Ухвала суду № 38442336, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/41697/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Моторного А.О.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011

у справі № 2а/0570/3745/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Грета"

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Грета" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: № 0000492320/1 від 29.11.2010; № 0000492320/2 від 25.02.2011.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000492320/1 від 29.11.2010 та № 0000492320/2 від 25.02.2011.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн. за травень, червень, липень 2010 року та правомірність заявленої до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації за червень, липень 2010 року на розрахунковий рахунок відповідно до затвердженого плану перевірки та складено акт за № 246/2300/00153488 від 15.10.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492320/0 від 29.10.2010, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 1098829 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивач не мав право на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, заявленого в червні 2010 року, оскільки неправомірно включено до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2010 року та до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, податкові накладні на загальну суму 6592974 грн., в тому числі податок на додану вартість 1098929 грн., в результаті зазначеного, суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню згідно уточнюючого розрахунку за червень 2010 року підприємством завищено на 1098829 грн.

08.11.2010 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 валютного та іншого законодавства відповідно до затвердженого плану перевірки та складено акт № 391/2300/00153488 від 08.11.2010.

Позивач не погодився та подав до ДПІ м. Дружківка скаргу, на яку рішенням про результати розгляду первинної скарги податковим органом було надано відповідь про залишення без змін податкового повідомлення - рішення за № 0000492320/0 від 29.10.2010 та прийняте податкове повідомлення - рішення за № 0000492320/1 від 29.11.2010.

В порядку адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у Донецькій області прийняте рішення про результати розгляду повторних скарг № 3076/10/25-113-5 від 18.02.2011, яким податкові повідомлення - рішення № 0000492320/0 від 29.10.2010, № 0000492320/1 від 29.11.2010 залишило без змін, а скарги позивача без задоволення та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000492320/2 від 25.02.2011, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 1098829 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом умови формування податкового кредиту містяться у пунктах 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у п. 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

В травні 2010 року позивачем було отримано ТМЦ на суму 7510951 грн., у тому числі податок на додану вартість 1251825 грн., що відображене в Декларації по податку на додану вартість за травень 2010 року в рядку 12.1.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що валові витрати позивача підтверджуються: вантажно-митними деклараціями, СМР, реєстром бухгалтерського обліку з первинними документами, податковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями в іноземній валюті, інвойсами постачальника-нерезидента, картки ТМЦ та іншою документацією яка була отримана податківцями.

Колегією встановлено, і цей факт не заперечувався відповідачем, що при перевірках, що раніше проводилися з аналогічних питань, використовувався такій же самий обсяг документації.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011у справі № 2а/0570/3745/11 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011у справі № 2а/0570/3745/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді А.О. Моторний Н.Г. Пилипчук