Рішення № 38418677, 14.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2454/14 14.04.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про стягнення 229846,74 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: ОСОБА_5 (представник за довіреністю);

від третьої особи: не з'явилися.

В судовому засіданні 14 квітня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

14.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 229846,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 відкладено розгляд справи на 31.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4. Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 14.04.2014.

В судове засідання, призначене на 14.04.2014 представники позивача та третьої особи не з'явились, причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_2, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4, орендар-2), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_3, орендар-1) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1/010412 (далі за текстом - Договір), предметом якого є оренда нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

01.10.2013 між сторонами за Договором було укладено Додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони домовились про встановлення нового щомісячного розміру орендної плати в розмірі 100 034,80 грн.

В позовній заяві позивач посилається на те, що з жовтня 2013 року відповідач не виконує обов'язки за Договором, а саме не сплачує орендну плату та комунальні платежі, визначені п. 5.4. Договору.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та комунальним платежам у сумі 223 200,31 грн., пеню у сумі 4 522,71 грн., інфляційні втрати у сумі 1 084,13 грн., 3% річних у сумі 1 039,59 грн.

Відповідач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у позовній заяві, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, подав до суду відзив, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав. Відповідач наголошує на тому, що Додаткова угода до Договору не є укладеною, оскільки не підписана всіма сторонами Договору, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати у розмірі визначеному не укладеною Додатковою угодою, на думку відповідача, не можуть бути задоволені. Крім того, відповідач зазначає, що орендодавцем не надавалися рахунки на оплату, ані орендної плати, ані комунальних послуг, за таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи слідує, що 01.04.2012 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1/010412.

Пунктом 1.1. вказаного Договору передбачено, що предметом Договору є оренда нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п.1.2. Договору, площа приміщення складає 156,50 кв. м, з яких орендар-1 орендує 78,25 кв. м (50% загальної площі приміщення), орендар-2 - 78,25 кв. м (50% загальної площі приміщення) згідно плану розміщення.

У відповідності до п.2.1. Договору орендодавець передає, а орендарі приймають приміщення в строкове платне користування для розміщення салону-перукарні.

Пунктом 3.1. сторони передбачили, що передача приміщення орендодавцем в оренду орендарям оформлюється актом прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення.

На виконання умов Договору 01.04.2012 між Орендодавцем та кожним з Орендарів укладено відповідні Акти приймання-передачі орендованих за Договором частин нежилого приміщення, скріплені підписами та печатками сторін.

Зі змісту Договору вбачається, що фактично на його підставі між Орендодавцем та кожним з Орендарів виникли самостійні двосторонні правовідносини щодо оренди відповідної частини нежилого приміщення, належного Орендодавцю. Зокрема, договором не встановлено трьохсторонніх взаємопов'язаних прав та обов'язків щодо користування орендованим майном. Відтак, встановлення, зміна або припинення правовідносин між Орендодавцем та кожним з Орендарів за Договором може відбуватись у двосторонньому порядку, якщо при цьому не буде вирішено питання про права та обов'язки іншого Орендаря.

Відповідно до п.5.1. Договору розмір орендної плати за все приміщення становить 12520,80 на місяць, без ПДВ, що еквівалентно 1565,00 доларам США за курсом 1 долар США = 7,99 гривні та підлягає коригуванню згідно з п.5.3. Орендар-1 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 6 260,00 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 782,50 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3. Орендар-2 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 6 260,00 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 782,50 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3.

Згідно умов п.5.2. Договору Орендодавець надає Орендарям рахунок не пізніше 5 числа місяця, за який здійснюється оплата. Наданий Орендодавцем рахунок сплачується Орендарями в повному обсязі не пізніше 10 числа відповідного місяця, за який здійснюється оплата.

Розділом 7 Договору передбачено права та обов'язки орендарів. Зокрема, орендарі зобов'язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.7.1.1.).

Відповідно до п.5.4. Договору вартість спожитої електроенергії, газу, води, послуг зв'язку, вивозу сміття та комунальних послуг сплачується орендарями щомісячно згідно показників відповідних лічильників і тарифів та рахунків.

З матеріалів справи слідує, що 01.10.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої п.5.1. Договору викладено у наступній редакції: розмір орендної плати за все приміщення становить 100 034,80 на місяць, без ПДВ, що еквівалентно 12 520 доларам США за курсом 1 долар США = 7,99 гривні та підлягає коригуванню згідно з п.5.3. Орендар-1 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 50 017,40 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 6 260,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3. Орендар-2 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 50 017,40 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 6 260,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3.

Розділом 4 Договору передбачено термін дії Договору. Так, відповідно до п.4.1. термін дії Договору починається з 01.04.2012, та закінчується 01.03.2015, включаючи обидві дати.

У відповідності до п.10.1. Договір може бути достроково розірвано за ініціативою будь-якої із сторін за умови надсилання стороною-ініціатором письмового попередження про таке припинення за три місяці.

Листом вих.№15 від 08.10.2013 ФОП ОСОБА_3 повідомив орендодавця про намір достроково розірвати Договір з 01.11.2013, враховуючи зменшення доходу від салону.

Листом б/н від 09.10.2013 позивач повідомив відповідача про дострокове припинення Договору з 08.01.2014, тобто через три місяці після повідомлення про такий намір орендодавця, у відповідності до умов Договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору передбачено розірвання Договору за ініціативою будь-якої із сторін за умови повідомлення про це за три місяці.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з умов вищевказаного Договору та норм чинного законодавства України слідує, що вказаний Договір може бути розірвано через три місяці після письмового попередження про таке припинення. Відповідно, Договір є припиненим з 08.01.2014.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, судом встановлено, що орендодавцем належним чином виконано умови Договору. Однак відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, а саме не сплачував орендну плату та комунальні платежі починаючи з жовтня 2013 року, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 229 846,74 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на час розгляду справи докази сплати відповідачем заборгованості за Договором відсутні.

В підтвердження наявної заборгованості в матеріалах справи наявні банківські виписки про сплату орендних платежів відповідачем, копії рахунків на оплату, з яких вбачається неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо сплати орендних платежів.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату заявлених до стягнення коштів та докази їх направлення позивачем на адресу відповідача.

Відповідачем, в свою чергу, не спростовано відповідності нарахованих у вказаних рахунках сум встановленому договором порядку їх нарахування.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальним платежам у розмірі 223 200,31 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 1 039,59 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 084,13 грн. перевірено судом, вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п.9.1.1. Договору у випадку прострочення по оплаті орендних платежів орендарі сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у сумі 4 522,71 грн. перевірено судом, вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині.

Твердження відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Згідно Висновку №1-28/03 експертного почеркознавчого дослідження від 28.03.2014 встановлено, що два підписи від імені ОСОБА_4, зображення яких містяться в графах "Орендар-2" в розділі "Юридичні адреси та реквізити сторін" електрофотокопії Додаткової угоди №1 від 01.10.2013 до Договору оренди №1/010412 від 01.04.2012 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису ОСОБА_4

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 у справі №910/2442/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 229 846,74 грн. в позові відмовлено. В тексті рішення зазначено наступне: "З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку що додаткову угоду № 1 до Договору № 1/010412 оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 року не було підписано відповідачем (ОСОБА_4), в зв'язку з чим дана додаткова угода № 1 не має юридичної сили, а в свою чергу підвищення і нарахування орендної плати на підставі додаткової угоди є незаконним".

З огляду на вищевказане суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що Додаткова угода до Договору в частині прав та обов'язків, які виникли між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 внаслідок укладання такої угоди є неукладеною.

Викладений в рішенні Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 у справі №910/2442/14 висновок відносно того, що Додаткова угода № 1 не має юридичної сили фактично стосується лише встановлених в ній прав та обов'язків ФОП ОСОБА_4, а відтак не стосується предмета спору у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3

Крім того, згаданий висновок не є обов'язковим для суду при розгляді справи № 910/2454/14 у відповідності до положень ч. 2 ст. 35 ГПК України.

В свою чергу, у відповідності до умов Договору та вимог цивільного законодавства ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не позбавлені права внести зміни до умов Договору в двосторонньому порядку, з додержанням письмової форми відповідного правочину, в частині прав та обов'язків, які існують виключно між ними, як між Орендодавцем та Орендарем, та не пов'язані із правовідносинами, які існують між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4

Слід також зазначити, що у відповідності до умов Договору та Додаткової угоди не є обов'язковим визначення розміру орендної плати для кожного з Орендарів саме шляхом встановлення загальної вартості оренди всього приміщення та визначання розміру орендної плати по кожній його частині, яка є самостійним предметом оренди, саме у відсотковому співвідношенні із загальною вартістю оренди всього приміщення, оскільки як Договором, так і Додатковою угодою встановлено розмір орендної плати для кожного із орендарів також у вигляді конкретної грошової суми.

Таким чином, в частині встановлення Додатковою угодою для ФОП ОСОБА_3 розміру орендної плати - 50 017,40 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 6 260,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору із коригуванням згідно з п. 5.3., дана Додаткова угода є укладеною і підстав для визнання її недійсною в цій частині в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України судом не встановлено.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Виходячи із наведеного, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: суму основного боргу у розмірі 223 200,31 грн.; пеню у сумі 4 522,71 грн.; 3% річних у сумі 1 039,59 грн.; інфляційні втрати у сумі 1 084,13 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 4 596,94 грн., з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг у розмірі 223 200,31 грн. (двісті двадцять три тисячі двісті гривень 31 копійка); пеню у сумі 4 522,71 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 71 копійка); 3% річних у сумі 1 039,59 грн. (одна тисяча тридцять дев'ять гривень 59 копійок); інфляційні втрати у сумі 1 084,13 грн. (одна тисяча вісімдесят чотири гривні 13 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 4 596,94 грн. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість гривень 94 копійки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.04.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало