Ухвала суду № 38418862, 22.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 876/11248/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Рибачука А.І., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківського районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» до Державної податкової інспекції у Шевченківського районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року позивач - Львівське комунальне підприємство «Львівсвітло» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківського районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001372300/9758 від 14.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 89 692,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 59 795,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - в сумі 29 897,50 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність здійснення господарських операцій Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» з його контрагентом - ПП «Західенерго Інвест» та його контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, довіреностями на отримання ТМЦ, виписками з особового рахунка ЛКП «Львівсвітло» про оплату придбаних у ПП «Західенерго Інвест» товарів та іншими документи щодо здійснених господарських операцій.

Таким чином, позивач мав право на підставах та в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість», віднести до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 59 795,00 грн., в т.ч. за червень 2010 року - 6 378,00 грн., за серпень 2010 року - 4 433,00 грн., за вересень 2010 року - 11 492,00 грн., за жовтень 2010 року - 23 042,00 грн., листопад 2010 року - 1 405,00 грн. та грудень 2010 року - 398,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції звертає увагу на те, що позивачем надано документи щодо подальшого використання придбаних товарів у ПП «Західенерго Інвест» і відповідачем не наведено переконливих доказів, які б дали підстави сумніватись в реальності здійснюваних господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей ПП «Західенерго Інвест».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Шевченківського районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що в акті перевірки встановлено, що Львівське комунальне підприємство «Львівсвітло» здійснювало взаєморозрахунки з ПП «Західенерго Інвест». Однак, в процесі проведення перевірки було встановлено, що у ПП «Західенерго Інвест» були господарські відносини з ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005» та ПП «Екоенергобуд». В результаті порушення своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, які були укладені з ПП «Західенерго Інвест на купівлю товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт є протиправними, факт отримання товарно-матеріальних цінностей не доведено, а отже відсутні об'єкти оподаткування.

Апелянт посилаєтся на те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах. Реальна господарська операція, яка фактично відбулась, створює відповідні податкові наслідки для платника податків шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. Господарська операція, яка фактично не відбулась, є безтоварною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Однак, на ПП «Західенерго Інвест» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Апелянт вказує на те, що наявність лише отриманої податкової накладної, без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата), не може бути підставою включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №317 від 20.05.2013 року та направлення № 455 від 20.05.2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в період з 20.05.2013 року по 24.05.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку за червень, серпень-грудень 2010 року Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» з питань взаєморозрахунків з ПП «Західенерго Інвест», за результатами якої складено Акт №205/107/22-1009/03348577 від 31.05.2013 року.

В процесі проведення перевірки встановлено порушення ЛКП «Львівсвітло» п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено зниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 59 795,00 грн., в т.ч. за червень 2010 року - 6 378,00 грн., за серпень 2010 року - 4 433,00 грн., за вересень 2010 року - 11 492,00 грн., за жовтень 2010 року - 23042,00 грн., листопад 2010 року - 1 405,00 грн. та грудень 2010 року - 398,00 грн.

Висновки Акта перевірки грунтуються на тому, що у ПП «Західенерго Інвест» були господарські відносини з суб'єктами господарювання, а саме - ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005» та ПП «Екоенергобуд» і угоди, які були укладені зазначеними підприємствами з ПП «Західенерго Інвест» на купівлю товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт є протиправними. Оскільки факт отримання товарно-матеріальних цінностей не доведено, отже відсутні і об'єкти оподаткування.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0001372300/9758 від 14.06.2013 року, яким ЛКП «Львівсвітло» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 59 795,00 грн., а також штрафні санкції в сумі 29 897,50 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону).

До перевірки, а також під час розгляду справи позивачем були представлені договора поставки за червень-листопад 2010 року, укладені між постачальником - ПП «Західенерго Інвест» та покупцем - ЛКП «Львівсвітло», податкові накладні, виписані ПП «Західенерго Інвест», які оформлені відповідно до встановлених вимог, що не заперечується сторонами, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, виписки з особового рахунка ЛКП «Львівсвітло» про оплату придбаних у ПП «Західенерго Інвест» товарів.

Доставка придбаних у ПП «Західенерго Інвест» товарів здійснювалась власним транспортом ЛКП «Львівсвітло» і в підтвердження доставки товарно-матеріальних цінностей позивачем надано товарно-транспортні накладні із зазначенням переліку товарів, які поставлялись, а також подорожні листи транспортного засобу за відповідними маршрутами руху.

На думку суду апеляційної інстанції, Актом перевірки ЛКП «Львівсвітло» не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), яке б позбавляло остатнього права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з постачальником по ланцюгу постачання.

Що стосується доводів ДПІ щодо порушення своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад) ПП «Західенерго Інвест» у взаємовідносинах з з ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005» та ПП «Екоенергобуд» суд апеляційної інстанції зазначає:

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару. Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а можуть ґрунтуватись лише на належних та достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 29.10.2010 року (справа № 21-14-а10), де зазначено, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року (справа № 21.47а10) якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0001372300/9758 від 14.06.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківського районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року у справі №813/4964/13-а за позовом Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» до Державної податкової інспекції у Шевченківського районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді А.І. Рибачук

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.04.2014 року.