Ухвала суду № 38442394, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/50988/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Моторного А.О.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011

у справі № 2а-12164/10/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та

Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Харкові

про скасування рішення про застосування санкцій

ВСТАНОВИВ:

Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування рішення № 0000270852 від 26.04.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000270852 від 26.04.2010.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій при виконанні експортно-імпортних контрактів та зменшення простроченої дебіторської заборгованості за період з 01.04.2009 по 31.01.2010 та складено акт № 1252/50- 111/14308894 від 13.04.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте рішення № 0000270852 від 26.04.2010, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 4514543, 75 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", термінів надходження валютної виручки за експортними операціями ХДАВП та порушення термінів надходження імпортної продукції ХДАВП.

Відповідно до ст. 2 Закону України Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до абз. 14 ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" та абз. 2 п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 року N 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Моментом здійснення імпорту відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність", є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій досліджено момент надходження імпортної продукції та не встановлено порушень, то в даному випадку відсутній факт пропуску строку поставки товару, визначений ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється і на нарахування пені по зовнішньоекономічним контрактам за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в разі, якщо порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД вчинено до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем неправомірно нарахована пеня упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за контрактами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що порушення позивачем термінів проведення розрахунків в іноземній валюті не знайшли свого документального підтвердження.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 у справі № 2а-12164/10/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 у справі № 2а-12164/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді А.О. Моторний Н.Г. Пилипчук