Ухвала суду № 38431188, 22.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 820/1884/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/1884/14

за позовом приватної фірми "Ескейп"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватна фірма "Ескейп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0002492203 від 06.09.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/1884/14 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013 року № 0002492203 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/1884/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватної фірми "Ескейп" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ "ДВІ - ПРІЗМА" за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 (а.с. 8-16).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податковий кредит у грудні 2012 року на суму 77183,94 грн. та занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на суму 77183,94 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 06.09.2013 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002492203 про збільшення суми грошового зобов'язання приватної фірми "Ескейп" з податку на додану вартість за основним платежем 77184 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 19296 грн. (а.с. 17).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Харківській області та Міністерства доходів і зборів України, подавши скарги від №1 від 09.09.2013 року та №2 від 14.11.2013 року (а.с. 1819, 23-25), на які отримав відповіді, оформлені рішеннями про результати розгляду скарг №3313/10/20-40-10-04-17 від 06.11.2013 року та №570/6/99-99-10-01-15 від 15.01.2014 року (а.с. 20-22, 26-28), відповідно до яких оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а придбаний товар в подальшому було використано позивачем у межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Обов'язкові реквізити, які повинна містить податкова накладна, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманого товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту акту перевірки від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаному товару у ТОВ "ДВІ - ПРІЗМА" у грудні 2012 року, на підставі податкових накладних, виписаних цим контрагентом, які, на думку податкового органу, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки угода з ТОВ "ДВІ - ПРІЗМА" не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2012 року між позивачем та ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА" був укладений договір поставки № 20/12 (а.с. 29-33), де постачальник, ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА", прийняв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця - ПФ "Ескейп" товар, найменування якого визначено у рахунках-фактурах. Відповідно до рахунків-фактур №СФ-281205 від 28.12.2012 року та №СФ-281207 від 28.12.2012 року (а.с. 38-39) позивач отримав від ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА" товар, а саме материнську плату Embedded Computer, 32-bit AVR Microcontroller, 66 MNz, 512Kв Flash, 8xRS232, 8xD-In та модуль приемника GPS 51ch,-161дБм, 3-6V DC, RS232, NMEA 0183, IP65, що підтверджується видатковими накладними №РН-281201 від 28.12.2012 року на загальну суму 265123,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 44197,22 грн.) та №РН-281202 від 29.12.2012 року на загальну суму 197980,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 32996,72 грн.) (а.с. 43-44).

Отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось матеріально-відповідальною особою, функції якої покладені на директора ПФ "Ескейп" Ємельянова С.О., призначеного наказом від 05.06.1998 року №1 (а.с. 146).

Відповідно до розділу 3 п. 3.1, вищезазначеного договору поставка товару здійснювалась на умовах ІНКОТЕРМС 2010, місце поставки - склад постачальника, за адресою вказаною у п.3.2 додаткової угоди №1 від 25.12.2012 р. (а.с. 33), а саме: м. Харків, пров. Миру, б. 6, корп. 2.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось директором ПФ "Ескейп" Ємельяновим С.О. власним автомобілем Daihatsu Sirion M, державний номер НОМЕР_2, що підтверджується технічним паспортом від 12.08.2009 року НОМЕР_3 (а.с. 148), який згідно наказу від 27.04.2012 р. №02/05-2012 використовується у господарській діяльності з метою поставки товарів, матеріалів, у разі якщо товар не є габаритним та його доставку можна здійснити даним транспортом (а.с. 147). На поставку даного ТМЦ були виписані товарно-транспортні накладні від 28.12.2012р. № 1 та від 29.12.2012р. №2 (а.с. 51-52).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи є платіжні доручення від 14.01.2013 р. № 259, від 14.01.2013 р. № 260, від 25.03.2013 р. № 282, від 23.04.2013 р. № 300 (а.с. 40-42а).

За даними бухгалтерського обліку господарські операції з придбання ТМЦ були відображені в оборотно-сальдових відомостях (а.с. 142-145) по дебету на рахунках 201 "Сировина й матеріали", 641/5 "Рахунки за податками /ПДВ" у кореспонденції з кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", господарські операції зі сплати за поставлені матеріали були відображені по дебету на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у кореспонденції з кредитом рахунку 311 "Поточні рахунки у національній валюті".

ТОВ "ДВІ - ПРІЗМА" було виписані та надані позивачу податкові накладні від 28.12.2012р. № 228, від 29.12.2012 р. № 238 на загальну суму ПДВ 77183,94 грн. (а.с. 45-46), зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 47-48).

Суми податку на додану вартість за наведеними податковими накладними, дані яких були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2012 року (а.с. 61-66), включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2012 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за відповідний період (а.с. 56-60).

Як свідчать матеріали справи, отримані від ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА" товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у господарській діяльності, на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 19.02.2013 р. № 10/02-ВТ-2013 (а.с. 149-154), пропозиція конкурсних торгів, яка була акцептована 31.01.2013 р., що підтверджується відповідною документацію конкурсних торгів, витягом з офіційного веб-порталу Державні закупівлі, протоколом розкриття пропозицій конкурсних торгів, повідомленням про акцепт пропозицій конкурсних торгів, звітом про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів (а.с. 102-141).

Також з матеріалів справи встановлено, що позивача внесено до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення (свідоцтво від 14.08.2008 р. серія ВР № 00971), а також має свідоцтво про реєстрацію авторського права та твір "автоматизована система організації, керування й контролю швидкої медичної допомоги великого міста" (свідоцтво від 18.09.2009 р. №30340) (а.с. 100-101).

Отримання товарно-матеріальних цінностей КЗОЗ "Обласна клінічна лікарня-Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" від ПФ "Ескейп", здійснювалось на підставі видаткової накладної від 07.06.2013 р. № РН-000001 матеріально-відповідальною особою на підставі довіреності від 07.06.2013 р. № 205 (а.с. 155). Позивачем на зазначену господарську операцію була виписана податкова накладна від 07.06.2013 р. № 1 (а.с. 156).

За даними бухгалтерського обліку господарські операції по реалізації ТМЦ були відображені в оборотно-сальдових відомостях (а.с. 157-161) по дебету рахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" " у кореспонденції з кредитом рахунку 201 "Сировина й матеріали", по дебету рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" у кореспонденції з кредитом рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів" , з відображенням податкових зобов'язань по кредиту рахунку 641/5 "Рахунки за податками /ПДВ". Господарські операції зі сплати за поставлені матеріали були відображені по дебіту на рахунку 311"Поточні рахунки у національній валюті" у кореспонденції з кредитом рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарської операції ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА" було зареєстроване як платник податку в податковому органі, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, що також підтверджується витягом з реєстрів платників ПДВ, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200061796 (а.с. 37, 49-50).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Крім того, зі змісту акту перевірки позивача від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908 вбачається, що фактично єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень прийшов до висновків, викладених в акті, є виключно акт Індустріальної МДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ДВІ-ПРІЗМА" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року".

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Також колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року по справі №820/4968/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, визнано незаконними дії Індустріальної МДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з проведення зустрічної звірки ТОВ "ДВІ - ПРІЗМА", щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт від 28.03.2013 р. №341/22-207/36625661 та зобов'язано відновити в автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, задекларованих ТОВ "ДВІ - ПРІЗМА", код 36625661 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року (а.с. 67-78).

Вказані судові рішення набули законної сили, і тому суд при вирішенні даної справи бере до уваги правові позиції, що викладені у згаданих судових актах.

А тому, колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача від 22.08.2013р. №362/20-31-22-03-07/25609908.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/1884/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/1884/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.04.2014 р.