Постанова № 38427943, 25.04.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2156/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П

за участю секретаря: Грабової Я.О.

сторін:

позивач: Чернік О.Ю.- представник за довіреністю

Зуйкова Ю.Р. - представник за довіреністю

відповідач: Дімов В.О.- представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000282202; 0000272202; 0000302202; 0000292202 від 04.02.2014 року,-

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000282202; 0000272202; 0000302202; 0000292202 від 04.02.2014 року.

В обгрунтувнання позовних вимог позивач зазначив, що в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, при вивченні наданих позивачем документів, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси не встановлено жодного факту порушень податкового законодавства ані позивачем ані його контрагентом. Позивач вважає, що встановлення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси порушень податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентом TOB «Ілевен - Строй» є безпідставним, оскільки за всіма договорами сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних вимог, в результаті чого позивачем здійснено придбання робіт та послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, направленої на отримання доходу. На виконання вимог чинного законодавства ПАТ «Одеська ТЕЦ» оформлювались такі первинні документи: акти прийому-передачі товарів, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів, довіреності, документи про їх виконання інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій, а також фінансово-господарські документи, що підтверджують оплату коштів. Зазначені документи містять дані щодо обсягів придбаних робіт та послуг, перелік придбаних для цих операцій матеріалів, інформацію про фактично понесені витрати, особистий підпис або інші дані, шо дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, складені з урахуванням законодавчих вимог, з наміром створення реальних (фактичних) правових наслідків, які обумовлюються укладеним правочином, тому на їх підставі здійснювалось формування витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту з цього податку.

Представники позивача в судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що податкові повідомлення-рішення №№0000282202; 0000272202; 0000302202; 0000292202 від 04.02.2014 року прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені нормами Податкового кодексу України, в зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2014 року на підставі повідомлення №10/15-54-22-02 від 16.01.2014 року та наказу №29 від 16.01.2014 року посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області згідно п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» по взаємовідносинах з TOB «Ілевен - Строй» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р.

За наслідками перевірки складено акт №79/15-54-22-02/05471158 від 24.01.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» по взаємовідносинам з TOB «Ілевен - Строй» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р.», відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- на порушення п.п.138.1.1 п.138.1 , п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України завищено показник від`ємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за період 2-4 кв. 2011 року у сумі 135 322 грн.;

- занижено податок на прибуток за період 2012 рік у сумі 377 638 грн.;

- на порушення п. 198.1 п. 198. 2 п. 198.3 п. 198. 6 ст. 198 п. 201.1 п.201.2 ст. 201 ПК України встановлено завищення податкового кредиту, в результаті чого:

Завищення суми від`ємного значення (р.19) на суму 1 146 649,00 грн, в т.ч.:

Жовтень 2011 року - 250 000 грн.;

Травень 2012 року - 300 000 грн.;

Червень 2012 року - 82 538 грн.;

Серпень 2012 року - 100 986 грн.;

Вересень 2012 року - 413 125 грн.

Заниження податку на додану вартість на суму 1 122 859 грн., в т.ч.:

Листопад 2011 року - 631 674 грн.;

Грудень 2011 року - 16 908 грн.;

Липень 2012 року - 118 333 грн.;

Листопад 2012 року - 355 944 грн. (Т.1, а.с.17-42).

Позивачем подано заперечення від 30.01.2014 року на акт перевірки №79/15-54-22-02/05471158 від 24.01.2014р. (т.1, а.с. 52-74). Листом «Про результати розгляду заперечень на акт перевірки ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.01.2014р. 379/15-54-22-02/05471158» від 03.02.2014 року повідомлено позивача про відмову у задоволенні заперечень та залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки №79/15-54-22-02/05471158 від 24.01.2014р ДПІ у Суворовському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000302202 від 04.02.2014р., яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 135 322 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000292202 від 04.02.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1754 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000272202 від 04.02.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1684289, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000282202 від 04.02.2014р., яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 146 649 грн. (Т.1, а.с.45-48).

Позивачем подано скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014р. (Т.1, а.с.83-109), яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.03.2014 року за №792/10/15-32-10-02-07 залишена без задоволення (Т.1,а.с.110-116).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області ГУ Міндоходів в Одеській області на адресу позивача надсилався запит про надання документів, які підтверджують взаємовідносини ПАТ «Одеська ТЕЦ» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року з ТОВ «Ілевен-Строй», а також відмості яким контрагентам і в яких звітних періодах були реалізовані товари (роботи, послуги) які були придбані у ТОВ «Ілевен-Строй» за період 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

ПАТ «Одеська ТЕЦ» супровідним листом №03/06-1983 від 13.12.2013 року надано коії запитуваних документів.

Повідомлення про перевірку та копію наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки вручено головному бухгалтеру ПАТ «Одеська ТЕЦ» Нєгановій В.О. 16.01.2014р.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

В акті перевірки зазначено, що перевіркою визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період 2-4 кв. 2011 року та 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ілевен-Строй» встановлено завищення витрат по операціях з придбання товарів (господарських матеріалів) у загальній сумі 1 933 597 грн., у т.ч. за 4 кв. 2011 року - 135 322 грн., за 2012 рік - 1 798 275 грн.

Судом встановлено, що за перевіряємий період між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та контрагентом TOB «Ілевен - Строй» було укладено господарські договори та витрати за зазначеними договорами було задекларовано позивачем до складу витрат за перевіряємий період.

Відповідно п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що ДПІ у Суворовському районі отримано від Єнакієвської ОДПІ Донецької області акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ілевен-Строй» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2011 року по 31.12.2012 року» №657/22/37790202 від 02.04.2013 року, відповідно до висновків якого встановлено, що ТОВ «Ілевен-Строй» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб для мінімізації їх податкових зобов'язань перед бюджетом», в зв'язку з чим перевіряючими зроблено висновок про те, що ПАТ «Одемька ТЕЦ» завищено витрати за рахунок віднесених сум по взаємовідносинам з ТОВ «Ілевен-Строй» на загальну суму 1 933 597 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження понесених витрат, оскільки взаємовідносини з ТОВ «Ілевен-Строй» та надані документи не відповідають п. 138.4 ст. 138 ПК України та порушують вимоги п. 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2, п. 138.4 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Окрім того, перевіркою встановлено, що по взаємовідносинам ПАТ «Одеська ТЕЦ» з ТОВ «Ілевен-Строй» за період жовтень, листопад, грудень 2011 року, травень-вересень, листопад 2012 року задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 16050483 грн.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Так, судом встановлено, що між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та TOB «Ілевен- Строй» укладено наступні договори:

04.10.2011р. договір підряду №349, згідно якого TOB «Ілевен- Строй» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи по заміні паропроводу енергетичних котлів;

05.10.2011р. укладено Договір підряду за №350, згідно якого TOB «Ілевен-Строй» (Підрядник) зобов'язується виконати монтаж двох ниток теплотраси;

Договір підряду №164 від 26.04.2012 року, згідно якого TOB «Ілевен-Строй» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи по реконструкції котлоагрегатора ТП-47 з повною заміною повітронагрівача;

30.05.2012 року укладено договір підряду №222, згідно якого TOB «Ілевен-Строй» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи по реконструкції з заміною трубної системи основного бойлера №5 (Т.1, а.с. 139-147).

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначеного контрагента до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд виходить з наступного.

На виконання зазначених договорів позивачем отримано податкові накладні №1 від 20.09.2012 року, №2 від 26.09.2012 року, №1 від 30.12.2011 року, №1 від 20.09.2012 року, №1 від 14.06.2012 року, №2 від 26.06.2012 року, №1 від 20.09.2012 року, №1 від 21.10.2011року, №2 від 21.10.2011 року, №3 від 29.11.2011 року, №1 від 15.08.2012 року, №1 від 06.07.2012 року, №2 від 09.07.2012 року, №3 від 11.07.2012 року, №4 від 16.07.2012 року, №5 від 19.07.2012 року, №6 від 23.07.2012 року, №8 від 26.07.2012 року, №5 від 28.05.2012 року, №6 від 29.05.2012 року, №7 від 30.05.2012 року, №8 від 31.05.2012 року, №1 від 26.11.2012 року, №2 від 28.11.2012 року, №3 від 11.07.2012 року, №1 від 11.11.2011 року, №2 від 15.11.2011 року, №3 від 11.07.2012 року, №2 від 29.11.2011 року, №1 від 24.10.2011 року, №2 від 24.10.2011 року, №3 від 28.10.2011 року,

Окрім того, на виконання зазначених Договорів позивачем надано наступні документи: договірну ціну, локальну смету, підсумкові відомості ресурсів за листопад 2011 року, за грудень 2011 року, листопад 2012 року, жовтень 2012 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2011 року, вересень 2012 року, листопад 2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року,за грудень 2011 року, за листопад 2012 року, за серпень 2012 року, за вересень 2012 року, протоколи засідань технічної ради,сертифікати якості, листи про організацію проведення інструктажу по охороні праці та техніці безпеки та оформлення тимчасових перепусток особам, які виконували роботи за договорами, ТТН.

В якості підтвердження оплати за зазначеними договорами позивачем надано платіжні доручення (т.1, а.с.117-138).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з підрядником здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з отриманням робіт з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, що операції з виконання робіт ТОВ «Ілевен-Строй» мали нетоварний характер, оскільки ТОВ «Ілевен-Строй» не мало можливості виконувати операції придбання, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобов'язання за договорами, укладеними з ТОВ «Ілевен-Строй», а саме: прийнято роботи та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Судом встановлено, що стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договорами, укладеними з ТОВ «Ілевен-Строй», відповідач посилався на акт Єнакієвської ОДПІ Донецької області документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ілевен-Строй» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2011 року по 31.12.2012 року» №657/22/37790202 від 02.04.2013 року, відповідно до висновків якого встановлено, що ТОВ «Ілевен-Строй» здійснював свою діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб для мінімізації їх податкових зобов'язань перед бюджетом».

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагента позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №79/15-54-22-02/05471158 від 24.01.2014р., в основу якого покладений акт №657/22/37790202 від 02.04.2013 року безпідставні та спростовуються документально.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів укладених ПАТ «Одеська ТЕЦ» з ТОВ «Ілевен-Строй».Зобов'язання за договорами між Позивачем та ТОВ «Ілевен-Строй» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства постачальником-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що ПАТ «Одеська ТЕЦ» порушує вимоги податкового законодавства, окрім посилання на те, що відповідно до звітності контрагента у нього відсутні засоби для виконання умов договору. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентом позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що Товариство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинно бути позбавленим права на податковий кредит з ПДВ, відповідно до отриманих податкових накладних після отримання робіт та послуг.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Ілевен-Строй», суд вважає, що ПАТ «Одеська ТЕЦ» правомірно сформовано валові витрати за рахунок віднесення до їх складу суми по договорам, накладним, отриманим від ТОВ «Ілевен-Строй», оскільки зазначені первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належним підтвердженням валових витрат.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №№0000282202; 0000272202; 0000302202; 0000292202 від 04.02.2014 року є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000282202; 0000272202; 0000302202; 0000292202 від 04.02.2014 року., - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №№0000282202; 0000272202; 0000302202; 0000292202 від 04.02.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ: 05471158, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) судовий збір у розмірі 487, 20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок)грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 квітня 2014 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк