Ухвала суду № 38441560, 16.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1779/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного підприємства «ЮКО-ПОСТАЧ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ЮКО-ПОСТАЧ» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ЮКО-ПОСТАЧ» (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 26.04.2013 року, № 0000442221.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 20 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та постановити нову задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство «ЮКО-ПОСТАЧ», згідно з даними ЄДРПОУ зареєстроване як юридична особа з 26.06.2007 року, взяте на облік як платник податків з 03.07.2007 року та є платником ПДВ з 01.08.2007 року відповідно до свідоцтва від 18.07.2007 року № 1000539333.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» за грудень 2011 року - березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.04.2013 року № 231/22-0007/35261139 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 26.04.2013 року № 0000442221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23350,00 грн. (у т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 4670,00 грн.) та № 0000462221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21752,50 грн. (у т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 4350,50 грн.).

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704), забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором від 01.01.2012 року № 17, укладеним між позивачем та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», встановлено обов'язок постачальника провести комплектацію замовлення, а покупця (позивача) своєчасно оплатити та прийняти продукцію в асортименті відповідно до виставленої рахунок-фактури. Загальна сума договору складає 300000 грн., у т.ч. ПДВ - 50000 грн.

Придбання товарів за вказаним договором позивач підтверджував видатковими накладними: від 01.12.2011 №РН-10 на суму 17647,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 2941,30 грн.); від 29.12.2011 №РН-000124 на суму 6818,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 1136,45 грн.); від 18.01.2012 №21 на суму 14147,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 2357,98 грн.); від 02.02.2012 №РН-000007 на суму 14296,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 2382,72 грн.); від 05.03.2012 №РН-000011 на суму 36250,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 6041,67 грн.); від 20.03.2012 №РН-000039 на суму 15250,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 2541,75 грн.), але колегія суддів звертає увагу на те, що дані видаткові накладні не містять даних, що вони виписувалися на виконання договору від 01.01.2012 року № 17, а видаткові накладні від 01.12.2011 року та 29.12.2011 року виписані до часу підписання договору між позивачем та контрагентом.

Згідно з даними договору від 01.01.2012 №17 його дія не розповсюджується на відносини, що виникли до його укладення.

Крім того на вказаних видаткових накладних відсутні реквізити довіреностей, на підставі яких здійснювалося отримання товару, а також не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які отримували товар.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Дана стаття, також, містить обов'язкові реквізити первинних документів.

Надані, в якості доказів замовлення товарів рахунки-фактури, не містять посилання на виписування саме до договору від 01.01.2012 року № 17, отже не відповідають ознакам допустимості та належності доказів.

Позивачем, також, не було надано до суду будь-яких доказів переміщення товару.

Враховуючи, що місцезнаходженням ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» є м. Бориспіль, а місцем виконання зобов'язань щодо поставки товару є м. Черкаси, отже відсутність доказів переміщення товару є додатковим доказом нереальності операцій.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги як докази реалізації товару, придбаного позивачем, копії видаткових накладних (далі - ВН) для: ВАТ «Спецбудмонтаж-503», ТОВ «СП В.М.С.», ПП «Корунд», ТОВ «Орієнтир-буделемент», ТОВ «СЕМП №1», ТОВ «Велма», ТОВ «ЮБС», ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод», ПАТ «Промзв'язок», ДП «АНТОНОВ «Філія «Антонов-Агро», ТОВ «Укравто-трейд», ПАТ «Яготинський маслозавод», ТОВ «Земля і воля», ПП «Вектор аттракцион», ФГ «Журавушка», ПрАТ «Спецбудмаш»), оскільки ВН не скріплені печатками підприємств - покупців товару.

Крім того доказів зберігання придбаного товару, його руху на складі, копій сертифікатів якості (відповідності) товару позивач не надав. Отже позивач не довів зміну майнового становища.

Позивач не надав належних та допустимих доказів погодження сторін щодо термінів та місця поставки, умов транспортування товару, його якості, - що передбачено пунктами 3.1-3.2, 5.1-5.2 договору від 01.01.2012 року № 17.

Відповідно до даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» від 21.08.2012 року № 18922-2/37467796 щодо взаємовідносин з платниками податків у період 29.12.2010-21.08.2012 років встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення вищевказаних правочинів, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, а кількість працюючих - одна особа - директор підприємства. Також відділом податкової міліції Броварської ОДПІ Київської області ДПС встановлено, що вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням. Згідно з поясненнями директора вказаного підприємства воно зареєстровано ним за грошову винагороду на прохання сторонніх осіб.

З постанови про проведення виїмки від 07.07.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 05-9461 вбачається, що невстановлені особи, шляхом підробки документів здійснили реєстрацію ТОВ «Будівельне Управління «Артнет». Одночасно з цим встановлено, що до вчинення вказаного злочину причетні особи, які здійснювали державну реєстрацію ТОВ «Фаворит груп «Нові технології».

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентом з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

Включення до складу витрат вартості товарів за безтоварними операціями з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» вплинуло на визначення податкового кредиту позивача.

Суд встановив, що взяття податкового кредиту за правочинами з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» позивач підтверджував податковими накладними. Однак ПН від 11.12.2011 року № 10 виписана до договору поставки від 01.12.2011 №541, ПН від 29.12.2011 №124 виписана до договору поставки від 29.12.2011 року № 668, ПН від 18.01.2012 року № 21 виписана до договору поставки від 18.01.2012 року № 47, ПН від 02.02.2012 року № 7 виписана до договору поставки від 02.02.2012 року № 131, ПН від 05.03.2012 року № 11 виписана до договору поставки від 05.03.2012 року № 266. Копії вказаних договорів позивач не надав. Отже не підтвердив взяття податкового кредиту за цими ПН.

Право на формування податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст. 198 ПК України. Таким чином формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями є необґрунтованим.

Щодо нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР, то відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідач донарахував суму грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ виключно в межах вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України та на цю ж суму застосував штраф у розмірі 25 % за порушення податкового законодавства.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, не підтверджено віднесення на витрати та формування відповідно сум податкового кредиту позивачем за правовідносинами із вказаним контрагентом у відповідний період, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ЮКО-ПОСТАЧ» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.