Ухвала суду № 38441553, 16.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7404/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехремонт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехремонт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехремонт» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23 січня 2013 року № 0000811620.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 05 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період із 24 по 28 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 08 січня 2013 року складено акт № 4/16-20/32707256 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із товариством з обмеженою відповідальністю «Грінгрейн» (також далі - TOB «Грінгрейн») за період із 01 квітня по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки). Відповідно до висновків акту, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 448132,80 грн., у тому числі за: липень 2012 року - 381231,40 грн.; серпень 2012 року - 66901,40 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 23 січня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 448132,80 грн. за основним платежем та у розмірі 112033,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Висновок відповідача про заниження суми ПДВ ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Грінгрейн».

В акті перевірки зазначено, що податковий кредит за липень та серпень 2012 року позивачем частково сформовано за рахунок TOB «Грінгрейн», а саме на підставі податкових накладних, виписаних ним позивачу.

Згідно з поясненнями директора TOB «Грінгрейн», він фактично не здійснював фінансово-господарську діяльність вказаного товариства, первинної документації такого товариства не підписував, інформацією про місцезнаходження установчих документів та печатки товариства, а також про контрагентів TOB «Грінгрейн» не володіє.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 01 червня 2012 року між позивачем та TOB «Грінгрейн» укладено договори поставки № 5 та № 11 (також далі -договори поставки), за умовами яких TOB «Грінгрейн» зобов'язалося передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплати товар.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 ст. 2 договорів поставки, якість товару засвідчується TOB «Грінгрейн» шляхом надання відповідної технічної документації.

Вартість товару, зазначена у рахунку TOB «Грінгрейн», дійсна протягом 15 календарних днів з дати оформлення відповідного рахунку. Рахунок надсилається позивачу засобами факсимільного та електронного зв'язку.

На підтвердження виконання умов договорів поставки, представник позивача надав суду копії видаткових та податкових накладних. Крім того, надав суду копію договору оренди від 01 січня 2012 року № 9 та платіжних доручень і банківських виписок на підтвердження сплати грошових коштів за договорами поставки. Будь-яких інших документів, які б підтвердили реальність здійснення між позивачем та TOB «Грінгрейн» господарських операцій, представники позивача суду не надали.

Суду не надано копій рахунків та технічної документації, обов'язкова наявність яких обумовлена умовами договорів поставки. Також не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договорами поставки та транспортування товару.

Крім того, представниками позивача не було надано суду доказів на підтвердження реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних TOB «Грінгрейн» позивачу податкових накладних від 19 липня 2012 року № 41, № 42 та № 43, від 30 липня 2012 року № 55, № 56, № 60, № 61, № 62, № 63, № 64, № 66, № 68 та № 69, від 01 серпня 2012 року № 1 та від 21 серпня 2012 року № 50, хоча обов'язковість їх реєстрації передбачена п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З викладених положень ст. 193, 198, 201 ПК України, вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 201.10 ст. 201, до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехремонт» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 16.04.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.