Ухвала суду № 38441809, 23.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15989/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі Митниця або відповідач), Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, у якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600518/2 від 22 квітня 2013 року та № 100250000/2013/600566/2 100250000/2013/600699/2 від 29 квітня 2013 року, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/00637 від 22 квітня 2013 року та № 100250000/2013/00695, №100250000/2013/00699 від 29 квітня 2013 року та стягнути суми надміру сплачених коштів у розмірі 104 692 грн. 91 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600518/2 від 22 квітня 2013 року і № 100250000/2013/600566/2, № 100250000/2013/600569/2 від 29 квітня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/00637 від 22 квітня 2013 року і № 100250000/2013/00695, № 100250000/2013/00699 від 29 квітня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Митниця посилається на те, що визначена митним органом за резервним методом вартість товарів ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу №ІМ-1/2013 від 18.01.2013 року, укладеного між підприємством «Дока Індастрі ГмбХ» (Австрія) та ТОВ «ДОКА Україна Т.О.В.» та інвойсів №080151870 від 18.04.2013 року, № 080152236 від 24.04.2013 року, № 080152255 від 25.04.2013 року, до митного органу декларантом позивача подано митні декларації: (1) № 100250000/2013/054585 від 22.04.2013 року та № 100250000/2013/055410, № 100250000/2013/055410 від 29.04.2013 року та додаткові документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.

Митна вартість товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявлених відомостей було подано також наступні документи: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № ІМ-1/2013 від 18.01.2013 року, інвойси, міжнародні автомобільні накладні (CMR) по кожному інвойсу, довідки про транспортні витрати по кожному інвойсу із калькуляцією транспортних витрат.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митним органом було відмовлено у прийнятті митних декларації та витребувано додаткові документи, зокрема: транспортні (перевізні) документи; виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Після проведення процедури консультацій митним органом оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій: № 100250000/2013/00637 від 22.04.2013 року, № 100250000/2013/00695 та № 100250000/2013/00699 від 29.04.2013 року, а також рішення про коригування митної вартості: № 100250000/2013/600518/2 від 22.04.2013 року, № 100250000/2013/600566/2 і № 100250000/2013/600569/2 від 29.04.2013 року за шостим (резервним) методом, які є предметом спору.

Згідно з вказаними рішеннями було скориговано митну вартість імпортованих позивачем товарів у бік її збільшення.

За наслідками винесення митним органом оскаржуваних рішень, позивачем подано нові декларації митної вартості: № 100250000/2013/054619 від 23.04.2013 року; № 100250000/2013/055596 та № 100250000/2013/055600 від 29.04.2013 року, в яких позивач задекларував імпортований товар з урахуванням рішень про коригування митної вартості.

Після одержання митних декларацій з виправленими показниками митний орган витребував від позивача додаткові документи (транспортні (перевізні) документи; виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Позивачем в обґрунтування підтвердження заявленої митної вартості було надано додаткові документи (супровідними листами від 09.07.2013 року № 508, 17.07.2013 року № 528 та № 527), зокрема: прайс-листи виробника товару; копії експертних висновків Київської ТПП про вартісні та якісні характеристики товарів; виписки з бухгалтерських документів та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Одержавши вказані вище документи, митний орган дійшов висновку про те, що їх недостатньо для визначення митної вартості відповідно до обраного позивачем методу, а тому підстав для перегляду оскаржуваних рішень про коригування митної вартості немає.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 МК України зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а також перерахований перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Перелік додаткових документів визначено в цій же статті.

У ході під розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегією суддів встановлено, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості було надано комплект обов'язкових документів, передбачений частиною 2 статті 53 МК України, які є належним чином оформленими, містять достовірні відомості, базуються на об'єктивних і документально підтверджених даних.

Посилання відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах колегією суддів не приймаються до уваги як такі, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотримані всі умови, встановлені законодавством, висновки відповідача щодо не підтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях, а позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при поданні митної декларації.

За таким обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних рішень відповідача, які були прийняті без дотримання вимог чинного законодавства підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.