБА_31 ніколи в місті Фастові за адресами, які зазначені в його кредитній справі не проживав і взагалі не проживає, а саме його місце перебування нікому невідомо.

Всі перелічені обставини у своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ОСОБА_31 (якщо така особа існує взагалі), з приводу наслідків неповернення кредиту буде приховуватись від відповідальності, стала підшукувала можливість перекласти у такий спосіб вину на нього, а також ОСОБА_16, який сприяв припиненню її злочинної діяльності, наводячи як абсурдні, так і суперечливі між собою версії.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що предмет майна, на який була спрямована злочинна поведінка ОСОБА_1 та на яке поширювалась її компетенція, а саме, - державні кошти, були оберненні на користь іншої невстановленої особи, про яку ОСОБА_1 об'єктивно так і не повідомила в судовому засіданні, про що свідчить і той факт, що до цього часу всіма вжитими заходами процесуального характеру встановити місце знаходження коштів не вдалося.

Тому безоплатне обернення ОСОБА_1 за встановлених обставин чужого майна з використання службового становища на користь іншої особи, явно указує на ознаки заволодіння таким майном, а не на лише зловживання обвинуваченою службовим становищем, про що безпідставно намагалися переконати колегію суддів КВІТКА Г.В., а також її колишня підлегла - ОСОБА_3 разом із своїми захисниками.

Продовжуючи оцінювати захисну версію обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відсутність у них корисливого мотиву, колегія суддів вважає, що вона отримала належну перевірку під час досудового розслідування, у тому числі і стосовно ОСОБА_2

Колегія суддів одночасно визнає надуманими заяви захисту про те, що описова частина повідомленої ОСОБА_3 підозри містить неоднозначні кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки сам текстовий варіант зміненої підозри від 18.03.2013 року зазначає таку ознаку, як «заволодіння», що узгоджується з підозрами інших обвинувачених (т. 14 а.к.п. 210-221).

Вказівки ж ОСОБА_1 на порушення ОСОБА_16 регламенту проведення ревізій в установах ВАТ «Ощадбанку», не може слугувати приводом для їхньої критичної оцінки, оскільки сама перевірка її незаконної діяльності була проведена в порядку ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) працівниками СБУ невідкладно.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із зауваженнями ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_16, як керівник філії, повинен був видавати наказ про організацію касової роботи в ТВБВ, оскільки зміни до Порядку № 314 від 19.07.2010 року, якими такі повноваження були покладені на керівника ТВБВ, вступили в силу лише 17.07.2012 року, тобто вже після останньої дати заволодіння нею чужим майном.

Оцінюючи за умов сумнівів захисту наведені показання свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 на предмет їх достовірності, колегія суддів враховує, те, що вони підтверджуються наведеними вище доказами і в цілому узгоджуються між собою, крім обставини можливого іноді зберігання коштів у мішках (ОСОБА_28), а їх неузгодженість в іншій частині стосується окремих дрібних і не значимих для обставин даного кримінального провадження деталей, пояснюється різними буденними умовами спостереження за порядком діяльності косового вузла і додатково вказує на щирість вказаних свідків та відсутність між ними попереднього узгодження своїх показань в суді.

Посилання ж захисту на те, що у «Книзі обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті» міститься підпис ревізора ОСОБА_28, який підтверджує факт проведення нею 31.08.2012 року перевірки готівкових коштів, у зв'язку з вибуттям ОСОБА_2 на лікарняний, не спростовує висновків колегії суддів про випадковий характер його походження, оскільки матеріали провадження не містять доказів офіційного перебування ОСОБА_2 в цей період на лікарняному, інших доказів стороною захисту не надано, сама свідок ОСОБА_28 ці заяви спростовувала, а «Книга обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку», у якій одночасно фіксується оборот коштів в національній валюті України, всупереч висунутої логіки захисту, не містить підпису свідка про підтвердження такого обліку коштів за 31.08.2012 року.

Надана ж одночасно захистом медична довідка на ім'я ОСОБА_2 лише підтверджує той факт, що обвинувачена в цей період можливо і зверталась до лікаря, натомість, ураховуючи тривалий період існування нестачі вже до цього, станом на 31.08.2012 року не може слугувати виправданню її протиправних дій.

За цих же підстав колегія суддів відкидає і сумніви захисту з приводу необхідності врахування під час оцінки доказів порядку перерахунку коштів у відсотковому виразі (10 або 100 %) під час ревізій, які проводились у травні 2012 року, оскільки сам час її проведення не охоплюється періодом вчинення злочинів, а тому не може впливати на обставини підозри, що відбувались потім.

Підлягає критичному ставленню з боку колегії суддів твердження захисту про виконання ОСОБА_2 службових обов'язків лише в частині контролю за готівкою, яка зберігалась у самому сховищі, а не перед ним (місце вчинення злочину), оскільки ОСОБА_2 у будь якому випадку ніхто не заважав перераховувати її або на момент занесення у сховище, або в іншому порядку.

Також не обов'язковою ознакою злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України, є наявність у винної особи корисного мотиву, у чому намагався переконати колегію суддів захист, оскільки безоплатне обернення чужого майна при заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем, можливо і на користь інших осіб, що і має місце в даному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.11.2013 року № 5-30кс13.

Колегія суддів одночасно визнає надуманими заяви захисту про те, що описова частина повідомленої ОСОБА_2 підозри не містить даних про конкретне місце вчинення злочину, а саме, - передсховище ТВБВ, оскільки такі заяви спростовуються власне текстом самої зміненої підозри від 14.03.2013 року (т. 14 а.к.п. 244-257).

Враховуючи все викладене, колегія суддів критично оцінює показання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в яких вони спростовували участь ОСОБА_2 у вчиненні умисних злочинів, та погоджувалися лише з тим, що зловживали службовим становищем.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів вважає доведеним, що узгоджені між собою дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які через умисне протиправне використання службового становища фактично об'єднали свої окремі зусилля на досягнення загального результату - заволодіння ОСОБА_1 державними коштами на користь іншої особи, спосіб вчинення та приховування злочинних дій (підробка офіційних документів, штучне збільшення косового обороту та інше), свідчать про наявність у ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільного умислу на досягнення єдиного злочинного результату, а відтак і на спільне вчинення злочинів у співучасті.

Не ставить під сумнів вищезазначені висновки колегії суддів і виключна можливість обвинувачених під час відкриття та закриття сховища діяти лише одночасно. При тому, що встановлений порядок потрійного контролю за зберіганням коштів у сховищі банку, який покладався на ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, хоча і передбачав унеможливлення їхнього незаконного вилучення, проте свідчить про існування між ними на це злочинної змови.

На надуманий характер всіх захисних версій обвинувачених додатково вказує і те, що вони висунуті ними тільки під час судового розгляду, хоча, вони мали об'єктивну можливість повідомити про ці обставини і раніше.

За таких обставин, колегія суддів оцінює на предмет достовірності всі показання ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, і ті, в яких вони визнали свою вину у вчиненні злочинів, і в яких її заперечують, виключно у сукупності з іншими доказами, при цьому бере до уваги, що показання всіх обвинувачених в судовому засіданні у частині, що їм суперечить, спростовуються як власне їхніми показаннями на стадії досудового розслідування, так і показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_34, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28, наведеними вище документами та актами ревізій, які визнані судом достовірними, а тому колегія суддів оцінює їх критично, як спробу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пом'якшити свою відповідальність, а ОСОБА_2 - її уникнути.

Інших клопотань від сторін, а також інших учасників судового розгляду, не надходило.

Пунктами 8, 10 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року), встановлено, що допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, а кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої інстанції згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Згідно з вимогами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отриманні у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальним джерелом доказів, є показання, речові докази, документи та висновки експертів. Згідно ст. 65 КПК України (в редакції 1960 року) також і протоколи слідчих дій.

За таких обставин, колегія суддів визнає всі показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_34, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28, дані, які містять протоколи слідчих дій, речові докази, всі наведені вище документи та висновки експертів, а також показання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині, що їм не суперечить, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що у своєму взаємозв'язку з усією достатністю доводить наявність в умисних діях ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознак заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення.

Органи досудового розслідування, правильно встановивши фактичні обставини провадження, помилково підозрювали ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у тому, що вони, відповідно до розпорядження № 121 від 01.08.2012 року протягом інкримінованого періоду були призначені відповідальними за схоронність та за відкриття/закриття сховища цінностей ТВБВ, внаслідок чого заволоділи коштами банку на загальну суму 7700000 грн. та 202000 доларів США.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, у тому числі текстів оголошених підозр, останній за часом епізод їх спільної злочинної діяльності вчинений 12.07.2012 року, тобто до дня видання зазначеного розпорядження.

Згідно з правилами ч. 2 та ч. 3 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, а часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Частиною 2 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

В судовому зсіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 хоча і заперечували наявність в ТВБВ такого розпорядження, проте, представником потерпілого була надана його копія, яка дійсно датована 01.08.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів виключає з обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як належну вказівку на те, що вони відповідно до розпорядження № 121 від 01.08.2012 року на час вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, були призначені відповідальними за схоронність та за відкриття/закриття сховища цінностей ТВБВ.

Зазначений висновок колегії суддів про дію кримінального закону у часі не суперечить і висновками Верховного Суду України, викладених в його постанові від 24.10.2013 року у справі № 5-32кс13.

Органи досудового розслідування в цій частині обвинувачення дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожної, кваліфікували за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України, за ознаками вчинення ними заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, і крім того внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що обсяг обвинувачення та кримінально-правова кваліфікація діянь щодо кожної з обвинувачених, які підтримав прокурор, а також представник потерпілої юридичної особи і були викладені в обвинувальному акті, і з чим обґрунтовано не погоджувалась сторона захисту, не в повній мірі знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даного провадження.

Частиною 2 ст. 28 КК України визначено, що злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину домовились про спільне його вчинення.

Як безспірно встановлено судовим розглядом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вже після того як ОСОБА_1 розпочала дії, направлені на заволодіння чужим майном, приєдналися до неї, тобто діяли без попередньої змови між собою, і всі їхні подальші дії для досягнення єдиного злочинного результату були лише взаємодоповнюючими.

Про зазначені обставини ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послідовно повідомляли на стадії досудового розслідування.

При цьому стороною обвинувачення будь яких інших доказів на спростування таких висновків суду не надано, а тому колегія суддів визнає зазначену ознаку формули обвинувачення такою, що побудована на припущеннях.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожна підозрювалися і у тому, що так само як і ОСОБА_1 вчинили заволодіння коштами банку, а тому їх дії, як співвиконавців, кваліфікували лише за статтею Особливої частини КК України.

З зазначеним висновком органу досудового розслідування колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

На стадії досудового розслідування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 послідовно наполягали на тому, що виключно ОСОБА_1 особисто, з невідомих іншим учасникам мотивів і цілей, власноруч заволоділа коштами, якими розпорядилася на власний розсуд, при цьому ролі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільній злочинній діяльності були обумовлені виключно тим, щоб не чинити їй перешкод у доступі до коштів, не повідомляти про це керівництво та приховати зазначені факти шляхом службового підроблення офіційних документів.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_19 та ОСОБА_24 в суді також показали, що при відомих обставинах провадження ОСОБА_1 переконувала їх, що саме вона особисто заволоділа коштами, а її підлеглі не отримали за це жодної копійки.

Будь яких інших доказів, які б спростовували таку позицію обвинувачених матеріали кримінального провадження не містять, а прокурором додаткових не надано.

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по колу осіб хоча і є спеціальними суб'єктами злочину, але на відміну від ОСОБА_1 не вчиняли його об'єктивну сторону, пов'язану із безпосереднім заволодінням коштами, а тому за змістом ч. 2 ст. 27 та ч. 1 ст. 29 КК України, в даному конкретному випадку вони не можуть виступити в ролі виконавців з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією їхніх дій.

Судовим розглядом доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключно у спосіб усунення перешкод лише сприяли вчиненню ОСОБА_1 злочину, тобто були її пособниками, а тому їхні дії за правилами ч. 2 ст. 29 КК України необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожній, крім того оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за ознакою спричинення тяжких наслідків.

З такою кримінально-правову кваліфікацією колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до правових висновків, викладених в рішенні Верховного Суду України від 19.12.2011 року, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення, - для ставлення у вину особі, що вчинила службове підроблення, спричинення її діями тяжких наслідків, визначення яких дається у п. 4 примітки до ст. 364 КК України, необхідно, щоб такі наслідки знаходились у прямому причинному зв'язку з діями, зазначеними у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України. Наведене, а також те, що сама підробка була лише способом для привласнення майна, а тяжкі наслідки настали саме від дій, що охоплюються диспозицією ст. 191 КК України, тому вони не можуть іще раз враховуватись у ст. 366 КК України.

Аналогічну правову позицію, вирішуючи справи щодо подібних суспільно небезпечних діянь висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ і в своїх рішеннях (див. «Кримінальне судочинство. Судова практика у кримінальних справах вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ», березень 3013 року).

Отже, інкриміновану ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознаку злочину, передбаченого ст. 366 КК України у виді спричинення тяжких наслідків, колегія суддів також вважає помилково врахованою.

Згідно правил ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації злочину, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи все вищевикладене, дії ОСОБА_1, яка вчинила заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в особливо великих розмірах, і крім того вчинила внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки - колегія суддів перекваліфіковує з ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожної, які вчинили заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в особливо великих розмірах, і крім того вчинили внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки - колегія суддів перекваліфіковує з ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України за ознаками пособництва у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Щодо обставин обвинувачення ОСОБА_4 в приховуванні злочину.

Одночасно колегії суддів безумовно погоджується з думкою захисту, що судовим розглядом спростована версія сторони обвинувачення про те, що дії ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, як організатора заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, кваліфіковані вірно.

Обґрунтовуючи свою підозру, прокурор в судовому засіданні посилався на такі докази її вини, а саме: на показання самих обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_1 й ОСОБА_2, які вони надавали на досудовому слідстві, на послідовні показання у тому числі і під час судового розгляду свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_19, а також на надане нею «Зобов'язання», що доводить сам факт заволодіння ОСОБА_4 коштами банку.

Незважаючи на всю сукупність наведених вище доказів сторони обвинувачення, колегія суддів вважає, що органи досудового розслідування, правильно встановивши фактичні обставини підозри, помилково оцінили дії ОСОБА_4, як організацію заволодіння чужим майном, не звернувши увагу на той факт, що за цих умов вона приховувала вчинений ОСОБА_1 злочин.

Колегія суддів приходить до таких висновків виходячи з наступного.

Дійсно, під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неодноразову змінювали свої показання в цій частині, повідомляючи як суперечливі, так і взаємовиключні версії подій.

Зокрема, як видно з протоколів допиту ОСОБА_1 в якості підозрюваної від 04.09.2012 року, 07.09.2012 року, 10.09.2012 року, відтворення з нею обстановки та обставин події від 10.09.2012 року, допитів в якості обвинуваченої від 12.09.2012 року, 24.10.2012 року (т. 3 а.к.п. 68-76, 84-88, 90-97, 99-106, 121-128, 156-161), вона послідовно повідомляла про обставини передачі всіх коштів виключно ОСОБА_4, яка в цей період особисто наполягала на заволодінні коштами банку та добре про це знала.

Згодом ОСОБА_1 під час її допитів 09.11.2012 року, а потім 03.12.2012 року (т. 3 а.к.п. 162-165, 176-182), наполягала на передачі коштів не ОСОБА_4, а ОСОБА_31, про якого вона раніше ніколи не пригадувала.

Під час її допитів 12.12.2012 року, 04.02.2013 року ОСОБА_1 знову указувала на ОСОБА_4, як на організатора вчиненого нею злочину (т. 3 а.к.п. 183-188, 189-196).

В судовому засіданні ОСОБА_1 категорично зазначала на те, що ОСОБА_4 до вчиненого злочину не причетна, а її участь за наведених вище обставин підозри була пов'язана лише у допомозі в приховуванні злочину, який вчинила вона особисто за викладених вище у вироку обставин кримінального провадження.

Водночас і сама ОСОБА_4 під час її допиту в якості підозрюваної, а також на очній ставці з ОСОБА_1 04.09.2012 року, тобто виключно в день порушення справи (т. 2 а.к.п. 118-123, 124-126), повідомляла про обставини отримання нею від ОСОБА_1 7700000 грн. та 202000 доларів США у спосіб організації заволодіння ними зі сховища банку.

Надалі ОСОБА_4, будучи допитаною в якості обвинуваченої 12.09.2012 року (т. 2 а.к.п. 145-147), наполягала лише на тому, що отримала від ОСОБА_1 в борг виключно 7700000 грн., а про обставини заволодіння ОСОБА_1 коштами банку їй не відомо взагалі.

У подальшому ОСОБА_4 під час її допитів 29.10.2012 року, 09.11.2012 року, 06.12.2012 року, 25.12.2012 року та 15.03.2013 року (т. 2 а.к.п. 148-151 152-154, 157-159, 170-175; т. 14 а.к.п. 237-241), послідовно повідомляла про те, що лише допомагала ОСОБА_1 приховати вчинений нею злочин, тобто давала показання, які є аналогічними викладеним нею в судовому засіданні обставинам.

Оцінюючі наведені показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_4, колегія суддів вважає їх показання в судовому засіданні, в яких вони наполягали виключно на факти приховування злочину, щирими і такими, що відповідають фактичним обставинам, а тому саме їх кладе в основу даного вироку, критично оцінюючі всі їх попередні надумані версії, виходячи з такого.

Допитана з цих питань в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повідомляла, що ОСОБА_1 фактично є її подругою, з якою вона підтримує стосунки, а також періодично звертається до неї з питань отримання коштів в борг. 03.09.2012 року в першій половині дня, коли вона перебувала на дачі поза межами міста Києва, їй зателефонувала ОСОБА_1, яка повідомила про те, що у неї керівництвом виявлена нестача коштів на суму близько 8000000 грн., а тому попросила її підтвердити керівництву надуманий факт, що кошти вона надала в тимчасове користування їй до 10.09.2012 року. Спочатку вона відмовлялась, а коли, зважаючи на її наполегливість, через деякий час погодилась, ОСОБА_1, засобами мобільного зв'язку продиктувала номера телефонів свого керівника з міста Києва, суму нестачі - 7700000 грн. та період отримання цих коштів у банку, а саме, 20.06.2012 року. Зазначену інформацію, про яку вона раніше не знала, вона власноруч записала на аркуші паперу, який потім в якості «шпаргалки», зберігала при собі. Вона також намагалась зателефонувати керівнику ОСОБА_1, у тому числі і на стаціонарний телефон, але секретар не з'єднувала її з ним.

Як далі повідомляла ОСОБА_4, коли вона через деякий час приїхала до управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», то на прохання ОСОБА_1 (саме щодо обставин приховування злочину), в присутності працівників банку та СБУ, спочатку усно підтвердила, а потім власноручно написала відповідне «Зобов'язання» про отримання від ОСОБА_1 коштів на суму 7700000 грн., виключно. Будь яких розмов про інше, у тому числі й про отримання 202000 доларів США, вона з ОСОБА_1 не вела. Даючи свої первинні не щирі пояснення і показання саме в день порушення кримінальної справи, вона розуміла, що тим самим приховує злочин, але за запевненнями ОСОБА_1 не вважала, що для неї зазначені обставини можуть потягти серйозні наслідки. Коли після її затримання вона про таке зрозуміла, то одразу стала давати правдиві показання, одночасно усвідомлюючи те, що фактично вчинила інший злочин. В чому і визнає свою вину. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вона не знає взагалі, будь яких справ фінансового характеру з ними ніколи не мала.

Про аналогічні обставини та спосіб приховування злочину ОСОБА_4, повідомляла в судовому засіданні ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що ОСОБА_4 вона жодної копійки з цих коштів не передавала, а при зазначених обставинах особисто намагалась у такий спосіб уникнути викриття власної протиправної діяльності. При цьому вона розуміла, ОСОБА_4 буде вимушена оговорити себе фактично у вчиненні злочину, але сподівалась що зможе виправити цю ситуацію в подальшому.

Як при цьому пояснювала ОСОБА_1, на стадії досудового розслідування вона була вимушена оговорити ОСОБА_4, з огляду на доцільність таких показань для себе особисто.

Обвинувачена ОСОБА_2, також посилаючись на запевнення ОСОБА_1 про доцільність нещирих показань стосовно ОСОБА_4, в судовому засіданні всі свої показання протилежного у цій частині змісту спростувала, пояснюючи, що останню ніколи не бачила взагалі.

Як видно з оголошених в судовому засіданні протоколів особистого обшуку ОСОБА_4 від 04.09.2012 року, оглядів речових доказів від 06 та 19.09.2012 року (т. 2 а.к.п. 70, 74-79, 80-81, 82, 84), працівниками СБУ в день порушення кримінальної справи у неї були вилучені з кишень два мобільні телефони «SAMSUNG» з номерами операторів стільникового зв'язку НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а також аркуш паперу, який з обох боків містив наступні надписи російською мовою: « НОМЕР_4, 2902, ОСОБА_16, НОМЕР_5, з 20.06…..7700 борг». Під час огляду одного з мобільних телефонів «SAMSUNG» з номером оператору стільникового зв'язку НОМЕР_3, у папці «список дзвінків» серед останніх, зафіксовані спочатку вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_6, який належить ОСОБА_1, а після цього вихідні дзвінки на номера НОМЕР_5 та НОМЕР_4 (на правах службового), що належать ОСОБА_16 - керівнику ОСОБА_1 Також у папці «вхідні повідомлення» за 03.09.2012 року, мітиться повідомлення з іншого номеру телефону НОМЕР_7, який належить ОСОБА_1, з номером НОМЕР_5, що належить ОСОБА_16

До того ж, з оголошених в судовому засіданні протоколів особистого обшуку від 04.09.2012 року, огляду речових доказів від 12.09.2012 року (т. 3 а.к.п. 15, 16-32, 33-34), видно, що працівниками СБУ і у ОСОБА_1 в день порушення кримінальної справи були вилучені два мобільні телефони «HTC» та «NOKIA», відповідно з номерами операторів стільникового зв'язку НОМЕР_6 та НОМЕР_7. В «телефонній книзі» мобільного телефону «HTC» під записом «ОСОБА_4», зафіксовано телефонний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4 (вилучений у неї під час особистого обшуку), а також зафіксовано номер НОМЕР_5, що належить ОСОБА_16 У папці «вихідні дзвінки» за 03.09.2012 року зафіксовано, що о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 телефонувала на телефонний номер ОСОБА_4, який записаний в «телефонній книзі». У папці «вхідні повідомлення» за 03.09.2012 року мітиться повідомлення, що абонент «ОСОБА_4» (ОСОБА_4) знову на зв'язку. З папки «повідомлення» мобільного телефону «NOKIA», також видно, що 03.09.2012 року ОСОБА_1 на номер абонента «ОСОБА_4» (НОМЕР_3), що належить ОСОБА_4 спочатку направила їй повідомлення про те, щоб та їй терміново зателефонувала, а потім наступним повідомленням повідомила номер телефону ОСОБА_16 - НОМЕР_5.

Зазначені обставини спілкування засобами мобільного зв'язку між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 03.09.2012 року, а також намагання ОСОБА_4 зателефонувати ОСОБА_16, як на мобільний, так і на робочий телефон, повною мірою підтверджуються оголошеними в судовому засіданні даними інформаційних систем щодо з'єднань абонентів, а також протоколом їхнього огляду (т. 11 а.к.п. 10-124, 125-160).

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вказані вище фактичні обставини.

Данні, які містять протоколи особистих обшуків, речові докази та протоколи огляду, повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в частині їх спілкування 03.09.2012 року по телефонах, як між собою, так і зі свідком ОСОБА_16, а тому колегія суддів визнає їх належними доказами.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 повністю підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_18, яка додатково пояснювала, що дійсно 03.09.2012 року на стаціонарний номер телефону НОМЕР_4, який встановлений в приймальні начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_16, де саме перебуває її робоче місце, телефонувала якась невідома їй раніше жінка та просила з'єднати з начальником. Оскільки повідомляти причини такого прохання та відмовилась, тому і вона у свою чергу відмовила з'єднувати ту з ОСОБА_16 Вже пізніше в другій половині того ж дня вона бачила, як до ОСОБА_16 прибула ОСОБА_1 та інша жінка, яку вона упізнала за голосом як таку, що телефонувала напередодні. В її присутності, а також деяких інших працівників банку та СБУ вона повідомила свої прізвище, як ОСОБА_4, а також те, що саме вона отримала від ОСОБА_1 кошти на загальну суму 7700000 грн. та зобов'язується їх повернути, написавши відповідне «Зобов'язання» саме на цю суму. При цьому вона також чула розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про те, що вони крім іншого заволоділи з банку 202000 доларів США. Але хоча ОСОБА_4 і було написано таке «Зобов'язання», вона не бачила сам факт передачі коштів та зрозуміла, що їх передали раніше.

Аналогічні в деталях показання повідомляли в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_19, що були очевидцями написання ОСОБА_4 «Зобов'язання», а також розмови між нею та ОСОБА_1 в службовому кабінеті першого, наполягаючи також на тому, що сама поведінка ОСОБА_4 під час написання «Зобов'язання» та повідомлення про отримання коштів в червні 2012 року саме нею, була переконливою та не викликала жодних сумнівів у правдивості. Як при цьому наголошував свідок ОСОБА_20 - слідчій СБУ, під час отримання одразу після цього пояснень він ОСОБА_4, остання і тоді переконувала його в тому, що гроші з банку в кінцевому рахунку отримала від ОСОБА_1 саме вона.

При цьому свідок ОСОБА_16 пізніше пригадав про те, що йому також на мобільний телефон намагалась в той же день зателефонувати ОСОБА_4, але внаслідок зайнятості із службових питань, він їй не відповів.

До цього часу він, ОСОБА_16, переконаний, що кошти в кінцевому рахунку отримала ОСОБА_4

У той же час, з оголошеного в судовому засіданні протоколу огляду речового доказу - наданого ОСОБА_4 «Зобов'язання», видно, що воно написано на ім'я ОСОБА_16 в присутності ОСОБА_17 та ОСОБА_18, містить відомості виключно про отримання нею від ОСОБА_1 7700000 грн. Будь яких інших даних про походження цих коштів, або про отримання іще 202000 доларів США, в ньому не викладено (т. 5 а.к.п. 77-79).

З дослідженого в судовому засіданні речового доказу - аркушу паперу, видно, що він містить з обох боків надписи російською мовою: « НОМЕР_4, 2902, ОСОБА_16, НОМЕР_5, з 20.06…..7700 борг» (т. 2 а.к.п. 82-84).

Дослідженим в судовому засіданні висновком судової почеркознавчої експертизи № 549-1 від 23.01.13 року (т. 12 а.к.п. 93, 94-101), встановлено, що всі записи, як у вилученому під час особистого обшуку ОСОБА_4 аркуші, так і у «Зобов'язанні», виконані особисто ОСОБА_4

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали і ці фактичні обставини.

Зазначені речові докази та наведений вище висновок експерта, узгоджуються не тільки з показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_19, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_1, в частині обставин написання ОСОБА_4 спочатку записки, а потім «Зобов'язання» в присутності очевидців, які були переконані в правдивості повідомлених ОСОБА_4 обставин, а також вочевидь указують на те, що зміст аркушу слово в слово відповідав змісту «Зобов'язання», що дозволяє колегії суддів їх оцінити, як належні докази.

Подальший їх аналіз дозволяє колегії суддів прийти до висновку, що 03.09.2012 року ОСОБА_1, підшукуючи можливі шляхи приховування своєї злочинної діяльності, наполегливо розшукувала ОСОБА_4 засобами мобільного зв'язку, а потім, коли та погодилася допомогти, продиктувала необхідні данні (період, суму, номера всіх телефонів свого керівника), які об'єктивно не знаючи, ОСОБА_4 власноручно записала на окремому аркуші та про що повідомила пізніше в приміщені банку, написавши власноруч й відповідне «Зобов'язання», публічно та переконливо підтвердивши свою безпосередню участь в отриманні коштів від ОСОБА_1 виключно на суму 7700000 грн., тим самим приховавши у такий спосіб обставини їх нестачі.

Одночасно колегія суддів критично оцінює показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 в частині розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про обставини спільного заволодіння ними з банку 202000 доларів США, оскільки в судовому засіданні свідки не змогли переконливо пояснити, чому за таких обставин не примусили ОСОБА_4 дописати це в «Зобов'язанні», при тому, що зазначена сума є значною і перешкод для цього не було.

Зазначене навпаки, узгоджується з показаннями ОСОБА_4, в яких вона спростувала той факт, що на момент написання в другій половині дня 03.09.2012 року «Зобов'язання», їй було відомо про нестачу 202000 доларів США, що не суперечить також і іншим матеріалам кримінального провадження.

Так, під час дослідження в судовому засіданні своїх первинних пояснень (т. 1 а.к.п. 24-28), ОСОБА_4 продовжувала наполягати на тому, що із самого початку відображала виключно вигадані ОСОБА_1 обставини отримання за один раз 21 чи 22.06.2012 року 7700000 грн., походження яких їй відомо не було, а мова про долари США взагалі не йшла.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні акту раптової документальної ревізії, пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а.к.п. 9, 10-15, 16-19, 20-23, 24-28), - сама ревізія, під час якої додатково встановлена нестача доларів США, була проведена у вечірній час 03.09.2012 року, після чого з 21 год. 05 хв. до 23 год. 40 хв. від ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в приміщенні банку за адресою вул. Червоноармійській, 8 у місті Фастові були отриманні відповідні до наслідків ревізії пояснення. ОСОБА_4 же надавала їх раніше в приміщенні СБУ у місті Києві в період з 18 год. 05 хв. до 21 год. 00 хв., а тому об'єктивно не могла знати про обставини, які знайшли своє підтвердження та стали відомі працівникам СБУ тільки в подальшому за наслідками ревізії.

До того ж, вина ОСОБА_4 за обставин пред'явленої підозри, об'єктивно не доводиться і іншими дослідженими доказами обвинувачення.

Як видно з оголошених в судовому засіданні протоколів обшуків за місцями проживання ОСОБА_4 та її родичів (т. 8 а.к.п.74-79, 132-136, 154-157, 160-163, 166-169, 173-176, 270-275, 296-299), будь яких коштів працівниками правоохоронних органів там не виявлено.

З оголошених в судовому засіданні відомостей про розкриття банківської таємниці стосовно рахунків ОСОБА_4 (т. 10 а.к.п. 1-168; т. 14 а.к.п. 48-193), з них також не вбачається наявність у обвинуваченої будь яких значних сум коштів.

З оголошених в судовому засіданні протоколів огляду знятої з каналів зв'язку інформації (з телефонів) ОСОБА_4 (т. 11 а.к.п. 1-363), вони також не містять достатньої інформації, яка б зазначала про наявність у обвинуваченої будь яких коштів, шляхів їх витрачання, або спілкування про таке.

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вищезазначені данні, якими жодним чином не доводять факти отримання та витрачання ОСОБА_4 набутих злочинним шляхом коштів.

І навпаки, обставини існування у ОСОБА_4 тривалих невирішених зобов'язань фінансового характеру, підтверджуються показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, - осіб, які у період до 2012 року надавали в борг ОСОБА_4 значні суми коштів, які повідомляли, що хоча обвинувачена і заборгувала їм у період до 2012 року, але жодної копійки боргу досі не повернула.

Хоча, за версією слідства, отримавши таку суму від ОСОБА_1, мала можливість їх повернути, на що колегія суддів також звертає увагу.

Колегія суддів ретельно перевірила висновки сторони обвинувачення про те, що саме ОСОБА_4 заздалегідь організувала вчинення ОСОБА_1 заволодіння коштами банку з мотивів подальшого будівництва об'єктів соціальної сфери в місті Києві в межах вулиць Мельникова та Мечникова. Разом з тим, зазначені висновки жодного свого підтвердження не знайшли, більш того, вони спростовуються, власне самими матеріалами кримінального провадження.

Як видно з оголошених в судовому засіданні офіційних листів Київського МБТІ № 3779 від 08.02.2013 року з додатками, а також ГУ Земельних ресурсів КМДА № 37880 від 06.12.2012 року з додатками (т. 6 а.к.п. 50-55, 104-176), на ОСОБА_4 в період з 1993 року по 2008 рік зареєстровано лише три об'єкти нерухомого майна житлового призначення (будинок, квартири), при тому, що на вулицях Мельникова та Мечникова в місті Києві, станом на грудень 2012 року, ОСОБА_4, або зареєстровані на неї фонди, підприємства, інші юридичні особи, у власності земельні ділянки не мають. Виділення таких у власність взагалі суперечить чинному законодавству України, враховуючи їх знаходження в історичній частині міста Києва.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги, що повідомлені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в судовому засіданні обставини участі останньої в приховуванні злочину, а не в заволодінні коштами, знайшли своє підтвердження в їх показаннях на стадії досудового розслідування та містять такі деталі відомих лише їм взаємостосунків, про які вони повідомляли не щиро.

Як видно з оголошених в судовому засіданні протоколів обшуку за місцями проживання рідної дочки ОСОБА_1 та огляду вилучених документів (т. 8 а.к.п. 181-220), там було виявлено двадцять вісім «Зобов'язань» ОСОБА_4 про отримання від ОСОБА_1 у борг у період з 2007 року до 13.07.2012 року грошових коштів на загальну суму 1200000 доларів США та 4367000 грн.

З оголошеного в судовому засіданні акту раптової документальної ревізії ТВБВ від 03.09.2012 року (т. 1 а.к.п. 9), вбачається, що ним встановлена нестача на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США (загалом 9314586 грн.).

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали ці фактичні обставини, якими підтверджені боргові зобов'язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_1, та які приблизно на 5000000 грн. більше суми встановленої в банку нестачі, а останнє «Зобов'язання», датоване 13.07.2012 року на суму 800000 грн., отримувалось ОСОБА_1 від ОСОБА_4 саме в інкримінований період заволодіння коштами.

Аналіз зазначеного у свою чергу дозволяє колегії суддів зробити обґрунтований висновок про наявність у ОСОБА_1 мотиву спонукати ОСОБА_4 за рахунок власних боргових зобов'язань, які могли бути викликані у тому числі передачею в борг отриманих злочинним шляхом коштів (враховуючи первинні відмови ОСОБА_4), схилити її повідомити працівникам банку та СБУ надумані факти щодо отримання цих коштів безпосередньо у спосіб організації заволодіння та відвести тим самим від себе будь-яку підозру.

В свою чергу ОСОБА_4, знаючи, що змови з ОСОБА_1 на вчинення злочину у неї не було, розраховуючи на її запевнення про їх повернення, що не потягне за собою відповідальності, без заперечень написала «Зобов'язання», одночасно усвідомлюючи, що воно є необ'єктивним, але тим самим буде прихована діяльність ОСОБА_1 перед працівниками СБУ, які проводили перевірку.

ОСОБА_1 ж, одночасно отримала додаткову можливість гарантувати собі змогу уникнути відповідальність та перекласти вину на ОСОБА_4, чим і скористувалася шляхом надання не щирих показань на стадії досудового слідства, які колегія суддів в сукупності з аналогічного змісту первинними показаннями ОСОБА_4, яка у такий спосіб їй лише допомагала, оцінює критично.

Одночасно цими самими доказами спростовуються припущення ОСОБА_1 про передачу ОСОБА_4 протиправно отриманих коштів без розписок, оскільки ОСОБА_1 такі розписки від ОСОБА_4 і на значно менші суми, як видно, отримувала постійно, а останній раз -13.07.2012 року.

Також відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України колегія суддів тлумачить всі сумніви щодо передачі ОСОБА_1 ОСОБА_4 13.07.2012 року коштів на суму 800000 грн., які могли бути отримані злочинним шляхом, на їх користь з підстав недоведеності факту іншого змісту.

Що стосується показань ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування, то враховуючи висновки колегії суддів стосовно показань ОСОБА_4 та ОСОБА_1, їм також належить дати критичну оцінку, тим більш вони спростовуються усією сукупністю досліджених доказів.

У кримінальному провадженні немає і колегією суддів не встановлено й інших даних, які доводять, що ОСОБА_4 за обсягом підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, організувала заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.

Всі перелічені докази у своїй сукупності та взаємозв'язку, в деталях вказують на те, що ОСОБА_4 вчинила заздалегідь не обіцяне приховуванні особливо тяжкого злочину, будь яких інших доказів на спростування зазначених висновків колегії суддів стороною обвинувачення не надано, не повідомляли про таке і інші учасники судового розгляду, а тому колегія суддів показання в судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в частині, що стосується обставин приховування злочину, кладе в основу вироку.

Пунктами 8, 10 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року), встановлено, що допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, а кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої інстанції згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Згідно з вимогами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отриманні у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальним джерелом доказів, є показання, речові докази, документи та висновки експертів. Згідно ст. 65 КПК України (в редакції 1960 року) також і протоколи слідчих дій.

З огляду на це, колегія суддів визнає всі показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (крім тих, яким надана критична оцінка), дані, які містять протоколи слідчих дій, речові докази, всі наведені вище документи та висновок експерта, а також всі показання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у частинах, що не суперечить повідомленому ними в судовому засіданні, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що у своєму взаємозв'язку з усією достатністю доводить умисел ОСОБА_4 на вчинення заздалегідь необіцяного приховування злочину.

Оскільки за висновками колегії суддів КВІТКА Г.В. обґрунтовано визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який ст. 12 КК України класифікований як особливо тяжкий, тому ОСОБА_4 повинна нести кримінальну відповідальність за вказаною ознакою злочину.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації злочину, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи все вищевикладене, дії ОСОБА_4, яка вчинила організацію заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах - колегія суддів перекваліфіковує з ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України, за ознаками заздалегідь необіцяного приховування особливо тяжкого злочину.

Органи досудового розслідування обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожної, визнали їх щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Разом з тим, колегія суддів не вбачає правових підстав для їх врахування, оскільки зміст наданих обвинуваченими в судовому засіданні показань, не свідчить про щирість такого каяття, а факт тривалого приховування вчинених злочинів до моменту їх викриття правоохоронними органами, вказує на відсутність ознак активного сприяння розкриттю злочину.

І навпаки, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, колегія суддів визнає її щире каяття, вчинення злочину через матеріальну залежність від ОСОБА_1, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожної, - через службову, а також самі обставини вчинених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів, а саме, відсутність дієвого відомчого контролю за фінансово-господарською діяльністю ТВБВ з боку посадових осіб філії банку.

Органи досудового розслідування обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, визнали вчинення ними злочину групою осіб за попередньою змовою, а також тяжкі наслідки, завдані злочином. Разом з тим, приймаючи до уваги наведені вище обставини перекваліфікації зазначеної ознаки злочину, враховуючи при цьому і правові висновки Верховного Суду України щодо самого тлумачення тяжких наслідків, викладених у постанові від 19.12.2011 року (вище), колегія суддів виключає вказані обставини, як обтяжуючі покарання з їх обвинувачення.

При цьому обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, колегія суддів визнає вчинення нею злочинів щодо осіб, які перебували в матеріальній та службовій залежності від неї.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання колегія суддів згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів (ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України), які згідно із ст. 12 КК України є відповідно особливо тяжким та невеликої тяжкості, умисними, пов'язаними з її службовою діяльністю; дані про особу винної, яка: злочини вчинила вперше, в побуті за місцем проживання, а також за місцем роботи характеризується виключно позитивно, перебуває на пенсії, має малолітню дитину, яка потребує її допомоги та опіки, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, хворіє, а також характер та ступінь її участі у вчиненні злочинів.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги стан здоров'я обвинуваченої, колегія суддів вважає, що в даному випадку виправлення ОСОБА_1 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши їй пов'язаний з такою ізоляцією вид основного покарання за вчинений нею злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, в межах її санкції, а за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, призначити їй основне покарання у виді штрафу в його максимальному розмірі, та на підставі ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, є справедливими, а також необхідними і достатніми для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину. Правових підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України колегія суддів при цьому не вбачає.

Оскільки ОСОБА_1 вчинила злочини, передбачені ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, які були пов'язані з посадою, яку вона обіймала, колегія суддів в обох випадках призначає їй додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади в межах санкцій частин цих статей, та на підставі ст. 70 КК України визначає ОСОБА_1 остаточне додаткове покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке на підставі ч. 4 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

Водночас, враховуючи правила ч. 2 ст. 59 КК України, в якій передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі виключно корисливі злочини, це додаткове покарання колегія суддів не застосовує за ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки судовим розглядом не встановлений, а прокурором не доведений в діях ОСОБА_1 корисливий мотив.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 17.04.2012 року (див. «Часопис цивільного і кримінального судочинства» № 4 (7). 2012 року).

Обчислюючи початок строку відбування ОСОБА_1 покарання, колегія суддів бере до уваги те, що вона відповідно до ст. 209 КПК України з 03.09.2012 року через підкорення законному наказу працівників СБУ, була змушена залишатись поряд з ними, у визначених ними транспорті та приміщеннях, а після її затримання 04.09.2012 року весь час перебувала під вартою.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 колегія суддів згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України також враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів (ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України), які згідно із ст. 12 КК України є відповідно особливо тяжким та невеликої тяжкості, умисними, пов'язаними з її службовою діяльністю; характер та ступінь її участі у вчиненні злочинів; дані про особу винної, яка: злочини вчинила вперше, в побуті за місцем проживання, а також за місцем роботи характеризується виключно позитивно, за плідну працю неодноразово заохочувалась керівництвом, має чоловіка - інваліда війни, на утриманні - матір похилого віку, які потребують її допомоги, не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, потерпіла від Чорнобильської катастрофи, має низку тяжких захворювань і, в період судового розгляду зазнала оперативне хірургічне втручання.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання колегія суддів згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України також враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів (ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України), які згідно із ст. 12 КК України є відповідно особливо тяжким та невеликої тяжкості, умисними, пов'язаними з її службовою діяльністю; характер та ступінь її участі у вчиненні злочинів; дані про особу винної, яка: злочини вчинила вперше, в побуті за місцем проживання, а також за місцем роботи характеризується виключно позитивно, перебуває на пенсії та займається суспільно корисною працею, допомагає дитині у навчанні, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є інвалідом третьої групи, постраждалою від Чорнобильської катастрофи першої категорії, хворіє на тяжке захворювання.

Перелічені обставини колегія суддів визнає такими, що пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а тому, враховуючи їх особи, стан здоров'я, колегія суддів знаходить можливим застосувати до кожної з них ст. 69 КК України і призначити їм основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, призначивши також основне покарання за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, у виді штрафу в межах санкції, кожній, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69-1, 75 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки саме такі види основних покарань, на думку колегії суддів, є справедливими, а також необхідними і достатніми для їх виправлення та попередження вчинення ними нового злочину. Остаточні основні покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожній, необхідно визначити на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочини, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, які були пов'язані з посадами, які вони обіймали, колегія суддів, кожній, в обох випадках призначає їм додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади в межах їх санкцій, та на підставі ст. 70 КК України визначає остаточні додаткові покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, які на підставі ч. 4 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

Водночас, враховуючи правила ч. 2 ст. 59 КК України, в якій передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі виключно корисливі злочини, це додаткове покарання колегія суддів не застосовує за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки судовим розглядом не встановлений, а прокурором не доведений в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 корисливий мотив.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину (ч. 1 ст. 396 КК України), який згідно із ст. 12 КК України є середньої тяжкості, умисним, проти правосуддя; дані про особу винної, яка: злочин вчинила вперше, в побуті за місцем проживання негативно не характеризується, перебуває на пенсії і працює, допомагає дітям та доглядає внуків, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має низку тяжких захворювань, публічно осудила свою протиправну діяльність.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги стан здоров'я обвинуваченої, колегія суддів вважає, що в даному випадку виправлення ОСОБА_4 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши їй пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за вчинений нею злочин, передбачений ч. 1 ст. 396 КК України, в межах її санкції та виключно на строк, який дорівнює строку попереднього ув'язнення, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.

Обчислюючи початок строку відбування ОСОБА_4 покарання, колегія суддів бере до уваги те, що вона відповідно до ст. 209 КПК України з 03.09.2012 року через підкорення законному наказу працівників СБУ, була змушена залишатись поряд з ними, у визначених ними приміщеннях, а після її затримання 04.09.2012 року весь час перебувала під вартою.

Враховуючи тривалий період попереднього ув'язнення ОСОБА_4, який дорівнює одному року семи місяцям та двадцяти п'яти дням, а також обрані вид та розмір покарання, колегія суддів за правилами ч. 5 ст. 72 КК України вважає за можливе повністю звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про арешт, який був накладений слідчим на майно обвинуваченої ОСОБА_4, колегія суддів враховує те, що таке процесуальне рішення приймалось виключно з метою забезпечення можливої конфіскації майна у разі засудження її за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

В межах даного кримінального провадження до обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прокурором на підстав ст.ст. 1166, 1190 ЦК України в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України» заявлений цивільний позов про відшкодування в солідарному порядку ними шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням (матеріали кримінального провадження судового розгляду, т. 1 а.к.п. 67-107) в розмірі 9314586 (дев'ять мільйонів триста чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп.

У судовому засіданні прокурор, з підстав доведеності як на його думку вини всіх обвинувачених у заволодінні коштами банку, а ОСОБА_4 іще й з корисливих мотивів, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, уточнюючі згідно до ч. 2 ст. 1190 ЦК України підстави стягнення завданого збитку у частці відповідно до ступеня їхньої вини, надавши відповідного змісту заяву.

Представник потерпілої юридичної особи підтримав заявлений прокурором позов повністю.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисники не визнали підстави та розмір вказаного позову в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що в особистих інтересах ці кошти не витрачали, а ОСОБА_2 взагалі не знала про злочинні дії ОСОБА_1, спрямовані на заволодіння коштами банку.

ОСОБА_4 також повною мірою спростовувала свою причетність до спричинення ПАТ «Державний ощадний банк України» будь якої шкоди.

Разом з тим, враховуючи недоведеність причетності обвинуваченої ОСОБА_4 до вчинення злочину проти власності, який інкримінувався їй органами досудового розслідування, а також те, що інші її протиправні дії не знаходяться в причинному зв'язку зі збитками, колегія суддів, керуючись правилами ч. 3 ст. 129 КПК України, вважає за необхідне позов у частині цивільної відповідальності ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Вирішуючи цивільний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів виходить з такого.

22.06.2012 року, 26.06.2012 року та 12.07.2012 року ОСОБА_1 за встановлених і доведених судовим розглядом обставин кримінального провадження, групою осіб, при пособництві ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заволоділа коштами ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 12.07.2012 складає 1614586 гр.), на загальну суму 9314586 грн., якими розпорядилась на власний розсуд.

За змістом ст. 1166 ЦК України, для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.

Оскільки підстави вказаного позову підтверджені усією сукупністю наведених вище та досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказів, які прямо вказують, що збитки ПАТ «Державний ощадний банк України» на суму 9314586 грн. є наслідком протиправної винної поведінки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь та передбачали його суспільно небезпечні наслідки, а їх злочинна поведінка перебуває з наслідками в причинному зв'язку, тому колегія суддів вважає, що він заявлений з належних правових підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України.

Що стосується підстав відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами, то на переконання колегії суддів, враховуючи ступінь їх вини та власної участі у вчиненні умисних злочинів, її слід стягнути з наступного розрахунку, а саме: 3/5 частин (5588751 грн. 60 коп.) з ОСОБА_1, 1/5 частина (1862917 грн. 20 коп.) з ОСОБА_2 та 1/5 частина (1862917 грн. 20 коп.) з ОСОБА_3

Під час судового розгляду з боку сторін кримінального провадження були відсутні клопотання про обрання обвинуваченим запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (обраний в порядку КПК України 1960 року), колегія суддів приймає до уваги належне виконання ними своїх процесуальних обов'язків, стан здоров'я (наявність тяжких хронічних захворювань), наявність постійного місця проживання та сталих родинних стосунків, а також і те, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від слідства та суду не переховувалися, встановленню істини не перешкоджали.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 4 та ч. 2 ст. 5 КК України, ст.ст. 1, 100, 124, 129, 174, 368, 373, 374, 376, 377, 395, 532 та Розділом ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 (в редакції від 07.04.2011 року) КК України, за якими призначити їй покарання у виді:

- за ч. 5 ст. 191 КК України - позбавлення волі строком на дев'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 366 КК України - штрафу в розмірі двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 4250 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на два роки.

За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворих основних і додаткових покарань більш суворими у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна.

Призначене ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на три роки - виконувати самостійно та обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Залікувати у строк покарання обвинуваченій ОСОБА_1 термін досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання обчислювати їй з « 03» вересня 2012 року.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 (в редакції від 07.04.2011 року) КК України, за якими призначити їй покарання у виді:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 366 КК України - штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 3400 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на два роки.

За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш суворих основних і додаткових покарань більш суворими у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна.

Призначене ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на три роки - виконувати самостійно та обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - підписка про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 (в редакції від 07.04.2011 року) КК України, за якими призначити їй покарання у виді:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 366 КК України - штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 3400 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на два роки.

За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання шляхом поглинення менш суворих основних і додаткових покарань більш суворими у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна.

Призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на три роки - виконувати самостійно та обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_3 - підписка про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, за якою призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на один рік сім місяців та двадцять п'ять днів.

Залікувати у строк покарання обвинуваченій ОСОБА_4 термін досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання обчислювати їй з «03» вересня 2012 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на один рік сім місяців та двадцять п'ять днів - повністю, а також з-під варти в залі судового засідання - негайно.

Накладений арешт майна ОСОБА_4 - скасувати.

Цивільний позов прокурора у частині цивільної відповідальності ОСОБА_4 - залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням в розмірі 9314586 (дев'ять мільйонів триста чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити повністю. Стягнути на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» у частках з ОСОБА_1 (3/5) на суму 5588751 (п'ять мільйонів п'ятсот вісімдесят вісім тисяч сімсот пятдесят одну) грн. 60 коп., ОСОБА_2 (1/5) на суму 1862917 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 20 коп. та ОСОБА_3 (1/5) на суму 1862917 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 20 коп.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- мобільні телефони «SAMSUNG» SGH-D900i з SIM карткою, «SAMSUNG» SGH-С100 s/n з SIM карткою, «НТС» Wildfire SА 510е з SIM карткою, «NOKIA» Е 52 з SIM карткою, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження (т. 2 а.к.п. 80-81, т. 3 а.к.п. 33-34) - повернути їх законним володільцям;

- «Журнал прийому - здачі відділення, філії № 10026/0657», «Контрольний журнал на осіб, що допускаються до відкриття, закриття та опечатування грошових сховищ філії № 10026/0657», «Книгу обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті, що знаходяться в сховищі філії № 10026/0657», «Книгу обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку філії № 10026/0657», аркуш паперу розміром 9х9 см. з написами російською мовою: « НОМЕР_8 ОСОБА_16 НОМЕР_1», «с 20.06…..7700 борг», «Зобов'язання ОСОБА_4», копії документів ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження (т. 2 а.к.п. 84; т. 5 а.к.п. 76-79; т. 8 а.к.п. 23-24; т. 14 а.к.п. 194-195) - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Після набрання вироком законної сили всі документи зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання, а паспорт громадянина України серії НОМЕР_9, виданий на ім'я ОСОБА_1 (т. 3 а.к.п. 43), - повернути законному володільцю або його представнику.

Ураховуючи ступінь вини, стягнути з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертиз залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованих державних установ на користь держави процесуальні витрати в частковому порядку в розмірі 636 (шістсот тридцять шість) грн. 35 коп., з кожної, за проведення судової почеркознавчої експертизи № 549/1 від 23.01.2013 року (т. 12 а.к.п. 93-101).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: І.В. БОНЧЕВ

СУДДІ: А.В. СУБОТІН

Н.В. ЗЕБЕЛЯН