Постанова № 38443375, 17.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року 10:22 № 826/4398/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

до

Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції

про

стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (далі – позивач, КПСП «Арсенал») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 27 463,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в ході проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №25661582 відповідач стягнув з КПСП «Арсенал» суму грошових коштів, що на 27 463,22 грн. перевищує суму боргу. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень проти позову суду не надав. Власної позиції стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомив.

В судове засідання 10.04.2014 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У супровідному листі від 08.04.2014 про надання матеріалів виконавчого провадження, відповідач просив розглядати справу без його усаті.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач, на підставі заяви Окремого конструкторського бюро «Текон-електрон» дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Концерн-Електрон» виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011 №25661582 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №17/375 від 25.02.2011 про стягнення з КП СП «Арсенал» на користь ОКБ «Текон-Електрон» ДП ВАТ «Концерн-Електрон» боргу у розмірі 574 401,63 грн. (а.с. 48).

Відповідач 13.04.2011 виніс постанову №25661582 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 57 440,16 грн.

10.09.2012 відповідач, керуючись пунктом 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №25661582 у зв’язку зі сплатою у повному обсязі суми, що підлягала стягненню.

Позивач зазначив, що в ході внутрішньої ревізії 29.10.2013 комісією по контролю за станом дебіторської заборгованості було виявлено, що відповідачем в ході здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №25661582 стягнуто суму у розмірі 659 305,01, що на 27 463,22 грн. більше від реальної заборгованості.

Вважаючи протиправним стягнення грошових коштів у сумі 27 463,22 грн., понад суму заборгованості, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011 №25661582, відповідач встановив позивачу семиденний строк для добровільного виконання рішення суду з дня отримання постанови.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У зв’язку з невиконанням позивачем наказу Господарського суду міста Києва №17/375 від 25.02.2011 у встановлений державним виконавцем строк, відповідач виніс постанову від 13.04.2011 №25661582 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 57 440,16 грн. (а.с. 146).

Таким чином, загальна сума, яка підлягала стягненню з позивача в рамках виконавчого провадження №25661582 склала 631 841,79 грн.

Представник позивача, на підтвердження доводів про стягнення з КПСП «Арсенал» суми у розмірі 659 305,01 грн., що на 27 463,22 грн. перевищує суму реальної заборгованості у виконавчому провадженні №25661582 надав суду копії реєстру платіжних документів по фільтру та меморіальних ордерів.

Дослідивши зазначені позивачем документи, суд встановив, що згідно реєстру платіжних доручень по фільтру, на виконання наказу Господарського суду міста Києва №17/375 від 25.02.2011 було сплачено грошові кошти на загальну суму 604 317,73 грн. згідно документа №406/2. Водночас, копії меморіальних ордерів, надані позивачем мають номери: 406/2 та 37359 та їх загальна сума становить 166 130,90 грн.

Крім того, сума, вказана у наведених реєстрах платіжних доручень по фільтру та меморіальних ордерах не збігається з сумою, на яку посилається позивач - 659 305,01 грн.

Таким чином, вказані документи не підтверджують надмірної сплати грошових коштів у виконавчому провадженні №25661582 на суму 27 463,22 грн.

Позивач також надав до матеріалів справи складену ним довідку від 25.03.2014 №04-7/82/а, згідно якої на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2010 по справі №17/375 та виконавчого провадження №25661582 від 08.04.2011 з КПСП «Арсенал» було стягнуто 659 305,01 грн.

Однак, суд відхиляє посилання на вказану довідку, оскільки вона складена позивачем самостійно та відомості, зазначені у ній, не підтверджені документально.

Стосовно протоколу №90а/70-8 засідання комісії по контролю за станом дебіторської заборгованості від 29.10.2013, суд зазначає, що він не є належним доказом надмірного стягнення відповідачем суми у розмірі 27 463,22 грн., оскільки відомості, наведені у ньому не підтверджені позивачем відповідними платіжними документами.

Водночас, суд зазначає, що відповідач надав суду копії матеріалів виконавчого провадження №25661582, в тому числі копії платіжних документів, за якими було стягнуто суму боргу у розмірі 574 401,63 грн. та суму виконавчого збору у розмірі 57 440,16 грн.

Відповідно до наданих відповідачем копій платіжних доручень, з КПСП «Арсенал» в ході здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №25661582 було стягнуто грошові кошти на загальну суму 631 841,79 грн. (а.с. 141-149).

Отже, вищевикладене свідчить про те, що відповідач стягнув з позивача суму, що дорівнює сумі його фактичного боргу у виконавчому провадженні №25661582, а доводи позивача про наявність переплати у розмірі 27 463,22 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться: вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський