Ухвала суду № 3844250, 20.05.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-15555/08 р.                 Головуючий у першій інстанції: Дорошенко М.В.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        20 травня 2009 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                          Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                                Бєлової Л.В., Умнової О.В.,

при секретарі:                                                                    Бадріашвілі К.С.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві  апеляційну скаргу Державної податкової інспекції  у Черкаському районі на постанову Господарського суду Черкаської області від 21.01.2008 року по справі за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-С» до Державної податкової інспекції  у Черкаському районі про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, - 

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

   ТОВ «А-С» звернулися до Господарського суду Черкаської області з адміністративним позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції  про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 20.03.2007 року № 0000302301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 8242853 грн., у тому числі: 6340656 грн. основного платежу і 1902197 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000292301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року на 6544862 грн.; від 23.05.2007 року № 0000302301/1 і № 0000292301/1 про повторне визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8242853грн., у тому числі: 6340656грн. основного платежу і 1902197грн. штрафних (фінансових) санкцій, та зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року на 6544862 грн., прийнятих за результатами розгляду відповідачем первинної скарги позивача на спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2007 року № 0000302301/0 і № 0000292301/0; від 02.07.2007 року № 0000302301/2 і №0000292301/2 про повторне визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 8242853 грн., у тому числі: 6340656 грн. основного платежу і 1902197 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року на 6544862 грн., прийнятих за результатами розгляду ДПА Черкаської області повторної скарги позивача на спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2007 року № 0000302301/0 і № 0000292301/0; від 18.10.2007 року № 0000302301/3 і № 0000292301/3 про повторне визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 8242853 грн., у тому числі: 6340656 грн. основного платежу і 1902197 грн. штрафних  (фінансових)  санкцій  та про  зменшення  позивачу  суми  бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року на 6544862 грн., прийнятих за результатами розгляду ДПА України повторної скарги позивача на спірні податкові повідомлення-рішення.

  Постановою Господарського суду Черкаської області від 21.08.2008 року позовні вимоги задоволено повністю.

           Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку,  постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

             Господарський суд Черкаської області в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

            Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

            Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

           Як вбачається з матеріалів справи, у лютому, березні 2007 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу супроводження окремих перевірок ДПА в Черкаській області Черняк Т.Ф. на підставі виданого відповідачем направлення від 19.02.2007 року № 19/01-045 була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року.            

           Встановлені перевіркою обставини були оцінені податковим органом як такі, що означають відсутність у позивача при придбанні у ТОВ «Стандарт-Газ» обладнання намірів використовувати його у господарській діяльності у розумінні терміну «господарська діяльність», визначеному п. 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад та грудень 2006 року відповідно 6544860 грн. і 6428077 грн. ПДВ з придбаного у ТОВ «Стандарт-Газ» обладнання є порушенням вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон), а відображення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2006 року у розмірі 6544862 грн. у податковій декларації за грудень 2006 року як такої, що підлягає бюджетному відшкодуванню, є порушенням вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону.

            За результатами перевірки було складено акт № 76/23-047/33082661 від 13.03.2007 року, на підставі якого і було прийнято спірні податкові повідомлення рішення.

            Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану постанову, прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що на час проведення перевірки позивача ПДВ в розмірі 5544862 грн. у ціні придбання обладнання повністю було сплачено  останнім, а тому твердження відповідача щодо спрямованості дій ТОВ «А-С» на вилучення із державного бюджету коштів шляхом безпідставного відшкодування ПДВ, на думку суду, є необґрунтованими.

             Апеляційна інстанція знаходить таку правову позицію суду першої інстанції законною та не погоджується з доводами апелянта щодо необ’єктивності судового рішення, з огляду на наступне.

            25.04.2006 року згідно з протоколом проведення торгів від 25.04.2006 року № 111 у приміщенні товарної біржі «Центр нерухомості» були проведені торги з продажу майнового комплексу ВАТ «Гайсинський маслосирзавод», переможцем яких визнано ТОВ «Стандарт-Газ», який запропонував найвищу ціну - 479904000грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: 7659374 грн. 40 коп. за будівлі і споруди, 460764129 грн. 60 коп. за обладнання та устаткування і 11480496грн. за автотранспортну техніку.

           26.04.2006 року на підставі протоколу проведення даних торгів було укладено біржовий контракт (договір купівлі-продажу) № 1054/В-06, згідно з яким ТОВ «Стандарт-Газ» придбали у власність обладнання та устаткування ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» за 460764129 грн. 60 коп., у тому числі 76794021 грн. 60 коп. ПДВ.

           03.05.2006 року за актом приймання-передачі товариство прийняло у власність придбане ним за біржовим контрактом обладнання та устаткування, у складі якого було і обладнання, яке ТОВ «Стандарт-Газ» продали позивачу за договором купівлі-продажу від 29.11.2006 року зі змінами і доповненнями від 20.12.2006 року.

           У відповідності до листа №176 від 12.10.2007 року ціна продажу обладнання позивачу визначалася на рівні ціни, за якою ТОВ «Стандарт-Газ» придбало це обладнання на торгах у ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» з урахуванням сум амортизаційних відрахувань, з націнкою не більше 5 %.

           ТОВ «Стандарт-Газ» видали позивачу податкові накладні від 29.11.2006 року № 95 та від 29.12.2006 року № 118, а також податкову накладну від 29.12.2006 року № 119 на решту проданого позивачу 29.12.2006 року обладнання вартістю 62044080 грн., у тому числі 10340680 грн. ПДВ.

           Податкову накладну № 95 ТОВ було включено до реєстру виданих ТОВ «Стандарт-Газ» податкових накладних за листопад 2006 року, а вказану у ній суму ПДВ - до податкового зобов'язання з цього податку, яке було відображене у розділі 1 поданої цим товариством до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковій декларації з ПДВ за листопад 2006 року, інші податкові накладні до реєстру податкових накладних за грудень 2006 року, а вказані у них суми ПДВ - до податкового зобов'язання з цього податку, яке було відображене у розділі 1 декларації з ПДВ  за грудень 2006 року.

            01.01.2007 року позивач і ТОВ «Торговий дім Гайсин» склали і підписали додаток № 2 до договору оренди від 01.12.2006 року № 3-ор та акт приймання-передачі № 2, згідно з якими позивач передав даному товариству в оренду придбане у ТОВ «Стандарт-Газ» 29.12.2006 року обладнання у складі 59 одиниць.

            У відповідності до платіжних доручень від 25.01.2007 року № 55, № 56, № 57, № 58, № 59 та від 29.01.2007 року № 66, № 67, № 68, № 69, № 70, №7 2, № 73 і № 74 позивач перерахував на рахунок ТОВ «Стандарт-Газ» в установі банку 139881699 грн. 90 коп., у тому числі 23313616 грн. 65 коп. ПДВ як плату за обладнання, придбане у листопаді, грудні 2006 року згідно з договором від 29.11.2006 року та додатковою угодою до нього від 20.12.2006 року.

            За таких обставин, судова колегія знаходить, що перерахування ТОВ «А-С» на рахунки ТОВ «Стандарт-Газ» оплати за договором купівлі-продажу відбулося.

             На спростування доводів апелянта, що всі операції проведені позивачем  у листопаді та грудні 2006 року, які пов’язані з придбанням, передачею у заставу та оренду обладнання для молочної промисловості не носили реального товарного характеру, а були направлені лише на безпідставне отримання бюджетного відшкодування ПДВ, судова колегія зазначає наступне.

             Виходячи з положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

            Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

            Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення. але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

          Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону).

             Наведені вище правові приписи дають підстави судовій колегії прийти до висновку, що позивач мав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого постачальнику основних фондів, оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість» не ставлять в залежність дане право від того чи такі фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності  платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник  податку оподатковувані операції протягом згаданого періоду.

            На час проведення перевірки позивача ПДВ у сумі 5544862 грн. у ціні придбання обладнання повністю був сплачений позивачем ТОВ «Стандарт-Газ», тому твердження відповідача, що дії позивача були спрямовані на вилучення із державного бюджету коштів шляхом безпідставного відшкодування податку на додану вартість є безпідставними.

Судом першої інстанції також правомірно зауважено, що 21 серпня 2007 року державним реєстратором Черкаської районної державної адміністрації була проведена державна реєстрація змін до установчих документів позивача. Згідно з цими змінами позивач вніс до статуту товариства такі види його діяльності як переробка молока, виробництво сиру, морозива та інше.

            Щодо посилань податкового органу на відсутність фактичного відвантаження обладнання для виробництва молокопродуктів на адресу ТОВ «А-С», слід відзначити наступне.

             Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

              або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

              або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

               Таким чином, відвантаженням в даному випадку була його передача від ТОВ «Газ-Стандарт» (продавець) до ТОВ «А-С» (покупець) за актами прийому-передачі.

               Апеляційна інстанція також повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не пов'язує визначення платником податку суми податкового кредиту із звичайними цінами на придбані таким платником податку товари (послуги), основні фонди.

              На день прийняття спірних податкових повідомлень-рішень звичайні ціни на придбане позивачем у ТОВ «Стандарт-Газ» обладнання не встановлювалися.  

             Співставлення в акті перевірки ціни придбання позивачем обладнання у ТОВ «Стандарт-Газ» за договором від 29.11.2006 року, заставної вартості цього обладнання при передачі його в день придбання у заставу АБ «Південний» та розміру орендної плати за оренду цього майна ТОВ «Торговий дім «Гайсин», не відповідає вимогам п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо звичайної ціни, оскільки умови договору купівлі-продажу, договору застави та договору оренди є не співставними.

             ТОВ «Стандарт-Газ» придбали продане позивачу обладнання на прилюдних торгах, а тому в силу п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ціну придбання цим товариством обладнання слід вважати звичайною ціною. Дані доводи Господарського суду Черкаської області колегія суддів знаходить об’єктивними та обґрунтованими.

            Таким чином, ТОВ «Стандарт-Газ» правомірно виписали позивачу податкові накладні від 29.11.2006 року № 95 і від 29.12.226 року № 118, а позивач правомірно включив підтверджені цими податковими накладними суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за листопад та грудень 2006 року.

           В свою чергу, ТОВ «А-С» суму бюджетного відшкодування у розмірі 5544862 грн. (визначену за поданою відповідачу податковою декларацією з ПДВ за грудень 2006 року) до відшкодування із бюджету не пред'явив, а вирішив її спрямувати у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.

           Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам, що було встановлено як першою, так і апеляційною інстанціями та викладено вище.

           З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

            Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

            Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягають визнанню нечинними.                   

            Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

           Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги  Державної податкової інспекції  у Черкаському районі –відмовити.

           Постанову Господарського суду Черкаської області від 21.01.2008 року – залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

          Головуючий суддя:                           

         Судді: