Рішення № 38431438, 17.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3579/14 Справа № 201/9866/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є. А. Доповідач - Максюта Ж.І.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Кочкової Н.О., Слоквенко Г.П.,

при секретарі: Кулику О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок пожежі,-

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок пожежі.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилався на те, що 08 травня 2013 року на балконі квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, виникла пожежа, внаслідок якої було завдано шкоду квартирі позивача у розмірі 195 351 грн., відповідно до будівельно-технічного дослідження. Відповідно до технічного висновку № 75/2013 від 16 травня 2013 року щодо ймовірної причини виникнення пожежі - пожежа виникла внаслідок необережного поводження з відкритим вогнем дочкою власниці квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 - ОСОБА_3 З огляду на фінансовий, та сімейний стан ОСОБА_3 позивач залучив до справи в якості співвідповідача її чоловіка - ОСОБА_4, та власника квартири ОСОБА_5, просив стягнути солідарно з відповідачів збитки, заподіяні внаслідок пожежі, у розмірі 195 351 грн., та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а всього 200 351 грн.

14 лютого 2014 року позивач збільшив позовні вимоги, та просив стягнути солідарно з відповідачів збитки, заподіяні внаслідок пожежі, у розмірі 258 283,92 грн., та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а всього 263 283,92 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову у відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_6 (а.с. 18),

08.05.2013р. на балконі квартири АДРЕСА_1 орієнтовно о 15:40 годині виникла пожежа, яку було ліквідовано лише о 16:48 годині чималими силами пожежної безпеки, які залучались до її гасіння.

Того ж дня комісією органу пожежного нагляду було складено Акт про пожежу від 08.05.2013р., в якому зокрема значиться, що місцем виникнення пожежі є балкон квартири АДРЕСА_1.(а.с.101)

16.05.2013р. Дослідно-випробувальною лабораторією Головного управління держтехнонебезпеки у Дніпропетровській області складено Технічний висновок №75/2013 від 16.05.2013р., відповідно до висновків якого -пожежа виникла на балконі квартири АДРЕСА_1; Осередок пожежі знаходиться у правій частині балкону квартири АДРЕСА_1; причиною виникнення пожежі не є аварійна робота електричних приладів та мереж, оскільки в осередку пожежі не виявлено будь-яких провідників та електроприладів

На момент виникнення пожежі в квартирі АДРЕСА_1 знаходилась дочка власниці квартири - громадянка ОСОБА_3, найімовірніше пожежа виникла внаслідок необережного поводження з відкритим вогнем дочкою власниці квартири АДРЕСА_1 - громадянкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28-32).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.74)

Згідно з висновком експертного будівельно - технічного дослідження від 20 червня 2013 року розмір матеріальної шкоди, завданої квартирі АДРЕСА_6 в результаті пожежі складає 195 351 грн. станом на 20 червня 2006 року. (а.с. 37-45)

Відповідно до висновку судово - товарознавчої експертизи від 21 січня 2014 року матеріальні збитки, спричинені внаслідок негативних факторів майну квартири АДРЕСА_6 в результаті пожежі 08 травня 2013 року складає 62 932,92 грн. (а.с. 126-134).

В лютому 2014 року позивач збільшив розмір позовних вимог, та просив стягнути солідарно з відповідачів збитки, заподіяні внаслідок пожежі, у розмірі 258 283,92 грн., та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а всього 263 283,92 грн.

Відмовляючи у задоволені позову районний суд послався на те, що позивачем не надано суду жодних достовірних та належних доказів вини відповідача ОСОБА_3 у спричиненні шкоди майну, позивачем не надано доказів наявності спільних дій чи бездіяльності відповідачів, які могли спричинити шкоду майну позивача, що є наслідком для настання їх солідарної відповідальності.

Але такий висновок суду суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 зазначено, що у випадках заподіяння шкоди потерпілому слід подати лише докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є особою, що завдала шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; і якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини особи, яка винна в завданні шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його впини у завданій шкоді позивачу.

Як вбачається з наданих суду, зокрема висновку органу пожежного нагляду, найімовірнішою причиною виникнення пожежі є необережне поводження з вогнем відповідачкою ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 протилежного суду не довела, а також не вказала інших осіб, з вини яких спричинена пожежа, не обґрунтувала причини, що об'єктивно унеможливлювали б завдання шкоди саме з її вини.

Районний суд вказані обставини не врахував, та безпідставно відмовив у задоволені позову щодо заподіювача шкоди - ОСОБА_3.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартира АДРЕСА_1 співвласником квартири є ОСОБА_5 (а.с.74)

Як пояснила представник відповідача в судовому засіданні, ОСОБА_3 є рідною донькою ОСОБА_5, та мешкала в квартирі АДРЕСА_1 на момент пожежі з дозволу останньої.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

Відповідно до п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 -власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримуватись правил пожежної безпеки.

Відповідно до ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, і за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці до ступеня їх вини.

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що є всі передбачені законом підстави для солідарної відповідальності перед позивачем ОСОБА_2 - відповідачів ОСОБА_3 з вини якої сталася пожежа, та ОСОБА_5, як власниці квартири, з дозволу якої ОСОБА_3 поселилася та мешкала в квартирі.

Таким чином, з відповідачів ОСОБА_3, та ОСОБА_5 підлягає стягненню у солідарному порядку матеріальна шкода заподіяна в результаті пожежі у розмірі 258 283 гривень 92 коп. а також моральна шкода, яку колегія суддів, виходячи з засад розумності та справедливості оцінює у розмірі 2000 гривень., а всього 260 283,92 грн.

В задоволені позову до ОСОБА_4, як чоловіка ОСОБА_3, слід відмовити, як необґрунтованого.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПКУ підлягають стягненню з ОСОБА_3, ОСОБА_5, окремо з кожної, судові витрати по справі у розмірі 1720 гривень 50 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року- скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 збитки, заподіяні в результаті пожежі у розмірі 258 283 гривень 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 гривень., а всього 260 283,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 окремо з кожної судові витрати по справі у розмірі 1720 гривень 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :