Ухвала суду № 38431178, 15.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р.Справа № 592/1273/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.03.2014р. по справі № 592/1273/14-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

до ОСОБА_1

про стягнення безпідставно отриманої пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої пенсії у сумі 9436,00 грн.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.03.2014р. по справі № 592/1273/14-а провадження по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої пенсії закрито.

На ухвалу суду Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми чиного законодавстав, а саме п.4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження». Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, або на виконання яких повноважень, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач відповідно до п. 8 ч.1 ст. 3 КАС України - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За змістом п. 7 ст. 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно ст. 73 цього Закону кошти Пенсійного фонду використовуються, зокрема, на виплату пенсій, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз.5 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Враховуючи, що позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, а право на звернення до суду з позовом про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням цих коштів, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, то через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення такого спору належить до юрисдикції адміністративних судів.

Визначаючи юрисдикцію справи, колегія суддів також виходить з того, що між сторонами існує спір, який має публічно-правовий характер через звернення позивача до суду з позовом щодо правовідносин, в яких він здійснює владні управлінські функції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та безпідставно закрив провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.03.2014р. по справі № 592/1273/14-а підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.03.2014р. по справі № 592/1273/14-а скасувати.

Справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої пенсії направити до Ковпаківського районного суду м. Суми для розгляду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.