Постанова № 38418585, 10.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2014 року 16:13 № 826/2682/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця»до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,за участю сторін:

представник позивача: Ніколаєв О.С.

представник відповідача: Тюшкевич С.І.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.04.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця» (далі - позивач, ТОВ «Сервіс Столиця») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2013 №0004132203 №0004142203.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ПП «ОСОБА_8» та ТОВ «Лінктехсервіс» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Також посилався на первинні документі стосовно взаємовідносин з контрагентами-замовниками робіт та послуг, для виконання яких були залучені ПП «ОСОБА_8» та ТОВ «Лінктехсервіс». За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на відсутність багатьох первинних документів, які мали бути складені у разі реального здійснення господарської діяльності. Посилався на матеріали актів перевірок ПП «ОСОБА_8» та ТОВ «Лінктехсервіс», а також протоколи допитів свідків, які свідчать про відсутність даних підприємств за адресою реєстрації, а також неможливість здійснення

ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних умов. За таких обставин,відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу №556 від 24.09.2013, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сервіс Столиця».

За результатами перевірки складено акт №1501/26-56-22-03-09/32420423 від 07.10.2013 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервіс Столиця» (код ЄДРПОУ 32420423) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ОСОБА_8» (код ЄДРПОУ 37093017) та ТОВ «Лінктехсервіс» (код ЄДРПОУ 37461181) за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 (далі - акт №1501/26-56-22-03-09/32420423).

Відповідач за результатами перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 589 471,00 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2 466 162,00 грн.

На підставі акту перевірки №1501/26-56-22-03-09/32420423 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0004132203 від 24.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 699 243,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 2 466 162,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 233 081,00 грн.;

- №0004142203 від 24.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 884 207,00 грн. в т.ч. за основним платежем - 2 589 471,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 294 736,00 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві та рішенням Міністерства доходів і зборів України скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 №0004132203 та №0004142203 - без змін.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Сервіс Столиця» оскаржило їх до суду.

Для повного, всебічного розгляду справи, суд ухвалою про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового засідання витребував у позивача всю наявну первинну документацію по спірним взаємовідносинам з контрагентами за період, який перевірявся контролюючим органом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав фінансово-господарські відносини з ПП «ОСОБА_8» та ТОВ «Лінктехсервіс».

Суд встановив, що між ТОВ «Сервіс Столиця» (Замовник) та ПП «ОСОБА_8» (Виконавець) укладено Договір №1-01/10 від 01.10.2011, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виготовлення та монтажу спеціальних рекламних конструкцій, демонтажу спеціальних рекламних конструкцій, реконструкції, ремонту та модернізації спеціальних рекламних конструкцій.

Відповідно до Додатку №4 від 19.12.2011 до Договору №1-01/10 від 01.10.2011 позивач замовив у ПП «ОСОБА_8» виготовлення виробів стійка Сеньйор. Загальна вартість даних послуг визначена Сторонами у сумі 487 500,00 грн.

Позивач на підтвердження виконання вказаних робіт надав до матеріалів справи копії акту використання матеріалів замовника, акту приймання передачі матеріалів, акту приймання передачі технічної документації «Стійка Сеньйор Престиж», акту приймання передачі готової продукції, акту приймання передачі виконаних робіт на загальну суму 487 500,00 грн. та податкової накладної - від 11.01.2012 №30 на суму 487 500,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору №1-01/10 Виконавець зобов'язується виготовити спеціальні рекламні конструкції згідно креслення, який затверджується Замовником у строк, що не перевищує 30 календарних днів.

Однак, позивач не надав креслень, за якими мали бути виготовлені вироби на виконання умов Додатку №4 від 19.12.2011 до Договору №1-01/10 від 01.10.2011.

Відповідно до Додатку №5 від 28.12.2011 до Договору №1-01/10 від 01.10.2011 позивач замовив у ПП «ОСОБА_8» монтаж 15 спеціальних рекламних конструкцій у містах Харків, Донецьк, Київ та Львів. Загальна вартість даних послуг визначена Сторонами у сумі 179 073,00 грн.

Позивач на підтвердження виконання вказаних робіт надав до матеріалів справи копію акту приймання передачі виконаних робіт №5 від 24.01.2012, копію податкової накладної №45 від 24.01.2012 на суму 179 073,00 грн., в т.ч. ПДВ 29 845,50 грн. та фото-звіт.

Пунктом 2.2.1 Договору №1-01/10 передбачено обов'язок Замовника надати Виконавцю за 4 години до початку виконання робіт по монтажу або демонтажу спеціальних рекламних конструкцій необхідну дозвільну документацію.

Однак, позивач не надав суду доказів надання виконавцю дозвільної документації для забезпечення виконання ним робіт на виконання умов Додатку №5 від 28.12.2011 до Договору №1-01/10.

Крім того, позивач не надав доказів того, що ним було передано ПП «ОСОБА_8» спеціальні рекламні конструкції (скролли, сіті-лайти), які останній мав встановити за узгодженими адресами, відповідно до умов Додатку №5 від 28.12.2011 до Договору №1-01/10.

Суд зазначає, що відсутність документів, передбачених умовами договору та додатками до нього (креслення, дозвільна документація, акти приймання-передачі конструкцій, які підлягають монтажу) свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів, оскільки, виготовлення виробів без відповідних креслень є неможливим, монтаж рекламних конструкцій без дозвільної документації суперечить вимогам законодавства, крім того, без передачі відповідних конструкцій виконавцю їх монтаж є неможливим.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявна копія податкової накладної від 09.04.2012 №12, видана позивачу ПП «ОСОБА_8» з посиланням на Договір №1-0110 від 01.11.2011 (а.с. 142 Т. І). Однак, позивачем не надано пояснень та відповідних доказів стосовно підстав видання такої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки з ПП «ОСОБА_8» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав копії банківських виписок (а.с. 114-115 Т. ІІ).

Стосовно господарських відносин з ТОВ «Лінктехсервіс» суд встановив наступне.

Між ТОВ «Сервіс Столиця» (Замовник) та ТОВ «Лінктехсервіс» (Виконавець) укладено Договір №1-02 від 01.02.2012 на обслуговування спеціальних конструкцій, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій ризик зі своїх матеріалів і своїми засобами виконати/надати комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій, розміщених на території України в місцях, узгоджених в адресних програмах, в об'ємі і на умовах оплати, обумовлених в цьому Договорі.

Позивач на підтвердження виконання Договору №1-02 від 01.02.2012 надав до матеріалів справи копії наступних документів: додатків до Договору №1-02 від 01.02.2012, актів здачі-прийняття робіт, розрахунків вартості обслуговування, податкових накладних на загальну суму 13 928 900,00 грн. та фото-звіту.

Розрахунки з ТОВ «Лінктехсервіс» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав копії банківських виписок (а.с. 116-146 Т. ІІ).

Слід зазначити, що у відповідності до пункту 1.2 Договору №1-02 в комплекс робіт/послуг по обслуговуванню спеціальних конструкцій входять наступні роботи (послуги): поклейка (нанесення), підклейка, підфарбовування плакатів на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, ліквідація брудних плям та сторонніх надписів на сюжеті плакатів, виправлення механічних ушкоджень на плакатах (порізів, подряпин і ін.), поточне фарбування спеціальних конструкцій, заміна елементів освітлення в освітлювальних приладах, прибирання території, прилеглої до спеціальної конструкції, інші роботи (послуги), пов'язані з підтримкою спеціальних конструкцій і плакатів, розміщених на робочих поверхнях спеціальних конструкцій, в належному технічному та естетичному стані.

Однак, з жодного документа, складеного на виконання Договору №1-02 від 01.02.2012, копії яких надані позивачем, не вбачається за можливе встановити які саме послуги (роботи) були надані ТОВ «Лінктехсервіс» на виконання даного договору, яким чином було визначено об'єм, кількість та вартість таких послуг, скільки матеріалів та ресурсів було затрачено.

Суд зазначає, що відсутність вказаної інформації свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже сторонами не визначено об'єм, кількість та вартість послуг, які мали бути надані контрагентом на виконання умов договору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ПП «ОСОБА_8» та ТОВ «Лінктехсервіс».

У відповідності до приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.»

Стосовно доводів позивача про те, що роботи та послуги у контрагентів ПП «ОСОБА_8» та ТОВ «Лінктехсервіс» були замовлені для забезпечення виконання умов договорів, укладених з контрагентами-замовниками ТОВ «Біг Борд Група», ТОВ «Постер», АТ «РТС Деко», ТОВ «Біг Медіа» суд зазначає, що факт укладання правочинів з даними контрагентами не є належним та допустимим доказом реальності господарських операцій, здійснених позивачем з ПП «ОСОБА_8» та ТОВ «Лінктехсервіс».

Крім того, позивач не надав суду доказів того, що не мав можливості виконати власними силами роботи та послуги для вказаних контрагентів, з урахуванням того, що у позивача працювало більше 100 осіб, згідно пояснень представника позивача.

В судовому засіданні 08.04.2014 судом було допитано в якості свідків директора ТОВ «Сервіс Столиця» ОСОБА_4 та директора ТОВ «Біг Медіа» ОСОБА_5

ОСОБА_4 зазначила, що перебуває на посаді директора ТОВ «Сервіс Столиця» з 2003 року. Стосовно взаємовідносин з ПП «ОСОБА_8» пояснила, що товар постачався на їх адресу частково орендованим транспортом, частково транспортом контрагента. Виконання робіт ОСОБА_4 особисто не перевіряла, акти підписувала в офісі, які їй надавав відповідний співробітник. Зазначила, що рекламні конструкції розміщувались на підставі дозвільних документів Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Лінктехсервіс» ОСОБА_4 пояснила, що договір з даним контрагентом підписувала у власному офісі, яким чином були отримані від ТОВ «Лінктехсервіс» податкові накладні їй невідомо. Зазначила, що дане товариство обслуговувало близько 5 тис. об'єктів. Стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ «Біг Медіа» ОСОБА_4 зазначила, що директор даного товариства - її подруга. ТОВ «Біг Медіа» було замовником робіт, які виконувало ТОВ «Лінктехсервіс». Перевірка виконання робіт здійснювалась шляхом надсилання в електронному вигляді фото-звітів.

ОСОБА_5 надала свідчення, що ТОВ «Біг Медіа» працює як рекламна агенція. Зазначила, що у позивача було замовлено встановлення рекламних конструкції у 20 містах України та переважно в Києві. На ТОВ «Біг Медіа» протягом 2012 року працювало близько 39 осіб. Для контролю виконання робіт позивач направляв фото-звіти.

Відповідач в обґрунтування протиправності відображення у податковій звітності ТОВ «Сервіс Столиця» господарських операцій з ПП «ОСОБА_8» та ТОВ «Лінктехсервіс» посилався на матеріали актів перевірок податковими органами зазначених контрагентів, а саме:

- акт Західної МДПІ міста Харкова Харківської області №421/22-417/37093017 від 26.09.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «ОСОБА_8» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 30.06.2012;

- акт Західної МДПІ міста Харкова Харківської області №424/22-417/37461181 від 26.09.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лінктехсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 30.06.2012.

Згідно вказаних актів, в ході перевірки податковими органами встановлено, що господарські операції ТОВ «Лінктехсервіс» та ПП «ОСОБА_8» з контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Обидві юридичні особи за адресою реєстрації не знаходяться.

Крім того, у вказаних актах є посилання на протоколи допитів свідків. Зокрема, зазначено, що відповідно до протоколу допиту від 22.08.2012 старшого сторожа (на посаді з 2011 року) ТОВ УФ «Адаман» ОСОБА_6, до його функцій входить контрольно-пропускний контроль на підприємстві ТОВ УФ «Адаман», яке займається здачею в оренду приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (адреса реєстрації ПП «ОСОБА_8»). Вхід на територію можливий виключно за перепустками. За весь період роботи ОСОБА_6 перепустки на посадових осіб ПП «ОСОБА_8» не виписувались, а тому доступ на вказану адресу вони не мають.

Представник відповідача посилався також на протокол допиту свідка від 28.08.2012, згідно якого громадянка ОСОБА_7 пояснила, що за адресою АДРЕСА_2, ТОВ «Лінктехсервіс» не знаходиться і ніколи не знаходилось. За адресою АДРЕСА_2 проживаю зі своєю донькою, а згодом і онукою з 2008 року. Будь-яких ознак ведення фінансово-господарської діяльності за адресою мого проживання не бачила, діяльність ТОВ «Лінктехсервіс» за даною адресою не ведеться. В поштову скриню будь-яких листів і документів ТОВ «Лінктехсервіс» ніколи не надходило.»

Як вбачається з наданих позивачем копій первинних документів, договорів укладених з ТОВ «Лінктехсервіс», адреса зазначеного суб'єкта господарювання - АДРЕСА_2, за якою дане товариство фактично не знаходиться, згідно з вищезазначеного протоколу допиту свідка.

Слід зазначити, що відповідно до інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Лінктехсервіс» припинено 05.12.2012, ПП «ОСОБА_8» припинено 25.03.2013. Згідно останніх записів, відомості про даних юридичних осіб не підтверджені.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі зібраних у справі доказів, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість доводів податкового органу щодо заниження ТОВ «Сервіс Столиця» податку на додану вартість на суму 2 466 162,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 2 589 471,00 грн., з огляду на що податкове повідомлення-рішення №0004132203 від 24.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 699 243,00 грн. та №0004142203 від 24.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 884 207,00 грн. є правомірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 7 583 450,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4872,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 44 від 25.02.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Столиця» (код ЄДРПОУ 32420423) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський