Рішення № 38430903, 23.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р.Справа № 922/281/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Західна ОДПІ ГУ Міндоходів України у Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-сільськогосподарської фірми "Відродження" ЛТД, м. Харків про стягнення 5160,56 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Овчарова А.О., посвідчення № 013755 від 06.12.2012 року

позивача - не з*явився

третьої особи - Малімон Є.В., дов. № 3419/20-33-10-10 від 11 січня 2014 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 5160,56 грн. боргу з орендної плати за землю за договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди № 1413 від 09 грудня 1997 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Прокурор у судовому засіданні та у правовому обґрунтуванні позовних вимог підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з*явився.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у матеріалах справи. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АД № 408227, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-сільськогосподарської фірми "Відродження" ЛТД: 61010, м. Харків, Набережна Червоношкільна, буд. 24, офіс 519 та саме за цією адресою відповідачу направлялись ухвали суду по справі № 922/281/14, які були повернуті на адресу суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання" та "вибуття адресата".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича-сільськогосподарської фірма "Відродження" ЛТД належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та повноважного представника третьї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, судом встановлено наступне.

09 грудня 1997 року між Харківською міською радою (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича-сільськогосподарської фірмою "Відродження" ЛТД (відповідачем) був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 30 грудня 1997 року у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею виконавчим комітетом Харківської міської ради за № 1413.

Відповідно до пункту 1.1. договору, Харківська міська рада на підставі рішення № 845 від 08 жовтня 1997 року надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича-сільськогосподарської фірма "Відродження" ЛТД прийняло у тимчасове користування земельну ділянку за адресою: місто Харків, вул. Станційна, 1а, загальною площею 0, 1740 га.

Згідно пункту 2.1 вищевказаного договору відповідач зобов'язався вносити орендну плату за землю на рахунок міського фінансового управління.

Відповідно до пункту 1.2. договору земельна ділянка надається відповідачу для стоянки і обслуговування автотранспорту зайнятого перевозкою мінвод

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, передавши у користування відповідача земельну ділянку загальною площею 0, 1740 га, однак, відповідач, в порушення умов договору, вносить орендну плату за користування земельною ділянкою несвоєчасно та не в повному обсязі.

Перевіркою, проведеною прокуратурою Жовтневого району м. Харкова встановлено, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича-сільськогосподарської фірма "Відродження" ЛТД, в зв'язку з невнесенням орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 09 грудня 1997 року станом на 31 грудня 2013 року має заборгованість, що становить 5160,56 грн.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за договором оренди земельної ділянки від 09 грудня 1997 року залишається непогашеною. Наявність заборгованості підтверджується податковими деклараціями з плати за землю.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно статті 792 Цивільного кодексу України та статті 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про плату за землю" платежі за землю у вигляді земельного податку чи орендної плати зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно статтей 14, 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 526, 530, 759, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 2, 14, 20, 27 Закону України "Про плату за землю", статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-сільськогосподарської фірми "Відродження" ЛТД (61000, м. Харків, майдан Руднева, 4; 61010, м. Харків, Набережна Червоношкільна, буд. 24, офіс 519; р-р 609151, МФО 351618, код 22659001) на користь держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; розрахунковий рахунок 33218815700007 банк ГУДКУ в Харківській області, код 04059243, код ЄДРПОУ 37999607) 5160,56 грн. боргу з орендної плати за землю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича-сільськогосподарської фірми "Відродження" ЛТД (61000, м. Харків, майдан Руднева, 4; 61010, м. Харків, Набережна Червоношкільна, буд. 24, офіс 519; р-р 609151, МФО 351618, код 22659001) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1218,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець