Ухвала суду № 38442355, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К/800/45225/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Сірош М. В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнаціональне культурне агентство України» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 рокуу справі№ 826/5862/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міжнаціональне культурне агентство України»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 826/5862/13-а позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 10.04.2013 року № 0003352280 та № 0003342280.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2013 року у справі № 826/5862/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 56.21 ст. 56. пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78. п. 138.2 ст. 138, п. п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 204, 228, 234, 837 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 7, 8, 9, 10, 11, 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року складено акт від 29.03.2013 року № 177/1-22-80-16481214, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 134 023,00 грн., п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодекс України, які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 108 095,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 10.04.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003352280, яким ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127 567,00 грн., в тому числі 108 095,00 грн. за основним платежем та 19 472,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0003342280, яким ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 135 629,00 грн., в тому числі 134 023,00 грн. за основним платежем та 1 606,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про неправомірність декларування позивачем спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки матеріалами справи не підтверджується доводи позивача про безпідставність оскаржуваних податкових-повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1-3 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів: № 11/01-1 від 11.01.2011 року, укладеного між ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» та ЗАТ «Центр агропромислових технологій», № 01/02-2 та № 01/02-3 від 01.02.2011 року, укладених між ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» та ТОВ «ЕКОТЕХ-СМУ», ТОВ «СКС-БУД», № 14/03-1 та № 14/03-2 від 14.03.2011 року, укладених між ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» та ТОВ «АСПЕКТСЕРВІСГРУП», ТОВ «АСС БУД ГРУП», № 06/05-1 від 06.05.2011 року, укладеного між ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» та ТОВ «АСПЕКТСЕРВІСГРУП», № 20/12-1 та № 01/03-1 від 20.12.2011 року від 01.03.2012 року, укладених між ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» та ТОВ «Електро-промисловий комплекс», № 1 від 16.09.2011 року, № 05/09-1 від 05.09.2011 року, № 03/10-1 від 03.10.2011 року, № 01/11-1від 01.11.2011 року, № 01/12-1 від 01.12.2011 року, укладених між ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» та ТОВ «ЦС-ТАБ», № 02/11-1 від 02.11.2011 року, № 14/11-1 від 14.11.2011 року, № 01/12-1 від 01.12.2011 року, укладених між ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» та ТОВ «АСС БУД ГРУП», № 08-02 від 13.08.2012 року, укладеного між ТОВ «Міжнаціональне культурне агентство України» та ТОВ «ЮВШ-КОМПАНІ» матеріалами справи не підтверджується.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність фактичного виконання договорів, по яких позивачем сформовано валові витрати і податковий кредит, враховуючи вищевказані положення Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірності оскаржуваних повідомлень-рішень у зв'язку з реальністю виконання договорів, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнаціональне культурне агентство України» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року у справі № 826/5862/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

М. В. Сірош