Постанова № 38419467, 15.04.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2607/14-а

Провадження № 2-а/161/151/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Черняка В.В.,

при секретарі - Фурман Ю.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Таранка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про оскарження постанов суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про оскарження постанов суб'єкта владних повноважень.

Позов мотивує тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

На початку 2013 року оформляючи в нотаріуса договір купівлі-продажу на належне йому на праві власності житло, позивач дізнався, що виконавчою службою Луцького МУЮ накладено заборони на відчуження даної квартири, а саме за № 6380298 від 11 січня 2008 року, за № 5424116 від 03 серпня 2007 року, за № 10048631 від 19 липня 2010 року та за № 10197534 від 01 вересня 2010 року.

Вищевказана обставина, не дає позивачу можливості здійснити його право відчуження належного йому на праві власності житла.

Просить суд зобов'язати другий відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції зняти арешт з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 за № 6380298 від 11 січня 2008 року, за № 5424116 від 03 серпня 2007 року, за № 10048631 від 19 липня 2010 року та за № 10197534 від 01 вересня 2010 року та внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року в цивільній справі № 2-4822/10.

Відповідно до ч.1 ст. 7 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ч. 3 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Судом встановлено, і це підтверджено письмовими матеріалами справи та поясненнями сторін, що позивач не звертався до другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції з вимогою про зняття арешту з вказаного майна. Таким чином, другим відділом Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції не порушено право власності позивача на його майно. А тому, відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 383 ЦПК, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Також судом встановлено, що позивач, звертаючись з адміністративним позовом до суду, невірно обрав спосіб захисту порушеного права - зняття арешту з нерухомого майна.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 159, 160, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_3 до другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про оскарження постанов суб'єкта владних повноважень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.В. Черняк