Постанова № 38430519, 24.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року Справа № 814/518/14

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянув в порядку письмового провадження справу за

позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Центрального Відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54002)

про: визнання незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Центрального Відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - відповідач) про:

- визнання незаконною бездіяльності Центрального Відділу державної виконавчої служби щодо невидачі ОСОБА_1 акту з реалізації нерухомого майона - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , зняття арешту та заборони відчуження на нерухоме майно;

- зобов'язати Центральний Відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління видати позивачу акт реалізації нерухомого майна - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2;

- зобов'язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та заборонити його відчуження.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні акту державного виконавця про придбання арештованого майна з прилюдних торгів, у зв'язку з тим, що за адресою 1/4 частки домоволодіння по АДРЕСА_2 проживає малолітня дитина, права якої можуть бути порушені. Про зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження позивачу взагалі нічого не було повідомлено.

Позивач вважає, що відмова відділу ДВС у видачі акту державного виконавця про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, а також відмова у знятті з майна боржника та заборона про його відчуження, є незаконною.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченнях проти позову.

Позивач та представник відповідача надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 13.02.2014 року взяла участь у проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого нерумого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить громадянину ОСОБА_2 Позивач стала переможцем вищезазначених торгів та придбала об'єкт нерухомого майна за 48670,00 грн. та сплатила за нього відповідні кошти, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

19.02.2014 року позивач звернулась із заявою до Центрального Відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про видачу їй акту державного виконавця про придбання арештованого майна з прилюдних торгів та знятття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження. На заяву позивача відповідач відповіі відмовою з посиланням на те, що за адресою придбаного позивачем об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2 проживає малолітня дитина, права якої можуть бути порушені.

Позивач вважає, що така відмові державного виконавця є незаконною та підлягає скасуванню виходячи за наступного.

По-перше, позивач посилається на п.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», яким визначено, що державний виконавець зобов'язаний вжити всі заходи примусового виконання рішень, передбачені цим Законом та неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

По-друге, відповідно до п.6.1-6.3 розділу 6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5, після повторного рохрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копї документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві.

Крім того, позивач вважає, що відповідно до пп.4.5.14 п.4.5 розділу 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

Отже, виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що відмова Центрального Відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у вчиненні відповідних дій є безпідставною, а в матеріалах справи виконавчого провадження відсутні відомості, що підтверджували б реєстрацію місця проживання дитини у вказаній частині домоволодіння.

Відповідач в обгрунтування своєї позиції щодо відмови у вчиненні відповідних виконавчих дій вказує на те, що у Центральному Відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на виконанні знаходиться виконавче провадження про стягнення з громадянина ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 28385,00грн. Крім того, за адресою АДРЕСА_2, 1/4 частки домоволодіння якого належить ОСОБА_2, проживає малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, права якої можуть бути порушені.

Сімейний кодекс України (надалі - СК України) визначає, що малолітніми вважаються діти, яким не виповнилося 14 років.

Відповідно до ст. 174 СК України майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Закон зобов'язує батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток (ст. 176 СК України).

Стаття 177 СК України зазначає, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав.

В матеріалах справи міститься лист Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради з проханням до Центрального Відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції при вчиненні відповідних дій по виконавчому провадженню про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, враховувати факт реєстрації та проживання в даному будинку малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, а також те, що в разі вжиття заходів щодо виселення сім'ї малолітньої дитини - її батьки іншого житла не мають, що може призвести до порушення житлових прав дитини.

Батьки є законними представниками інтересів своїх дітей, і однією з функцій такого представництва є управління їх майном. Майном малолітньої дитини в силу закону батьки управляють без спеціальних на те повноважень.

Управління батьками майном дитини припиняється при досягненні дитиною 14 років, оскільки з цього часу батьки вже позбавляються права управляти майном дитини та обов'язку здійснювати управління належним чином. Неповнолітня дитина управляє своїм майном самостійно, а батьки лише надають згоду на здійснення нею цивільно-правових правочинів у випадках, передбачених законом (ст. 32 Цивільного Кодексу України).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, а дії відповідача законними.

Таким чином, суд з'ясував, що відповідач діяв у межах наданих йому прав та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О. Ф. Середа