Постанова № 38428709, 16.04.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року м. Черкаси справа № 823/463/14

14 годин 46 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу № 823/463/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (надалі - ПАТ «КБ «Надра») [представник позивача за довіреністю - Яременко О.С.]

до управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області (надалі - УДКСУ у м. Черкасах) [представник відповідача - не з'явився]

третя особа: Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (надалі - Соснівський ВДВС) [представник третьої особи за довіреністю - Шаригіна Н.М]

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, прийняв постанову.

ПАТ «КБ «Надра», звернувшись до суду з адміністративним позовом до УДКСУ у м. Черкасах, третя особа: Соснівський ВДВС, просить: визнати протиправною бездіяльність УДКСУ у м. Черкасах щодо невиконання платіжного доручення № 5358 від 11.10.2013 Соснівського ВДВС про перерахування на розрахунковий рахунок № 37392011033006, МФО 380764, код 20025456 ПАТ «КБ «Надра» коштів у сумі 157 767 грн. 61 коп.; зобов'язати УДКСУ у м. Черкасах виконати платіжне доручення № 5358 від 11.10.2013 Соснівського ВДВС про перерахування на розрахунковий рахунок № 37392011033006, МФО 380764, код 20025456 ПАТ «КБ «Надра» коштів у сумі 157 767 грн. 61 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити, зазначивши, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у тому, що отримавши 11.10.2013 від ДВС платіжне доручення № 5358 та не перерахувавши протягом трьох операційних днів на розрахунковий рахунок позивача кошти, відповідач порушив п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

08.04.2014 представник відповідача повідомив, що між УДКСУ у м. Черкасах та ПАТ «КБ «Надра» не укладено жодних договорів про казначейське обслуговування, ПАТ «КБ «Надра» не звертався до УДКСУ у м. Черкасах про перерахування коштів у сумі 157 767 грн. 61 коп. за платіжним дорученням від 11.10.2013 № 5358, оскільки останнє надійшло від Соснівського ВДВС, а відтак і не виникали публічно - правові відносини. Відповідач у судове засідання 16.04.2014 свого представника не направив, надіслав до суду письмові заперечення від 07.04.2014 № 4/3-10-ю (а.с. 43-44) зазначивши, що проведення видатків за відповідним рахунком проводиться з дотриманням вимог Положення про єдиний казначейський рахунок та забезпеченням щодо виплат пов'язаних з видатками державної виконавчої служби за рішеннями судових органів щодо виплати заробітної плати (заробітна плата та аліменти). Відповідач у задоволенні адміністративного позову просив відмовити у повному обсязі, розгляд справи проводити без участі його представника (а.с. 60).

Представник третьої особи у судовому засіданні покладався на розсуд суду, зазначивши, що спору між третьою особою і відповідачем немає, розрахунково-касове обслуговування Центрального ВДВС України Черкаського МУЮ проводиться відповідно до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Державної казначейської служби України і Національного банку України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію представника позивача та третьої особи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Пунктом 1 Положення «Про Державну казначейську службу України», затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 за № 460/2011 (надалі - Положення № 460/2011) визначено, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Згідно п. 4 Положення № 460/2011 Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює, зокрема, через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів. Пунктом 7 Положення № 460/2011 встановлено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Відповідно до постанови КМУ від 15.06.2011 № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби» утворено управління Казначейства у м. Черкасах, що є територіальним органом Державної казначейської служби України та підпорядковане Державній казначейській службі України та Головному управлінню Казначейства у Черкаській області.

Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (надалі - Закон № 2346) платіжне доручення це розрахунковий документ, що містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1). Відповідно п. 11.4. ст. 11 Закону № 2346, для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України. Відповідно п. 8.4 ст. 8 Закону № 2346 міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Судом встановлено, що позивач не мав договірних відносин з відповідачем як учасником системи електронних платежів, не надавав доручень відповідачу на переказ грошей, не був учасником казначейського обслуговування бюджетних коштів, отримав на звернення від 18.12.2013 №3005 (а.с. 72-75) про перевірку законності дій та вжиття заходів щодо виконання платіжних доручень органів ДВС (у т.ч. щодо платіжного доручення від 11.10.2013 № 5358) відповідь від 08.01.2014 № 09.1-12/24-174 (а.с. 80-81); отримав на звернення від 19.12.2013 №3014 (а.с. 76-77) з проханням про виконання платіжних доручень органів ДВС про перерахування на рахунок ПАТ КБ «Надра» заборгованості відповідь від 02.01.2014 № 09.3-12/2-59 (а.с. 80-81) де зазначено, що Головне управління та територіальні органи вживають можливих заходів щодо проведення у повному обсязі розрахунків згідно наданих платіжних доручень розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, направляючи на це весь наявний фінансовий ресурс єдиного казначейського рахунку.

Згідно наказу Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, Казначейство України для роботи в єдиній системі електронних платежів Національного банку України лише використовує ті ж самі бланки розрахункових документів, що і банки.

Спільною постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 15.09.1999 № 1721 «Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства» органам Казначейства України надано статус учасників системи електронних платежів Національного банку на загальних засадах та право здійснювати через цю систему тільки платежі та міжбанківські розрахунки. Пунктом 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882) (надалі - Положення № 122), встановлено, що єдиний казначейський рахунок - основний рахунок держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України. З метою ведення бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевих бюджетів, а також інших операцій з коштами клієнтів, передбачених законодавством, в органах Державного казначейства України відкрито: бюджетні рахунки для зарахування надходжень бюджетів, передбачених законодавством; бюджетні рахунки для операцій клієнтів з бюджетними коштами; рахунки для обліку операцій з фінансування бюджетів та інші бюджетні рахунки; рахунки фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; рахунки інших клієнтів за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства України. Зазначені рахунки відкриваються на балансі Державного казначейства України та Головних управлінь Державного казначейства України відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119 (п. 2.4 Положення № 122).

Єдиний казначейський рахунок це - консолідований рахунок, відкритий Державній казначейській службі України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. У Державній казначейській службі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі територіальних управлінь Державної казначейської служби України, які відображають рух коштів на субрахунках Єдиного казначейського рахунку. Державна казначейська служба України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управлінь Державної казначейської служби України, і проводяться через систему електронних платежів шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у системі електронних платежів та підкріплень субрахунків Єдиного казначейського рахунку з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державною казначейською службою України (п. 2.5 Положення № 122).

УДКСУ у м. Черкасах заперечуючи проти позову, зазначає: Центральний відділ ДВС України Черкаського МУЮ має відкритий в Управлінні небюджетний рахунок за балансовим рахунком 3731 «Депозитні рахунки розпорядників коштів державного бюджету». Проведення видатків по відповідному рахунку проводиться з дотриманням вимог Положення про Єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882 та забезпеченням насамперед виплат пов'язаних з видатками державної виконавчої служби за рішеннями судових органів щодо виплати заробітної плати (а.с.94). 09.10.2013 головним державним виконавцем Шаригіною Н.М. видано розпорядження № 32545208/14 згідно якого необхідно перерахувати 157 767 грн. 61 коп. на користь ПАТ КБ «Надра». 11.10.2013 Соснівським ВДВС до УДКСУ у м. Черкасах надано платіжне доручення від 11.10.2013 № 5358 про перерахування ПАТ «КБ «Надра» на розрахунковий рахунок № 37392011033006, МФО 380764, код 20025456 коштів у сумі 157 767 грн. 61 коп. (а.с. 91).

Платіжне доручення, що підготовлено Соснівським ВДВС від 11.10.2013 № 5358 прийнято до виконання УДКСУ у м. Черкасах, відмови у виконанні ні позивачу ні третій особі не надходило.

У відповідності до пункту 12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (надалі - Інструкція № 512/5), Соснівський ВДВС має рахунок (сторонами не оспорюється) в органах казначейської служби для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки у безготівковій формі. Не допускається видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС (п. 12.2 Інструкції № 512/5). Згідно п. 12.27 Інструкції № 512/5 дозвіл на перерахування коштів з рахунку надається виключно керівником органу ДВС або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку. Контроль за перерахуванням коштів з рахунків покладається на керівника органу ДВС (п. 12.28 Інструкції № 512/5).

Суд зазначає, що призначення платежу у платіжному дорученні від 11.10.2013 № 5358 - «Сума боргу стягн. за в/д 76/14 від 11.05.2012 Сосн. р/с з ОСОБА_3 14/32545208 /03.10/» не підпадає під визначення критеріїв захищених видатків бюджету. При проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства в першу чергу забезпечують виконання захищених статей видатків. Відповідно ч. 1 ст. 55 Бюджетного кодексу України захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного боргу; поточні трансферти місцевим бюджетам; підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації; забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування; фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки; роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження; компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла (ч. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд зазначає про помилковість доводів позивача з посиланням на норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки відповідачем не допущено бездіяльності стосовно позивача з огляду на відсутність платіжних доручень саме від останнього на переказ грошей, а призначення платежу, заявлене у платіжному дорученні від 11.10.2013 № 5358, що надійшло від третьої особи не підпадає під критерії захищених видатків Державного бюджету України.

Разом з тим, суд зазначає, що у справі Pine Valley Developments Ltd v Ireland (Пайн Веллі Девелопментс Лтд проти Ірландії), № 12742/87 ЄСПЛ відніс до права на майно правомірні очікування заявника на настання певних обставин, пов'язаних з правом власності (користування). Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. За рішенням Соснівського районного суду від 29.06.2010 у справі № 2 2685/10 (а.с. 96-98) боржником визначено фізичну особу. Виконання судових рішень починається після набрання ними законної сили. Примусове виконання судових рішень, викладених у виконавчих документах, здійснюється Державною виконавчою службою, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Випадки закінчення виконавчого провадження визначено Законом України «Про виконавче провадження». Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до керівника відповідного органу державної виконавчої служби, якому державний виконавець безпосередньо підпорядкований, або до суду. Докази про звернення позивача до суду у зв'язку із не виконанням рішення суду від 29.06.2010 у справі № 2 2685/10 та/або рішення-відмови у матеріалах справи відсутні. У постанові Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено: скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК), незалежно від місця виконання судового рішення. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання. Провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження у конкретній справі. Справа № 2-2685/10 (а.с. 96-98) вирішена за правилами ЦПК України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач довів, що діяв правомірно. Суд встановив, що з боку відповідача права позивача не порушено.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд дійшов висновку, що відповідач діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими зазначеними нормативними актами України щодо виконання платіжного доручення третьої особи не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача і не мав з окреслених обставин правовідносин за якими необхідно було би вирішувати публічно-правовий спір. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що належить судовому захисту. Таким чином, позов є безпідставним та таким, у задоволенні якого належить відмовити.

Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно статті 94 КАС України з бюджету не повертається.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 94, 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2014р.

Суддя Л.В.Трофімова