Ухвала суду № 38442569, 28.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року м. Київ К/800/40160/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013

у справі № 812/2820/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз"

до 1. Головного управління Державної казначейської служби в Луганській області,

2. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 позов задоволений (з урахуванням зменшення позовних вимог): стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 316 852,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 визнано нечинною в частині стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 130250,00 грн. та закрито провадження в цій частині. В інший частині постанову суду першої інстанції - залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач-2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу податкового органу №209 від 07.08.2012, винесеним з посиланням на пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, направлень №137 та №138 від 07.08.2012, відповідачем-2 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено довідку №83/14-00/05763797 від 27.08.2012, відповідно до якої підтверджено відображене позивачем у декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку за червень 2012 року бюджетне відшкодування 18 280 093,00 грн., від'ємне значення за червень 2012 року в сумі 18 791 852,00 грн.

Перевіркою не підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за червень 2012 року бюджетне відшкодування у розмірі 316 852,00 грн. по причині неотримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС.

Як зазначено у розділі 2 довідки №83, під час перевірки документи надано позивачем у повному обсязі, суцільним порядком перевірені декларації та уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ з додатками, всі податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договори в сфері ЗЕД та вантажно-митні декларації на експорт та імпорт продукції за цей період; вибірковим порядком перевірені інші документи (виписки з банківських рахунків, касові та банківські документи, платіжні документи, зворотно-сальдові відомості, головні книги, акти виконаних робіт, товарно-транспортні документи, накладні на оприбуткування, рахунки - фактури).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Глобал Трейдинг ДСС» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, зокрема це: договір поставки №10427 від 19.05.2011, додаткові угоди до зазначеного договору, статутні документи контрагента, видаткові накладні, податкові накладні, приходні ордери, акти здачі-приймання виконаних робіт, договори на поставку товарів, платіжні доручення, реєстри платіжних доручень, рахунки-фактури, вантажно-митні декларації.

Зазначені документи, підписані уповноваженими особами, були досліджені під час проведення перевірок позивача.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача про відсутність відповідей податкових органів щодо проведення зустрічних звірок постачальників по ланцюгу постачання, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки, нормами чинного законодавства право платника податку на отримання ним бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від проведення або непроведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Також, оскільки після пред'явлення позову та постановлення судом першої інстанції рішення про стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування у розмірі 316 852,00 грн., позивачу було відшкодовано 130 205,00 грн., судом апеляційної інстанції, з урахуванням клопотання позивача про зменшення позовних вимог, правомірно визнано постанову суду першої інстанції в цій частині нечинною та закрито провадження у справі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль