Ухвала суду № 38444717, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14518/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у справі за позовом Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Сервіс» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Сервіс» та просила (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) стягнути з відповідача штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року позов залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України, - у зв'язку з пропуском встановленого ч.2 ст.99 КАС України строку звернення до суду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення позбавляє податковий орган можливості реалізувати покладені на нього державою обов'язки щодо стягнення в примусовому порядку узгодженої податкової заборгованості.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 13 лютого 2008 року, на підставі Акта перевірки №148/23-210/33588919 від 01.02.2008, позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000422301/517, яким до відповідача застосовано штраф за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Обставини щодо правомірності прийняття контролюючим органом вищеозначеного рішення встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2010 по справі №2а-16/09/1670, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фан-Сервіс» про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000422301/517 відмовлено.

09 Вересня 2013 року податковий орган звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Сервіс», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО на підставі рішення від 13.02.2008 №0000422301/517.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду, що, у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

За порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, у розмірах, встановлених ст.17 наведеного Закону.

Відповідно до ст.25 цього Закону суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до державного бюджету в десятиденний строк з дня прийняття органами державної податкової служби рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Якщо протягом зазначених термінів суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, орган Державної податкової служби відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. 2 ст. 50, п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України звертається до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, внаслідок несплати господарюючим суб'єктом у добровільному порядку фінансових санкцій у строки, визначені вищевказаними законодавчими нормами, податковий орган мав право і можливість звернутись з адміністративним позовом про стягнення несплачених підприємством коштів.

При цьому строк звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення вказаних санкцій визначений ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення у позивача права звернення до суду із позовом про стягнення штрафних фінансових санкцій).

На час виникнення розглядуваних правовідносин (після закінчення 10-денного строку для добровільної сплати штрафних санкцій, тобто, починаючи з 19.12.2010) діяв шестимісячний строк звернення до суду із адміністративним позовом

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у встановлений законодавством строк фінансові санкції сплачені не були. Разом з тим, позивач, відповідно до повноважень покладених на нього Законом України «Про державну податкову службу в Україні», звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості до бюджету лише 09.09.2013, тобто поза межами строку, встановленого ст. 99 КАС України, при цьому поважних причин пропуску такого ним не наведено.

Посилання апелянта на норми Податкового Кодексу України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки останній набув чинності лише 01.01.2011, тобто вже після виникнення спірних відносин. В той же час, до набрання чинності Податковим кодексом України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО вважались адміністративного-господарськими санкціями та не входили до складу податкового боргу, а тому порядок стягнення податкового боргу, визначений Податковим кодексом України, в даному випадку не може бути застосований до даних правовідносин.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп та положень ч.1 ст.58 Конституції України, дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно зміст суб'єктивного права особи слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно - правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов подано із порушенням строку встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає залишенню без розгляду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання, колегією суддів не виявлено, а тому оскаржувана ухвала суду, за приписами ст.200 КАС України, залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 100, 181, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.