Ухвала суду № 38444863, 11.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/146/14-ц 11.03.2014 11.03.2014 11.03.2014

Провадження №22-ц/784/753/14

Справа № 22-ц/784/753/14 Головуючий першої інстанції: Кокорєв В.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

за участю представника ДВС - Чмих Л.В., стягувача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2014 року, постановлену за поданням Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінського ВДВС ММУЮ) про примусове проникнення до житлового приміщення,

В С Т А Н О В И Л А :

13 січня 2014 року державний виконавець Ленінського ВДВС ММУЮ звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Вказував, що на виконанні в Ленінському ВДВС ММУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 29 квітня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 143073грн.53коп. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2012 року встановлено, що частка ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 складає ? частину цієї квартири. З метою складання акту опису та арешту вказаного майна боржника державним виконавцем неодноразово здійснювалися виходи за адресою цього майна, проте боржник перешкоджає у доступі державного виконавця в зазначене приміщення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2014 року подання державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ про примусове проникнення до житлового приміщення - задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність вказаної ухвали, просив її скасувати та постановити нову - про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення державного виконавця та стягувача, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації та встановлений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Зокрема, ч. 6 цієї статті встановлено, що у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Пунктом 15 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Порядок вирішення судом питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи встановлений ст. 376 ЦПК України.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 19 травня 2010р. головним державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2184, виданого 29 квітня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 143073грн.53коп. (а.с. 225, 226).

Рішення суду дотепер не виконано.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рахунків у банківських установах та транспортних засобів боржник не має, належна ОСОБА_4 на праві власності квартира АДРЕСА_2, знаходиться у іпотеці ПАТ КБ «Надра» (а.с. 271-274).

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2012 року встановлено, що частка ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 складає ? частину цієї квартири (а.с. 107).

07 і 18 листопада 2013р. боржнику ОСОБА_4 були направлені вимоги державного виконавця про надання доступу до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 230, 231, 233).

ОСОБА_4 у добровільному порядку не надав доступ до вказаного житлового приміщення, про що свідчать акти державного виконавця від 15 і 28 листопада 2013 року (а.с. 232, 234).

За таких обставин, оскільки проникнення до володіння боржника необхідне для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, і його виконання неможливе без вказаного заходу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення даного подання державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді