Ухвала суду № 38423528, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1718/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства обмеженої відповідальності «Лан ЛТД» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства обмеженої відповідальності «Лан ЛТД» до Державної податкової інспекції у м.Славутичі Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152301/0 від 04.03.2009 року та №0000152301/2 від 27.07.2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан ЛТД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі, Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області №0000152301/0 від 04.03.2009 року та №0000152301/2 від 24.07.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що з 17.02.2009 року до 23.02.2009 року Державною податковою інспекцією у м. Славутич, Київської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лан ЛДТ» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.11.2005 року до 01.11.2008 року, за результатами якої був складений Акт перевірки №168/2301/30641005 від 24.02.2009 року. Цим актом встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 1 046 410,24 грн..

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 року №0000152301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 69 615,39 грн. (1046410,24 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 523205,15 грн.).

Рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області №1576/10/25-017/171-749 від 24.07.2009 року скасовано податкове повідомлення-рішення №0000152301/0 від 04.03.2009 року, в частині донарахованої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 345 235,90 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 172 617,95 грн., а в іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідачем 24.07.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000152301/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1041761,54 грн. (за основним платежем - 701174,34 грн., штрафні (фінансові) санкції - 350587,20 грн.).

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що в його діях відсутні ознаки порушення, а належним чином оформлені первинні документи підтверджують фактичність та реальність господарських операцій.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, колегія суддів на підставі вказаних норм, вважає що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі їх належного оформлення та фактичного здійснення господарської операції.

Позивач, на підтвердження дійсності і фактичності своїх господарських операцій, надав наступні документи:

- договір купівлі-продажу продукції №ЛТ-01/11/05 від 01.11.2005 року з ТОВ «Техностар-2005». Виписані на виконання вказаного договору видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, виписки з банку;

- договір купівлі-продажу № ЛА-0108/07 від 01.08.2007 з ТОВ «Антарі ЛТД». Виписані на виконання вказаного договору видаткові накладні, податкові накладні;

- податкові накладні ТОВ «Євромед».

Усі вказані вище документи, як встановлено судом першої інстанції, були підписані ОСОБА_3. Відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ «ЛАН ЛТД» №3 від 05.04.2001 року та наказу ТОВ «ЛАН ЛТД» №37 від 09.04.2001 року, дію яких продовжено протоколами зборів засновників ТОВ «ЛАН ЛТД» №1 від 05.08.2005 року та №1 від 05.08.2008 року, починаючи з 09.04.2001 року працював директором ТОВ «ЛАН ЛТД», будучи службовою особою підприємства з правом підпису документів фінансово-господарської діяльності, які складалися та видавалися підприємством у процесі його фінансово-господарської діяльності.

Вироком Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.

При цьому судом було встановлено, що підписи на первинних документах, виписаних від імені контрагентів позивача: ТОВ «Євромед», ТОВ «Антарі ЛТД», ТОВ «Техностар-2005», виконані не уповноваженими особами, а тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі документи не мають силу первинних.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає законною і обґрунтованою позицію суду першої інстанції, який вважає, що позивач неправомірно включив зазначені вище суми по відносинах з контрагентами до податкового кредиту та безпідставно завищив суми до бюджетного відшкодування, а тому порушив п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість».

Пунктом 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено перелік реквізитів, які повинен містити первинний документ, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, документи, які апелянт вважає первинними, підписували невстановлені особи, а тому колегія суддів вважає, що такі документи не можуть вважатись первинними та використовуватись у розрахунках податкових зобов'язань.

Доводи апелянта про те, що ТОВ «Техностар-2005» та ТОВ «Антарі ЛТД» були на час здійснення господарських операцій належним чином зареєстровані та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, колегією суду до уваги не беруться, оскільки даний факт не є визначальним для висновку про належне оформлення первинних документів.

Також, колегія суддів звертає увагу апелянта на тому, що вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №0000152301/0 від 04.03.2009 року є необґрунтованою і безпідставною, оскільки таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним на підставі прямої норми закону.

Так, п. 60.1.2 та п. 60.1.3 ст. 60 Податкового кодексу встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу або контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області №1576/10/25-017/171-749 від 24.07.2009 року скасовано податкове повідомлення-рішення №0000152301/0 від 04.03.2009 року, в частині донарахованої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 345 235,90 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 172 617,95 грн., а в іншій частині рішення залишено без змін. 24.07.2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000152301/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1041761,54 грн. (за основним платежем - 701174,34 грн., штрафні (фінансові) санкції - 350587,20 грн.). Таким чином, податковий орган скасував раніше прийняте податкове повідомлення-рішення та зменшив суму податкового зобов'язання.

Дослідивши позицію суду першої інстанції та доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та винесене на підставі повного і об'єктивного аналізу матеріалів справи.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства обмеженої відповідальності «Лан ЛТД» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 17.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Карпушова О.В.