Ухвала суду № 38416646, 02.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 876/5353/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до приватного підприємства «Дах Сервіс ІФ» про накладення арешту на кошти,

встановив:

У січні 2013 року позивач ДПІ в м. Івано-Франківську звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ПП «Дах Сервіс ІФ», в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банківських установах, котрі обслуговують відповідача.

В обгрунтування позову покликався позивач на те, що відповідач має податковий борг, погашення якого є неможливим за рахунок реалізації майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, а тому, відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України є необхідність накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інтанції позивач ДПІ в м. Івано-Франківську оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт постанову суду незаконною, необґрунтованою і такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що відповідач ПП «Дах Сервіс ІФ» має податковий борг в сумі 2247864,63 грн., який утворився у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань. Оскільки за відповідачем не зареєстровано права власності на нерухоме та рухоме майно, тому на підставі п.20.1.17 ст.20 ПК України позивач правомірно звернувся до суду щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача.

За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції від 14.03.2013 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідача ПП «Дах Сервіс ІФ» 28.02.2007 р. зареєстровано як юридичну особу та взято на податковий облік позивача ДПІ в м. Івано-Франківську як платника податків.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що у відповідача станом на 13.02.2013 року є заборгованість перед бюджетом по сплаті податкових зобов'язань у розмірі 2247864,63 грн. (а.с. 74).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог про накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача, з врахуванням наступного.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим же Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, вказана правова норма встановлює обов'язкові передумови щодо можливості накладення арешту на кошти платника податків, якими є : 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Водночас умовою застосування підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що податкові органи в силу підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Разом з тим, така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань.

Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу. При цьому, застосування арешту коштів на рахунку платника податків, як і сам адміністративний арешт майна платника податків, є винятковим способом забезпечення виконання ним обов'язків, визначених законом (ст. 94 ПК України).

Однак, по даній адміністративній справі позивачем не наведено належних обґрунтувань і доказів необхідності застосування відносно відповідача такого способу забезпечення виконання ним грошових зобов'язань як накладення арешту на кошти та інші цінності у банківських установах. При цьому, податковим органом не конкретизовано номери рахунків, банківські установи, а також розміри сум на цих рахунках, які є необхідними для погашення податкового боргу відповідача.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази про наявність рішення органу ДПС про накладення адміністративного арешту на майно відповідача і про відсутність чи недостатність такого майна для погашення податкового боргу.

Таким чином, позовні вимоги про застосування арешту коштів на рахунках відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно і об'єктивно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 14.03.2013 року прийнята у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до приватного підприємства «Дах Сервіс ІФ» про накладення арешту на кошти - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.Я. Макарик

Н.М. Судова-Хомюк