Постанова № 38417394, 16.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2014 року № 826/3001/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом

Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

до

третя особа:

Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

Фермерське господарство “Родомир Агро”

про

визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000233710, №0000243710 від 12.12.2013р.,

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ДП "Сантрейд" звернулось з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач або податковий орган), третя особа - ФГ “Родомир Агро”, про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000233710, №0000243710 від 12.12.2013р.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014р. залучено до участі у справі третю особу - ФГ “Родомир Агро”.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов.

Керівник ФГ “Родомир Агро” направив суду заяву, в якій визнає наявність господарських відносин з позивачем та надав копії первинних документів.

У судовому засіданні 01.04.2014р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №?1380/40-50/37-20/25394566 від 19.11.2013р. (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень: (1) п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту, по операціях, які оподатковуються на загальних підставах за податкові періоди: за липень 2013 року на суму ПДВ 607 996 грн.; за серпень 2013 року на суму ПДВ 972 826 грн., які підлягають зменшенню; (2) п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19 декларації) за липень 2013 року на суму ПДВ 607 996 грн., за серпень на суму ПДВ 972 826 грн., яка підлягає зменшенню; (3) пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування (р. 23.1 декларації) за серпень 2013 року на суму ПДВ 607 996 грн., яка підлягає зменшенню.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 12.12.2013р. винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

(1) №0000233710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 607 996,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 303 998,00 грн.;

(2) №0000243710, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 972 826,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про підставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток у перевіряємий період слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до податкового кредиту коштів сплачених на користь ФГ “Родомир Агро” та ТОВ “Євро Лізинг” на підставі господарських договорів укладеними такими суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді, які на думку перевіряючих не мали реального характеру.

Вказані висновки зроблені перевіряючими на підставі того, що за юридичною адресою підприємства встановлено факт відсутності посадових осіб?за місцезнаходженням юридичної особи; основні фонди відсутні, а ФГ “Родомир Агро” не має достатньої кількості земельних ділянок та персоналу для виконання взятих на себе договірних зобов'язань з позивачем.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Втім, податковим органом в акті перевірки не встановлено та в судовому засіданні належними доказами не доведено, що господарські операції позивача з ФГ “Родомир Агро” та ТОВ “Євро Лізинг” не мали реального характеру.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з ФГ “Родомир Агро” та ТОВ “Євро Лізинг”. Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

У той же час, в матеріалах справи містяться докази, які спростовують доводи податкового органу, викладені в акті перевірки.

Так, як вбачається з довідки Васильківської селищної ради від 21.02.2013р. ФГ “Родомир Агро” має договори оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в кількості 301 пай загальною площею 1254,00 га, які знаходяться в стадії розробки на реєстрації.

Вказане також підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з фіксованого сільськогосподарського податку від 19.02.2013р. та відомістю про наявність земельних ділянок.

Крім того, відносини з ТОВ “Євро Лізинг” підтверджуються первинною документацією, наданою позивачем.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація до правочинів, укладених позивачем з ФГ “Родомир Агро” та ТОВ “Євро Лізинг”, у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за такими правочинами, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування податкового кредиту є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0000233710, №0000243710 від 12.12.2013р.

Судові витрати у розмірі 487,20 грн. стягнути на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій