Ухвала суду № 38444729, 23.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1265/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- ОСОБА_1

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаруда» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0019882220,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаруда» (далі - позивач, ТОВ «Гаруда») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0019882220.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на неправомірність висновків ДПІ про недійсність правочинів і, відповідно, про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких, з посиланням на результати перевірки Товариства, просив у задоволенні вимог позивача відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Гаруда» задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0019882220, що було прийнято ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 07.12.2012.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гаруда» відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено, з 08.11.2012 по 14.11.2012 ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гаруда» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року, лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року та податку на прибуток за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ЕКСИМ-ТРАНЗИТ» за період січень-лютий 2011 року, ТОВ «МОНОЛІТБУДКОМПЛЕКТ» за період червень 2011 року, ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» за період травень-червень 2011 року, ТОВ «СВІТ ІМПЕКС» за період червень 2011 року, ПП «НОВО-КОМ» за період лютий 2011 року, результати якої оформила актом від 21.11.2012 № 827/22-200/32332924.

Відповідно до висновку акта перевірки, ТОВ «Гаруда» порушило пункти 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 118 756 грн.

27.11.2012 позивач подав до ДПІ заперечення до Акта перевірки. У відповіді на заперечення (від 04.12.2012 № 7567/10/22-222) ДПІ виклала Акт перевірки в новій редакції.

Відповідно до висновків акта перевірки ТОВ «Гаруда» порушило пункти 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 75 820 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2012 № 0019882220 ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 75 821 грн., з яких 75 820 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТОВ «Гаруда» звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0019882220.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції 2011 року), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України (в редакції 2011 року) передбачалось, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу).

Як було встановлено, у періоді, що перевірявся відповідачем, позивач (Здолбунівська регіональна філія ТОВ «Гаруда») використовував вантажні транспортні засоби.

Позивачем були представлені суду документи, у тому числі й податкові накладні, на підтвердження факту придбання у ПП «НОВО-КОМ», ТОВ «ВАЕЛ-ПЛЮС» і ТОВ «Світ Імпекс» товарів, що були необхідні для ремонту та технічного обслуговування як власних, так і орендованих автомобілів КрАЗ. Вказані автомобілі використовувалися позивачем для виконання договірних зобов'язань перед ВАТ (ПАТ) «Волинь-Цемент».

Видом діяльності Здолбунівської регіональної філії ТОВ «Гаруда», згідно з довідкою Головного управління статистики у Миколаївській області, наявній в матеріалах справи, є діяльність автомобільного вантажного транспорту.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Гаруда» мало право на включення до податкового кредиту відповідних податкових періодів сум ПДВ, що були сплачені у складі вартості товарів на користь ПП «НОВО-КОМ», ТОВ «ВАЕЛ-ПЛЮС» і ТОВ «Світ Імпекс».

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у ДПІ не було підстав для визначення суми грошового зобов'язання ТОВ «Гаруда» з ПДВ.

Згідно до вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення), документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом.

Визначення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з ПДВ стало результатом проведеної ДПІ на підставі наказу від 06.11.2012 № 1252 перевірки. Зазначений наказ був визнаний протиправним і скасований постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі № 2а-5916/12/1470.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не доказали та не обґрунтували її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 28.04.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький