Рішення № 38426018, 24.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3098/14 24.04.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування "

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Грабова І.А. (дов.№3364/18 від 23.12.2013)

від відповідача: не з'явився

третя особа: не з'явилась

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування " звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 порушено провадження у справі №910/3098/14 та призначено її до розгляду на 18.03.2014 року.

17.03.14 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 18.03.2014, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, та відкладено розгляд справи на 08.04.2014 із винесенням відповідної ухвали суду.

20.03.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 03.03.2014, а саме надано інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка підтверджує, що відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» застраховано за полісом №АС2226452 цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 та транспортний засіб ВАЗ21114, державний номер НОМЕР_1.

08.04.14 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі та від відповідача заява із проханням розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

У судовому засіданні 08.04.2014 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.04.2014 року.

14.04.2014 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відзив та клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме надано належним чином засвідчену копію полісу №АС2226452.

У судовому засіданні 24.04.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача, зважаючи на висловлене у клопотанні від 08.04.2014 прохання здійснювати розгляд справи без його участі, у судове засідання не з'явився, проте про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином.

Третя особа на виклик суду також не з'явилась, вимоги ухвали суду від 18.03.2014 не виконала та пояснень у справі не надала, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась направленою ухвалою суду від 18.03.2014 року.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача та третя особа не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник та вигодонабувач) укладено Договір №204491Га/13кр/оба добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Renault», державний номер НОМЕР_2. (а. с. 10-15)

Як передбачено п.24.1 вищевказаного договору, страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, наведеними у п.24.2 цього договору, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно п.33.1 та 33.2 договору, в результаті настання страхового випадку.

Пункт 24.2.2 визначає серед інших страхових ризиків, спричинення збитків внаслідок ДТП - будь-якого пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

26.08.2013 у м.Севастопіль відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Renault», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (страхувальника) та транспортним засобом марки ВАЗ21114, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв, оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), у якому ОСОБА_3 визнав свою вину у спричиненні даної ДТП. (а. с. 20)

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб марки «Renault», державний номер НОМЕР_2, застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», отримав механічні пошкодження.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.08.2013 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, згідно із умовами договору №204491Га/13кр/оба. (а. с. 16-17)

Умовами п.14.1 вищезазначеного договору сторони погодили, що відновлення ТЗ здійснюється на базі СТО на вибір страховика.

Відповідно до п.28.10 договору, при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ, на підставі рахунків СТО, чи, в окремих випадках, на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи аварійним комісаром.

Вартість матеріального збитку відповідно до рахунку-фактури №М-00001577 від 03.09.2013, виставленого Приватним підприємством «Авторитет-М» становить 2832, 18 грн. (а. с. 25-27)

Згідно із страховим актом №1.001.13.12012/VESKO31402 від 04.09.2013 та розрахунком до нього, позивач визначив розмір страхового відшкодування, відповідно до вказаного вище рахунку, у розмірі 2832,18 грн. (а. с. 28-29)

Позивач, відповідно до заяви страхувальника, перерахував на рахунок СТО ПП «Авторитет-М» суму страхового відшкодування у розмірі 2832,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №56100 від 06.09.2013 року. (а. с. 30)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки ВАЗ21114, державний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» (відповідач у справі), за полісом №2226452, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наявної у матеріалах справи копії вказаного полісу. (а. с. 58; 71)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 09.01.2014 звернувся до відповідача із регресною вимогою №ЛВ1943 про відшкодування шкоди, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав. (а. с. 31)

Водночас, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зауважує на неточностях, допущених учасниками ДТП при оформлені европротоколу, та зазначає, у зв'язку із цим, на його недійсності. Також, відповідач наголошує на відсутності у нього підстав для виплати страхового відшкодування в порядку регресу у зв'язку із відсутністю належних доказів страхуванням ним цивільно-правової відповідальності винної у спричиненні ДТП особи, зважаючи на розбіжності при зазначенні державного номеру транспортного засобу, що перебував під її керуванням.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Положення ст.22 ЦК України передбачають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом вище, дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 26.08.2013у с.Севастопіль, оформлена европротоколом - повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, у якій водій ОСОБА_3 визнав свою вину у спричиненні ДТП.

Суд зазначає, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п.33.2 ст.33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у европротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається із даного европротоколу, він є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, та визнано водієм ОСОБА_3 вину у спричиненні цієї ДТП.

Зокрема, із даного євпропротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась 26.08.2013 о 17.01 год. у м.Севастопіль, між ТЗ «Renault», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (на підставі договору №204491Га/13кр/оба від 02.08.2013) та ТЗ ВАЗ21114, державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який визнав свою вину у спричиненні ДТП, та цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» за полісом №АС2226452.

Допущені при оформленні даного европротоколу неточності, на які зауважує відповідач у відзиві на позовну заяву, а саме щодо невірно заповненого пункту про місце ДТП та зазначення водієм ОСОБА_1 (страхувальником з боку позивача) номеру договору страхування замість полісу, не перешкоджають встановленню дійсних обставин справи та не тягнуть за собою визнання такого европротоколу недійсним.

Суд, дослідивши вказане повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 26.08.2013, дійшов висновку, що воно заповнено згідно із встановленими Інструкцією вимогами щодо заповнення всіх пунктів европротоколу, містить всю необхідну інформацію для встановлення фактичних обставин ДТП, винної у спричиненні ДТП особи та страхових компаній, якими застраховано цивільно-правову відповідальність водіїв. Жодних виправлень вказаний европротокол також не містить, а отже, не може бути визнаний зіпсованим або недійсним.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є, відповідно, підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

При цьому, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

До того ж, як вбачається із п.14 европротоколу, водій ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки ВАЗ21114, державний номер НОМЕР_1, визнав свою вину у спричиненні ДТП 26.08.2013 року.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи документів компетентних державних органів у підтвердження обставин ДТП та вини страхувальника відповідача, не відповідають матеріалам справи та прямо суперечать вказаним нормам законодавства, які залишені відповідачем поза увагою.

Щодо зауважень відповідача про наявні у европротоколі розбіжності при зазначенні державного номеру транспортного засобу ВАЗ21114, що перебував під керуванням винної у спричиненні ДТП особи - ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

При оформленні европротоколу, учасники ДТП невірно вказали останні літери державного номеру ТЗ ВАЗ21114, у зв'язку із чим суд, для встановлення дійсних обставин справи, направив запит до МТСБУ та зобов'язував відповідача ухвалою суду від 03.03.2014 надати для долучення до матеріалів справи поліс №АС2226452, що відповідач, однак, так і не виконав.

Дослідивши докази у їх сукупності, а саме надану позивачем належним чином засвідчену копію полісу №АС2226452 та інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, судом встановлено, що відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» застраховано за полісом №АС2226452 цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 та транспортний засіб ВАЗ21114, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №204491Га/13кр/оба добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, враховуючи наведене, відповідач - Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Renault», державний номер НОМЕР_2. Статтею 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Вирішуючи питання щодо розміру страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України, розмір такої виплати не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1412/20150 від 7.12.2011 року "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", відповідно до пункту 33.2 статті 33 та пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та пункту 1 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України затвердити максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач, відповідно до положень чинного законодавства та умов Договору №204491Га/13кр/оба від 02.08.2013, перерахував на рахунок СТО ПП «Авторитет-М» страхове відшкодування, яке визначено на підставі рахунку-фактури №М-00001577 від 03.09.2013, у розмірі 2832, 18 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням №56100 від 06.09.2013 року. (а. с. 30)

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договору страхування.

Згідно із умовами полісу №АС2226452, розмір франшизи становить 1000,00 грн., що вірно вирахуваний позивачем при розрахунку страхового відшкодування, заявленого до стягнення в порядку регресу у межах даного позову.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» не надано доказів, що підтверджують відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу, а надані у відзиві заперечення на позов спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 1832 (одну тисячу вісімсот тридцять дві) гривні 18 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24.04.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 25.04.2014 року

Суддя К.В. Полякова