Постанова № 38439869, 22.04.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа № 920/135/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Колесник О.В. за довіреністю №2 від 27.01.2014 р.

відповідача - Сінько О.А. за довіреністю б/н від 01.04.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№662С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 17.02.14 у справі № 920/135/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт", м. Суми

до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 486 329,28 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт", м. Суми, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми, на свою користь 486 329,28 грн. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору підряду № 2 від 01.02.2012 року та договору підряду від 04.06.2013 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 лютого 2014 року у справі № 920/135/14 (суддя Миропольський С.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" 486 329,28 грн. заборгованості, 9727,85 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17 лютого 2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на недоведеність факту виконання позивачем робіт за листопад 2013 року. При цьому зазначає, що матеріали справи не містять актів виконаних робіт за листопад 2013 року; вказує на те, що судом першої інстанції не перевірено факт отримання вказаних актів відповідачем, так як в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем відповідних листів, а також зазначає про необґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості. Крім того, відповідач вказує на те, що 30.09.2013 р. він письмово попередив позивача про розірвання договорів підряду з 15.10.2013 р. у відповідності з п. 4 додаткової угоди до договору підряду № 2 від 01.02.2012 р. Відповідач стверджує, що з 15.10.2013 р. КП "Сумижитло" було укладено договір підряду на технічне обслуговування ліфтів та договір підряду на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів з іншою підрядною організацією - ТОВ «Асага», яка фактично приступила до виконання покладених обов'язків щодо технічного обслуговування ліфтів. Таким чином, посилаючись на ст. 653, ч. 4 ст. 849 ЦК України, відповідач вважає необґрунтованою позицію суду першої інстанції з приводу чинності договору підряду № 2 від 01.02.2012 р.

01.04.2014 р. відповідач надав пояснення по справі та додаткові докази на підтвердження укладання з ТОВ «Асага» договору, а також фактичного виконання послуг ТОВ «Асага» по обслуговуванню ліфтів відповідно до актів виконаних робіт за листопад-грудень 2013 року, які були оплачені відповідачем.

02.04.2014 р. позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 920/456/14, що розглядається господарським судом Сумської області.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання за необґрунтованістю, не вбачаючи правових підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки предмет спору у справі № 920/456/14 (визнання недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2013 р. № 112) не пов'язаний з предметом позовних вимог у справі № 920/135/14, яким є стягнення заборгованості за договірними відносинами між сторонами у справі.

02.04.2014 р. відповідач надав додаткові письмові пояснення по справі стосовно тарифів на надання житлово-комунальних послуг, в яких зазначив про те, що позивач не подав розрахунку тарифів на свої послуги, не отримував висновку Держцінінспекції та включив до вартості договору ціну, що економічно не обґрунтована.

Крім того, 02.04.2014 р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиліфт» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Асага»).

Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання за необґрунтованістю, оскільки ТОВ «Асага» не є стороною даного господарського спору.

02.04.2014 р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач наголошує, що роботи по технічному обслуговуванню ліфтів за листопад 2013 року були виконані ним якісно та в повному обсязі, про що складені акти, які були двічі направлені відповідачу. Позивач вважає, що відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати. Крім того, позивач стверджує, що жодних дій, спрямованих на односторонню відмову чи дострокове розірвання договору підряду відповідачем не було вчинено.

В судовому засіданні 02.04.2014 р. оголошено перерву до 14.05.2014 р.

Проте, зважаючи на те, що Харківським апеляційним господарським судом призначено до розгляду справу за участю цих же сторін на 16.04.2014 р., колегія суддів вважала за доцільне оголосити перерву до 16.04.2014 р., про що сторони повідомлено шляхом направлення їм відповідних телефонограм.

15.04.2014 р. позивач надав додаткові пояснення по справі відносно розірвання договору підряду № 2 від 01.02.2012 р.

16.04.2014 р. позивач надав до суду апеляційної інстанції додаткові докази на підтвердження факту належного виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах КП «Сумижитло» у листопаді 2013 року, а саме відповідні копії журналів реєстрації, обліку робочого часу операторів диспетчерського зв'язку, прийому заявок по ліфтам та графіку виконання робіт.

В судовому засіданні 16.04.2014 р. сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що 01.02.2012 р. між сторонами було укладено договір підряду № 2, відповідно до умов якого замовник - КП "Сумижитло" (балансоутримувач багатоквартирних житлових будинків м. Суми) доручає, а підрядник - ТОВ "УкрСумиліфт" приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах замовника, визначених додатком 1 до договору (пункт 1.1. договору) із строком дії до 01.07.2013 року (пункт 7.1. договору). Згодом перелік ліфтів, які обслуговує позивач збі льшувався та змінювався, а відповідно укладались додаткові договори з новими редакці ями додатку № 1. У листопаді 2013 року (спірному періоді) діяв додатковий договір № 8 від 25.06.2013 року з додатком № 1, по переліку якого позивач і обслуговував ліфти у листопаді 2013 року.

Спільно з договором по технічному обслуговуванню та поточному ремонту ліфтів, між сторонами укладено договір підряду на виконання робіт з диспетчерського обслуго вування ліфтів, який на жовтень 2013 року діяв у редакції від 04.06.2013 року з терміном дії до 04.06.2014 року.

Як зазначає позивач, у встановлений договором строк підрядник ТОВ „Укрсумиліфт" склав акти вико наних робіт за листопад 2013 року на загальну суму 486329,38 грн. та у зв'язку з відмовою керівника КП "Сумижитло" отримати їх нарочним, по два екземпляри актів виконаних робіт із супроводжувальним листом № 401 від 04.12.2013 р. цінною кореспонденцією з описом вкладення були направлені на адресу відповідача.

Позивач стверджує, що до даного часу відповідач не повернув в адресу позивача по одному підписаному акту виконаних робіт, як не повернулась назад і цінна кореспонденція, що направлялась 04.12.2013 р. та 11.01.2014 р., а тому підрядник ТОВ „УкрСумиліфт" вимушений звернутись з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача на свою користь 486 329,28 грн. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору підряду № 2 від 01.02.2012 року та договору підряду від 04.06.2013 року. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 846, 853, 854 ЦК України.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що за приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

При цьому, місцевий господарський суд вважав, що відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Таким чином, оскільки відповідач не подав доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах, обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі виконання підрядних робіт, доказів в обґрунтування відмови від підписання актів виконаних робіт за листопад 2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати. З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати виконаних робіт, господарський суд вважав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 486 329,28 грн. заборгованості.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки судом не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам, а також всім доказам в їх сукупності, не досліджено фактичні обставини справи, пов'язані з фактичним виконанням робіт за спірний період, а надано перевагу позиції позивача та прийнято, як достовірний доказ надані ним докази на підтвердження правомірності позовних вимог. Вказані порушення призвели до невірного застосування норм матеріального права та помилкових та неправомірних висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, а також робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів за листопад 2013 року відповідно до укладених між сторонами договору підряду № 2 від 01.02.2012 року та договору підряду від 04.06.2013 року.

Як свідчать матеріали справи 01.02.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 2, відповідно до умов якого замовник - КП "Сумижитло" (балансоутримувач багатоквартирних житлових будинків м. Суми) доручає, а підрядник - ТОВ "УкрСумиліфт" приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах замовника, визначених додатком 1 до договору (пункт 1.1. договору) із строком дії до 01.07.2013 року (пункт 7.1. договору).

Пунктами 7.1, 7.2 договору визначено, що він діє по 01 липня 2013 р. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається продовженим ще на один рік.

04.06.2013 року між сторонами у справі був укладений договір на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів. Відповідно до умов даного договору підрядник (позивач) зобов'язався за дорученням замовника (відповідача) виконувати роботи з диспетчерського обслуговування із встановленим додатком № 1 до договору переліком будинків, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у розмірі 97000,38 грн. Строк дії договору встановлено з 04.06.2013р. до 04.06.2014р.

Договори підряду від 01.02.2012 р. з наступними змінами та від 04.06.2013 р. підписані повноважними представниками сторін, відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 ЦК України щодо змісту та форми договору, не визнані недійсними в судовому порядку.

Апелянт вважає даний договір розірваним і на підтвердження правомірності відмови від договорів підряду вказує на приписи ч.3 ст. 651 ЦК України, відповідно до яких у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Колегія суддів вважає, що таке твердження не ґрунтується на законі.

Так, відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У розділі II ЦК "Загальні положення про договір" відсутня така самостійна підстава припинення договору, як відмова від нього. Наразі у ст. 651 зазначається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У зв'язку з цим можна дійти висновку про те, що взаємна відмова від договору має бути оформлена у вигляді правочину про розірвання договору, одностороння відмова від договору можлива у судовому порядку шляхом його розірвання за наявності певних підстав (ч. 2 ст. 651ЦК).

Пунктом 7.3. договору підряду № 2 від 01.02.2012 року в редакції Додаткового договору від 01.03.2012 року замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про такий намір за 15 календарних днів. Пунктом 9.3. договору підряду від 04.06.2013 року договору підряду на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів від 04.06.2013року передбачена можливість дострокового розірвання договору з попередженням іншої сторони не менше ніж за 60 календарних днів або за згодою сторін.

Проте, відповідачем залишені поза увагою приписи ст. 654 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Більш того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014року по справі № 920/1739/13 за позовом ТОВ «УкрСумиліфт» до комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради про стягнення 281365,15 грн. встановлена обставина своєчасного отримання актів виконаних робіт за серпень місяць 2013 року апелянтом. Так, в абзаці 3 на сторінці 4 постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року по справі № 920/1739/13 міститься посилання на обставину, що як вбачається з актів виконаних (наданих послуг) за серпень 2013 року, копії яких містяться в матеріалах справ, вони складені сторонами належним чином, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень з боку відповідача. Зазначені акти підписані 31 серпня 2013 року, іншої дати підписання актів виконаних (наданих послуг) за серпень 2013 року матеріали справи не містять.

Отже, суд приходить до висновку, що посилання апелянта на одностороннє розірвання договору підряду № 2 від 01.02.2012 року через несвоєчасне надання позивачем актів виконаних робіт за серпень 2013 року спростовується обставинами встановленими постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року по справі № 920/1739/13.

Таким чином, при вирішенні спору колегія суддів не може погодитися із твердженням апелянта про розірвання договору і вважає договір таким, що не розірваний.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.03.2012 р. між сторонами укладено додатковий договір № 2 до договору підряду № 2, яким було внесено зміни до порядку приймання виконаних робіт та порядку здійснення оплати.

Так, згідно п. 2 сторони домовились викласти розділ 5 договору підряду № 2 в наступній редакції:

« 5.1. До двадцять дев'ятого числа поточного місяця підрядник зобов'язаний надавати попередній реєстр по нарахуванням за поточний місяць до планово -економічного відділу замовника, який перевіряє врахування підрядником днів простою ліфтів, фактичного виконання технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, та здійснює відповідні коригування відповідно до п.З ч. 2. ст.22 Закону України «Про житлово-комунальні послуга».

Підрядник повинен надати замовнику Акти виконаних робіт побудинково з зазначенням їх вартості, відкоригованої на дні простою ліфтів з врахуванням фактичного здійснення технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

При цьому Акти виконаних робіт на об'єктах (будинках), де створені будинкові комітети, ЖБК та ОСББ, подаються підрядником виключно за наявності їх погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ.

Замовник шляхом листування постійно надає оновлені списки будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ Підряднику.

5.2. Замовник підписує Акти виконаних робіт, подані підрядником з дотриманням

вимог, встановлених п. 5.1 цього договору, до десятого числа місяця, наступного за

звітним.

5.3. Замовник здійснює повний розрахунок за виконані підрядником роботи до

З0 (тридцятого) числа поточного місяця в межах коштів, сплачених споживачами, з

урахуванням коштів по пільгам та субсидіям, що користуються послугами замовника на

об'єктах, які обслуговує підрядник відповідно до умов цього договору.

5.4.У разі несвоєчасного надання належним чином оформлених Актів виконаних

робіт, замовник має право на додаткове відтермінування платежу за виконані роботи в 15 (п'ятнадцять) банківських днів».

Таким чином, виходячи з умов договору, належним доказом виконання робіт позивачем є складені належним чином та підписані обома сторонами акти виконаних робіт та попередньо узгоджені реєстри по нарахуванню.

Як зазначає в своїй позовній заяві позивач, на виконання умов договору підрядник у листопаді 2013 р. виконав роботи на загальну суму 486 329,28 грн., про що, як стверджує позивач, були складені акти приймання - передачі виконаних робіт, які були направлені замовнику та не були повернуті останнім.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Положення розділу 5 договору прямо визначають - для того, щоб роботи за договором вважалися виконаними та для того, щоб у замовника виник обов'язок по їх оплаті повинен бути дотриманий порядок погодження актів фактично виконаних робіт, а також умови щодо їх направлення відповідачу.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем до матеріалів справи акти виконаних робіт за листопад 2013 року не підписані з боку відповідача.

До матеріалів справи позивачем долучені копії квитанцій на підтвердження направлення на адресу відповідача актів виконаних робіт за листопад 2013 року за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 70, в той час, як юридичною адресою відповідача є м. Суми, вул. Горького, 21 (а.с.143-144), яка також відповідає адресі, зазначеній в укладених між сторонами договорах.

Разом з цим, позивачем не доведено факту отримання відповідачем направлених ним актів виконаних робіт.

Наданий до матеріалів справи реєстр по нарахуванням за листопад 2013 року, не містить підписів, а також відсутні докази відправлення його на адресу відповідача, що позбавляє вказаний документ доказової сили.

Отже, позивачем не доведено факту дотримання умов п. 5.1 договору щодо своєчасного подання актів виконаних робіт за листопад 2013 року, а також не надано доказів погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ, як того вимагають умови розділ 5 договору в редакції додаткового договору від 01.03.2012 р.

Також, як зазначає відповідач та підтверджується матеріалами справи, 15.10.2013 р. між відповідачем та ТОВ «Асага» було укладено договір на обслуговування ліфтів, який ідентичний договору № 2 від 01.02.2012 р. Згідно наданих до суду актів виконаних робіт ТОВ «Асага» у листопаді - грудні 2013 року були надані послуги по обслуговуванню ліфтів, а саме: у листопаді на суму 65710,00 грн., в грудні на суму 663828,60 грн. В свою чергу, з наданих відповідачем первинних документів бухгалтерського обліку, договорів, а також виписок банку, платіжних доручень, вбачається, що всі послуги з обслуговування ліфтів були сплачені відповідачем.

Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти за роботи по обслуговуванню ліфтів за листопад 2013 року. Однак, позивачем не доведено належними доказами факту виконання таких робіт у листопаді 2013 року.

Виходячи з умов договору та вимог чинного законодавства, роботи можуть вважатися виконаними ( а обов'язок по їх оплаті - таким, що настав) тільки після складання акту виконаних робіт. Тільки складений акт породжує правові наслідки. Складений акт - це акт підписаний сторонами, або той, від підписання якого сторона ухиляється (за відсутністю письмових зауважень).

Однак, матеріали справи не містять належним чином оформлених актів виконаних робіт, в той час як надані відповідачем докази свідчать про те, що роботи з обслуговування ліфтів були виконані іншою організацією.

До того ж, відповідачем до матеріалів справи надані копії актів про відмову від погодження актів наданих позивачем послуг за листопад 2013 року, яку замовник мотивує тим, що ліфти не працюють.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б підтверджували факт виконання робіт позивачем. Надані позивачем до матеріалів справи копії журналів ремонту та огляду ліфтів; копії графіку роботи ліфтової служби ТОВ «УкрСумиліфт»; витяги з журналу реєстрації викликів, зупинених і запущених в експлуатацію ліфтів ліфтової служби; копії табелів обліку часу операторів диспетчерського зв'язку; копії журналів приймання і передачі змін операторами диспетчерського зв'язку; копії витягів із журналу прийомку заявок по ліфтам; копії графіків виконання ремонту ліфтів та ремонту диспетчерського обладнання не можуть вважатися належними доказами на підтвердження виконання позивачем робіт по обслуговуванню ліфтів за листопад 2013 року та вони можуть підставою для розрахунку, оскільки такою підставою у відповідності до п.5.1. договору є наявність належно оформлених актів виконаних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.

Однак, в даному випадку позивачем не доведено факту виконання робіт за актами за листопад 2013 року, на які посилається позивач, в зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок з прийняття та оплати таких робіт.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактичного виконання робіт на заявлену грошову суму в розмірі 486 329,28 грн., колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість, доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 2-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.02.14 у справі № 920/135/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, код ЄДРПОУ 37785145) на користь комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Горького, 21; ід. код 37654796) 4863,93 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено та підписано 18.04.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Потапенко В.І.