Ухвала суду № 38439793, 24.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"24" квітня 2014 р. Справа № 26/064-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши скаргу Закритого акціонерного товариства «Макарово» на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні за судовим наказом у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м. Київ до Закритого акціонерного товариства «Макарово», Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівказа участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1про стягнення 15 700 627,74 грн.,за участю представників:

позивача:Сєргєєва М.О., довіреність № 13-11-1992 від 10.02.2014 року;відповідача:не з'явилися; третьої особи:не з'явилися;відділу ДВС:Годинчук С.О., довіреність № 4.4-03/44/1816 від 06.12.2013 року;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 15 700 627,74 грн., з яких: 121 650,43 Євро, еквівалент 1 400 513,23 грн. - заборгованості за кредитом в Євро; 32 227,88 Євро, еквівалент 405 564,63 грн. - заборгованості за процентами у Євро; 8 684 238,15 грн. - заборгованості кредитом у гривні; 3 969 860,20 грн. - заборгованості за процентами у гривні, 1 240 451,53 грн. інфляційної складової боргу, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 від 17.09.2007 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.05.2012 року позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Макарово» (08004, Київська обл., с. Калинівка, вул. Київська, 43, код 33801524) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) 1 400 513 (один мільйон чотириста тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 23 коп. заборгованості за кредитом в Євро, 405 564 (чотириста п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 63 коп. заборгованості за процентами в Євро, 8 684 238 (вісім мільйонів шістсот вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 15 коп. заборгованості за кредитом у гривні, 3 969 860 (три мільйони дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 20 коп. заборгованості за процентами у гривні, 1 240 451 (один мільйон двісті сорок тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 53 коп. інфляційної складової боргу, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

28.05.2012 року було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 10.05.2012 року у справі № 26/064-11, який дійсний для пред'явлення до виконання до 28.05.2013 року включно.

14.04.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області від ЗАТ «Макарово» надійшла скарга на дії головного державного виконавця відділу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойка О.М. б/н від 11.04.2014 року по виконавчому провадженню № 33069488.

В обґрунтування скарги ЗАТ «Макарово» зазначає, що 04.03.2014 року голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до відділу примусового виконання рішень ДВС України з клопотаннями про передання останньому виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження № 33069488, з посиланням на приписи п. 3 ч. 1 ст. 49 та ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що 20.08.2012 року загальними зборами акціонерів ЗАТ «Макарово» прийнято рішення про ліквідацію товариства.

Втім, як зазначає скаржник, державний виконавець, порушуючи норми чинного законодавства, відмовив у задоволенні клопотань голови ліквідаційної комісії боржника про закінчення виконавчих проваджень, з огляду на відсутність підстав для закінчення таких виконавчих проваджень, про що свідчить надана суду копія листа відділу примусового виконання рішень ДВС України №14-0-34-1353/5-122/1 від 11.03.2014 року.

В той же час, 04 квітня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України - Бойком О.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказ № 26/064-11 від 28.05.2012 року) стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», що на думку скаржника є порушенням норм чинного законодавства.

З огляду зазначеного, ЗАТ «Макарово» просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України - Бойка О.М., щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа (наказ № 26/064-11 від 28.05.2012 року) стягувану; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України - Бойка О.М. від 04 квітня 2014 року про повернення виконавчого документа (наказ № 26/064-11 від 28.05.2012 року) стягувану.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2014 року скаргу прийнято та призначено до розгляду на 24.04.2014 року.

24.04.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області від ПАТ «КБ «Надра» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких стягувач вважає викладені у скарзі обставини безпідставними та необгрунтованими, а тому просить суд відмовити ЗАТ «Макарово» у задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.04.2014 року.

В судовому засіданні 24.04.2014 року заступник начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Годинчук С.О. заперечила проти скарги ЗАТ «Макарово» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.04.2014 року з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

До того ж, в судове засідання 24.04.2014 року представник скаржника не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши та перевіривши подані в підтвердження обгрунтування скарги докази, а також заперечення стягувача та державного виконавця, суд встановив, що скарга ЗАТ «Макарово» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі № 26/064-11 є необґрунтованою та підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Приписами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату звернення ЗАТ «Макарово» до державного виконавця із клопотання про закінчення виконавчого провадження б/н від 04.03.2014 року) встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату звернення ЗАТ «Макарово» до державного виконавця із клопотання про закінчення виконавчого провадження б/н від 04.03.2014 року) у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Так, відповідно до ст. 91 Господарського кодексу України припинення господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

Згідно ст. 59 Господарського кодексу України припинення суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 Закону України «Про акціонерні товариства», яка кореспондує із ч. 5 ст. 91 Господарського кодексу України ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації.

Відповідно до п. 12 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, юридична особа вважається ліквідованою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, а доказом її ліквідації, як закінченого процесу припинення, є витяг з ЄДР з відповідним записом про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Судом встановлено, що станом на дату винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України - Бойком О.М. постанови про повернення виконавчого документа (наказ № 26/064-11 від 28.05.2012 року) стягувачу, боржник - ЗАТ «Макарово» не було припиненим (ліквідованим), оскільки надана державному виконавцю та суду копія витягу з ЄДР № 14629705, в якому міститься запис, про те що юридична особа ЗАТ «Макарово» перебуває у стані припинення, не свідчить про припинення юридичної особи в результаті ліквідації, а лише про сам процес такого припинення (ліквідації).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Беручи до уваги зазначене вище, а також відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення ЗАТ «Макарово» в результаті його ліквідації, суд дійшов висновку про те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України - Бойком О.М. правомірно винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказ № 26/058-11 від 28.05.2012 року) стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку про необґрунтованість, безпідставність доводів скаржника та відхилення скарги Закритого акціонерного товариства «Макарово» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.04.2014 року у справі № 26/064-11.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Закритого акціонерного товариства «Макарово» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.04.2014 року у справі № 26/064-11 відхилити.

Суддя Т.Д. Лилак