Ухвала суду № 38420888, 23.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Турченко О.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року справа №263/765/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме:

визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 27.07.2013 року;

зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради здійснити ОСОБА_3 нарахування та сплатити державну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 27.07.2013 року по 31.01.2014 року з урахуванням проведених виплат;

в решті позовних вимог відмовлено

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.03.2013 року ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно до листа УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської ради №01/08-2972 від 30.12.2013 року та довідки від 21.01.2014 року ОСОБА_2 з 25.03.2013 року перебуває на обліку в УПСЗН Жовтневого району як отримувач державної соціальної допомоги, а 25.05.2013 року їй призначено допомогу по догляду за дитиною до 3-х років в розмірі 130 грн.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-УІ) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися. Законом "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811 -XII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-Ш, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими Законами, зокрема, статтею 43 Закону № 2240-ПІ було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу 11 Закону № 107-У1 були внесені відповідні зміни до Закону № 281І-XII та Закону № 2240-Ш. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811 -XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-ПІ було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-УІ, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-У1 щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ПІ.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-УІ було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-ПІ, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХИ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-УІ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-УІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-УІ) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-Ш призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 3 751 саме на виконання Закону № 2811 -XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-Ш на виконання статті 45 Закону № 2154-УІ Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Спір виник щодо виплати допомоги з липня 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин суд приходить до висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно^ правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

С.В.Жаботинська