Рішення № 38439788, 23.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа № 911/881/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м.Бориспіль

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт", с. Гора Бориспільського району

про стягнення 5361,57 грн.

за участю представників:

від позивача: Білик І.П. за дов. від 08.04.2014 р. №35-29-17;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі позивач) заявлено позов до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" (надалі відповідач) про стягнення 5361,57 грн., з яких: 4578,33 грн. - основного боргу, 624,14 грн. - пені, 136,03 грн. - 3% річних та сума інфляційних втрат - 23,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача від 18.11.2009 р. № 19-1078/01 (02.1.2.14/25-67).

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 02.04.2014 р.

31.03.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалю суду від 19.03.2014 р. документів.

01.04.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 4971,12грн., з яких: 4838,08 грн. основний борг, 93,93 грн. пеня, 21,67 грн. 3%річних та 17.44 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2014 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 23.04.2014 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 19.03.2014 р. та 02.04.2014 р. явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до даних веб-сайту Єдиного державного реєстру (irc.gov.ua), на якому відображена інформація щодо Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб осіб-підприємців, ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт", станом на дату подання позову, знаходиться за адресою: 08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, що свідчить про те, що останнє було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, оскільки копії винесених судом ухвал були направлені на вказану адресу.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

18 листопада 2009 року між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (власник мереж, позивач у справі) та ЗАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт", найменування якого відповідно до приписів норм Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено на ПрАТ"Авіакомпанія "Аеросвіт" (споживач, відповідач у справі), було укладено договір №19-1078/01 № 02.1.2.14/25-67 (надалі договір), відповідно до умов якого власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж; за технічне обслуговування електричних установок споживача.

Відповідно до п. 7.6 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 05.07.2012р. до договору, власник мереж щомісяця виставляє споживачу за звітний місяць: рахунок, акт приймання-передачі (про перетікання реактивної електроенергії); акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - акти).

Згідно п. 7.7 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 05.07.2012р., споживач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії власника мереж рахунок та акти. Сплата рахунків проводиться споживачем до 20 числа того ж місяця. Акти споживач зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію власника мереж протягом 5 днів з дати їх отримання. Якщо протягом 5 днів акти не будуть повернуті власнику мереж, вони вважаються підписаними сторонами.

Договір діє з 18.11.2009 р. до 18.11.2010р. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.п. 10.8, 10.9 договору).

Сторонами належних доказів припинення дії договору у порядку погодженому п.10.9. до суду не подано, відповідно, дію вказаного вище договору продовжено до 18.11.2014 р.

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2013 року по лютий 2014року (з урахуванням зменшених позовних вимог), включно, надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 4838,08 грн.

Надання передбачених договором послуг на суму 4838,08 грн. підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2013р. на суму 560,99 грн., від 31.12.2013р. на суму 2157,64 грн., від 31.01.2014 р. на суму 1859,70грн. та від 28.02.2014 р. на суму 259,75 грн., які підписані повноваженим представником позивача і скріплені печаткою підприємства, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

В погоджені сторонами пунктом 7.7. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 05.07.2012р. строки відповідач до бухгалтерії позивача задля отримання вказаних актів та відповідних рахунків-фактур не звернувся, у зв'язку з чим, позивачем було їх направлено на адресу відповідача поштою, що підтверджується описами вкладення у листи, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.53, 56, 59, 93).

З огляду на вищевказані обставини, зазначені акти приймання-здачі виконаних послуг відповідно до п. 7.7. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 05.07.2012р. слід вважати підписаними.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором у частині сплати вартості наданих позивачем послуг не виконав у зв'язку з чим у відповідача, станом на дату судового засідання, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 4838,08 грн.

Станом на дату судового засідання ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 4838,08 грн. до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за надані позивачем послуги в розмірі 4838,08 грн.

Відповідно до частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у розмірі 4838,08грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 4838,08 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, з урахуванням зменшених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 21,67 грн. 3% річних, 93,93 грн. пені та 17,44 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, які нараховані на заборгованість за надані послуги, щодо кожного з зазначених вище актів приймання-здачі виконаних послуг окремо, за період з 21.12.2013 р. по 27.03.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21,67 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість за надані послуги, щодо кожного з зазначених вище актів приймання-здачі виконаних послуг окремо, за період з 21.12.2013 р. по 27.03.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 17,44 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду значно більша суми розрахунку позивача.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2.1. договору у редакції додаткової угоди №2 від 05.07.2012р. у разі внесення платежів, передбачених п. 7.7. договору, з порушенням встановленого строку, споживач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені, яку нараховано на заборгованість за надані послуги, щодо кожного з зазначених вище актів приймання-здачі виконаних послуг окремо, за період з 21.12.2013 р. по 27.03.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 93,93 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4838,08 грн. основного боргу, 21,67 грн. 3% річних, 17,44 грн. інфляційних втрат та 93,93 грн. пені, а загалом 4971,12 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" (08324, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора; код ЄДРПО України 20048090) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПО України 20572069) 4838 (чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) гривень 08 коп. боргу, 21 (двадцять одну) гривню 67 коп. 3% річних, 93 (дев'яносто три) гривні 93 коп. пені, 17 (сімнадцять) гривень 44 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання: 28.04.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін