Постанова № 38439958, 22.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа № 923/1840/13Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Ліпчанської Н.В.

Суддів: Мирошниченко М.А., Лисенко В.А..

При секретарі судового засідання Молодові В.С..

За участю представників сторін:

Від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1, від 14.01.97р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.02.2014р.

у справі № 923/1840/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 42316,70 грн..

Встановив:

В грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (Далі - Банк) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення 42316,70 грн. заборгованості за кредитним договором №4 від 25.01.2006р., з яких: 35 779,36 грн. заборгованість за кредитом, 6 520,59 грн. пеня за прострочення погашення кредиту, 15,07 грн. пені за прострочення погашення відсотків та 1,68 грн. пеня за прострочення погашення комісії за адміністрування кредиту.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення з даним позовом до суду виходячи з того, що кредитним договором № 4 від 25.01.2006р. встановлений кінцевий строк повернення кредиту 23.01.2009р., а тому посилаючись на положення статтей 257, ч.4 ст. 267 ЦК України просив суд відмовити в задоволенні даних позовних вимог.

Банк з даною заявою не погоджується, та зазначає, про переривання строку позовної давності відбулось за вчиненням 17.10.2008р. приватним нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № 4 від 25.01.2006р., а також, що після переривання, строк позовної давності розпочав свій перебіг по завершенню виконавчого провадження щодо примусового виконання цього виконавчого напису приватного нотаріуса та надходження 09.04.2012р. позивачеві від органів державної виконавчої служби стягнутих за цим виконавчим написом нотаріуса коштів на часткове погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № 4 від 25.01.2006р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20 лютого 2014 року, винесеним суддею Соловйовим К.В. в позові відмовлено повністю.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд зазначив, що позивачем пропущений строк на подання відповідного позову до суду, що встановлений тривалістю в три роки, а тому на підставі положень частини 4 статті 267 ЦК України відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із даним рішенням, Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Банк вважає невірний висновок суду про неможливість стягнення заборгованості за кредитним договором, у разі звернення до суду з позовом після 24.01.2012р., оскільки зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором №4 не виконано, та підстави для припинення зобов'язань відсутні.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що місцевим господарським судом невірно було застосовано позовну давність передбаченої статтею 257 ЦК України, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому дане рішення господарського суду підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу від ФОП ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції яке відбулось 22 квітня 2014 року не з'явився, хоча про час та місце слухання скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням врученим 07.04.2014р..

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 25.01.2006р. між ФОП ОСОБА_1 та Банком було укладено кредитний договір № 4, згідно з яким Банк зобов'язався видати відповідачеві (позичальник за договором), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти кредит у сумі 141 500,00 грн. на закупівлю будівельних матеріалів, зі сплатою за користування кредитом 20,0 % річних та кінцевим строком повернення кредиту 23.01.2009р.. (а.с.6-8)

Згідно з п. 2.2 договору, відповідач зобов'язався своєчасно повернути Банку одержані кредитні кошти в терміни та в розмірах, згідно графіку повернення кредиту (додаток № 1 до договору), сплатити нараховані проценти, комісію, пеню та штрафи. Згідно з п. 4.1.3. договору, відповідач зобов'язався сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 50,00 грн., щомісячно. Згідно з п.3.1.- п. 3.3. договору, виконання зобов'язань відповідача за цим договором забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме, нежитлового приміщення підвалу загальною площею 109,2 м2, за місцезнаходженням АДРЕСА_1, заставною вартістю, згідно оцінки, 283 110,45 грн..

Згідно з п. 7.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісії відповідач сплачує Банку пеню, за зобов'язаннями у національній валюті України, гривні, в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Згідно меморіального ордеру від 25.01.2006р. № 16053 Банк видав відповідачу кредит у сумі 141 500,00 грн. (а.с.24).

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії за користування кредитними коштами на умовах договору належним чином не виконав, що слідує з банківських виписок (а.с.35-62).

17.10.2008р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, вчинений виконавчий напис, згідно з яким пропонується звернути стягнення з відповідача для задоволення вимог Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" у розмірі 67 913,86 грн. для погашення заборгованості відповідача за договором, із розрахунку з листопада 2007 року по 11.09.2008р, за несвоєчасне погашення кредиту, сплати процентів та комісії, на нежилі приміщення, загальною площею 109,2 м2, за місцезнаходженням АДРЕСА_1 (а.с.30).

23.10.2008р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Кондюріною Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 9630054 щодо примусового виконання вказаного від 17.10.2008р. виконавчого напису приватного нотаріуса (а.с.31).

У квітні 2012 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із тим, що виконавчий напис приватного нотаріуса фактично виконано (а.с.33).

09.04.2012р. грошові кошти, які було стягнуто з боржника (відповідача) у процесі здійснення вказаного виконавчого провадження, надійшли позивачеві, що слідує з відповідної виписки банку (а.с.62).

Із виконавчого напису приватного нотаріуса (а.с.30), також, вбачається, що ВАТ "Кредобанк" (ідентифікаційний код 09807862, місце знаходження м.Львів, вул. Сахарова, 78) є правонаступником банку (АТ "Кредит Банк (Україна)"). Ідентифікаційні коди банку (АТ "Кредит Банк (Україна)") (згідно з доданим до позовної заяви кредитним договором № 4 від 25.01.2006р.), ВАТ "Кредобанк" (згідно виконавчого напису нотаріуса від 17.10.2008р.) та Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (згідно з відбитками печатки на позовній заяві та довіреності представника) за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є однаковими, а саме, "09807862". З цього слідує, що АТ "Кредобанк" є правонаступником АТ "Кредит Банк (Україна)". Заперечень щодо цього або ж доказів іншого суду не надано. Вказаний факт не є спірним при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 7 цієї ж статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно статті 1054 ЦК України За кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно ж до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з норм ст.ст.598, 599 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд відхилив (не прийняв до уваги) доводи відповідача про припинення згідно з ч. 4 ст.36 Закону України "Про іпотеку", зобов'язань відповідача перед позивачем з повернення 35779,36 грн. кредиту, які виникли з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання незалежно або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 253 Цивільного кодексу України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо законом або договором не передбачено інші умови їх нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 подана заява в якій відповідач просив суд застосувати строки позовної давності, вказуючи на те, що дата остаточного повернення кредиту згідно договору №4 від 25.01.2006р. встановлена 23 січня 2009р., тобто строк позовної давності по цьому договору сплинув 24 січня 2012 р.. (а.с.20)

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність тривалістю в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно із п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Згідно з ч. 2 цієї ж статті позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Згідно з ч. 3 цієї ж статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення судом рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У п.4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (згідно з ч. 1 ст. 264 ГПК України), господарському суду необхідно мати на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (при цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Згідно з п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто, щодо наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Наявність у позивача вказаних обставин підлягає доведенню на загальних підставах.

Враховуючи вищезазначене судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що Банком пропущено встановлений законом трирічний строк для звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 грошових коштів на повернення кредиту (основна вимога). У даному випадку цей строк розпочав свій перебіг з 24.01.2009р. - наступного дня після визначеного договором дня повного повернення кредиту, та закінчив свій перебіг 24.01.2012р.. В період з 24.01.2009р. по 24.01.2012р., включно, позивач з відповідним позовом до суду не звертався.

Банк при розгляді даної справи, ніяких відповідних доказів як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.02.2014р. по справі №923/1840/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.04.2014р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Лисенко В.А.