Рішення № 38443708, 15.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.2014 Справа № 905/1365/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Горячовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк,

про: стягнення 1422грн.10коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Шевелев В.Г . (довіреність №09/30 від 01.01.2014р.);

від відповідача: - Ляшко Д.В. (довіреність №Н-01/1402 від 31.05.2013);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні у розмірі 1422грн.10коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань за договором № 4852 від 27.12.2012р., який укладений між позивачем та ТОВ «Дтєк трейдінг», ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на адресу позивача за накладною №50361393 відправив вантаж у вагоні № 65697716, однак вказаний вагон на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, про що був складений комерційний акт БН 726254/619/738 від 18.11.2013р.

З метою надання відповідачу права на захист, суд ухвалою від 25.03.2014р. відклав розгляд справи на 15.04.2014р.

Представник позивача у судове засідання 15.04.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги, вважає, що недостача вантажу виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.2014р. з'явився, вимоги ухвали суду від 25.03.2014р. виконав частково. Під час судового засідання представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що вантажовідправник не забезпечив належні умови для збереження вантажу при перевезенні. Письмово свою позицію по суті спору відповідач не виклав.

Під час судового засідання 15.04.2014р. сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції зі спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) був укладений договір поставки №4852 від 27.12.2012р., на підставі якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, за марочним складом, цінам і в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

17.11.2013р. за накладною №50361393 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (вантажовідправник) зі станції відправлення Лобовські Копи Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) у вагоні № 65697716 вантаж - антрацит, масою нетто 69000кг, у вологому стані.

На попутній станції Дебальцеве-Сортувальний був складений акт загальної форми №20493/3544 від 17.11.2013р., підстава складання - висипання вантажу з вагона, виявлене праворуч воронкоподібне заглиблення 2000х1000х1000мм, порушення маркування, справа між 1 люком та хребтовою балкою зазор 20мм, зазор заклали.

На станції призначення, з посиланням на складений на станції Дебальцеве-Сортувальний акт №20493/3544 від 17.11.2013р., складений комерційний акт № БН 726254/619/738 від 18.11.2013р., відповідно до якого була здійснена комісійна перевіска вагону №65697716, виявилось: брутто 89100кг., тара з трафарету з обох сторін 23200кг., нетто 65900кг., що менше документа на 3100кг. Завантаження на рівні бортів, не розрівняна, маркування вапном. В акті також відображено, що над 1-2 люком праворуч воронкоподібне заглиблення 2000*1000*1000мм. Порушено маркування. Праворуч між 1 люком та хребтовою балкою вагону зазор 20мм. Зазор закладений. Вагон в технічному відношення справний.

В комерційному акті № БН 726254/619/738 від 18.11.2013р. на першій сторінці зазначено, що вагон в технічному відношенні справний.

Комерційний акт підписаний належними особами.

З акту про технічний стан вагону (контейнеру) №424 від 17.11.2013р. вбачається, що капітальний ремонт вагону №65697716 здійснювався 12.12.2003 року, деповський - 22.10.2012року, вагон технічно справний. У розділі висновок про можливі втрати, порчі вантажу внаслідок наявності вищезазначеної несправності: втрата вантажу можлива. Вантажовідправник не усунув зазор між кришкою люку №1 п/с та хребтовою балкою вагону 20мм. Вантажоодержувач перед навантаженням зазор бачити міг, проте, мір не прийняв.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Доводи відповідача про виникнення недостачі вантажу через неякісну підготовку вагону вантажовідправником під час завантаження, не приймаються судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно даних накладної № 50361393 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено й закріплено «згідно з п.4.1,4.3,8,гл. 1 прил.14 к СМГС навалом», поверхня вантажу розрівняна та ущільнена скребковим розрівнювачем, нанесено вапно на поверхню вантажу та три борозни.

Наведене вище дає підстави вважати, що недостача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування, залізницею на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у спірному вагоні залізницею зазначено не було, не зазначалось і про наявність зазорів.

Крім того ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Враховуючи вищенаведене, залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах якщо в тому числі вантажі здані до перевезення у вологому стані.

Нестача згідно комерційного акту № БН 726254/619/738 від 18.11.2013р. складає 3100кг. Таким чином, відповідальна недостача у спірному вагоні складає 1,72т.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку № 3108 від 17.11.2013р. вартість 1 тони вугілля складає 826,80грн. з ПДВ.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, виходячи із вартості вантажу, зазначеного у рахунку ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» № 3108 від 17.11.2013р. та складає 1422грн. 10коп. Судом встановлено, що розрахунок позовних вимог є арифметично вірним.

Відповідач заперечень проти розрахунку не надав.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню у розмірі 1422грн.10коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт", ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область, до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк, про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні у розмірі 1422грн.10коп.- задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1; код ЄДРПОУ 00191129) суму збитків у розмірі 1422грн.10коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

В судовому засіданні 15.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 18.04.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова