Постанова № 38416628, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 рокусправа № 804/13283/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

пердставників позивача: Любімової І.В., Єровенко В.В.,

представника відповідача: Ваховської Г.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Малого приватного підприємства «Науково-виробничого об'єднання «Інтера»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі №804/12383/13-а за позовом Малого приватного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Інтера» до Західно-Донбаської об'єднаної інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

08 жовтня 2013 року Мале приватне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Інтера» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати податкове повідомлення-рішення №0000372207 від 20.09.2013 р. про донарахування Малому приватному підприємству «Науково-виробниче об'єднання «Інтера» податку на додану вартість у сумі 13032,00 грн. та штрафних фінансових санкцій у сумі 6516,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було правомірно зменшено ПДВ в жовтні 2012 року на суму 47000 грн. та в лютому 2013 року на суму 8332,00 грн., у зв'язку з реалізацією товарів не власного виробництва на експорт. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі однобічних висновків податкового органу, та підлягають скасуванню, як такі, що порушують права та законні інтереси позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Мале приватне підприємство «Науково виробниче об'єднання «Інтера» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована доводами адміністративного позову. Як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду позивач посилався на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а саме невірне визначення судом джерел отримання позивачем фінансового результату господарських операцій, вказане призвело до неправильного вирішення справи по суті та є підставою для скасування рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 27.08.2013 року по 02.09.2013 року посадовими особами Західно-Донбаскої ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку МПП «НВО «Інтера» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експорту товару невласного виробництва у листопаді 2012 року, за результати якої складено акт №35/22.6-13425385 від 09.09.2013 р..

В акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

1 пп.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині завищення сум податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 13032,00 грн., в тому числі за:

жовтень 2012 року на суму 4 700,00 грн.;

лютий 2013 року на суму 8 332,00 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372207 від 20.09.2013 р. , яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 13032 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 516 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000372207 від 20.09.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що реалізація на експорт обладнання без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього обладнання та його подальша реалізації на експорт згідно з договором комісії за ціною нижчою від суми витрат, пов'язаних з такою експортною операцією, не була зумовлена характером отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. Дохідність такої операції є умовною, оскільки досягнута лише за рахунок зменшення поточних зобов'язань з податку на додану вартість, а отже позов задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Під час здійснення перевірки податковим органом зроблено висновок про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту за періоди жовтень 2012 року та лютий 2013 року у зв'язку з продажем продукції, яка завідомо є збитковою всього у сумі 13032,00 грн..

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висвноками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 19.10.2012 року між позивачем та ТОВ «Павлоградський машинобудівний завод «Інтера» був укладений договір поставки № 232/2 на предмет придбання товару (комплект обладнання для перемотування та різання основи туалетного паперу в частково розібраному вигляді, виготовлений згідно технічного завдання) на суму 78 192,00 грн.(ПДВ 132 032 грн.)

Факт, виконання означеного договору підтверджується наявними в матеріалах справ копіями: податкової накладної №10 від 10.10.2012 р., №2 від 23.12.2012 р., видаткової накладної №39 від 30.10.2012 р., №44 від 23.11.2012 р..

В подальшому, товар було реалізовано на експорт через комісіонера ТОВ «Укрспецснаб» відповідно до Договору комісії на продаж продукції (договір про передачу продукції на реалізацію) №232 від 19.10.2012 р.

Товар був експортований згідно із вантажно-митною декларацією №110020000/2012/002210 від 29.11.2012 року на суму 79 130,70.

Саме, факт, експорту товару за ціною нижчою за витрати понесені при здійсненні експортної операції стали підставою для невизнання податкового кредиту позивача за період жовтень 2012 року та лютий 2013 року.

Висновку щодо неправомірності формування податкового кредиту за жовтень 2012 року та лютий 2013 року податковий орган дійшов з огляду на аналіз економічної доцільності проведеної експортної операції. Так, сума витрат, пов'язаних з придбанням та подальшою реалізацією обладнання склала 80692,00 грн. В тому числі вартість придбаного товару 78192,00 грн. ( ПДВ 13032,00 грн.), вартість послуг комісіонера по договору комісії від 19.10.2012 р. №232 склала 2500,00 грн. (без ПДВ). Перевіркою встановлено факт віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку, пов'язаного з придбанням товару на суму 13032,00 грн.: а саме: у звітному періоді жовтня 2012 р. - 4 700,00 грн.; у звітному періоді лютого 2013 р. - 8332,0 грн.

Тобто, фактично, підставою для невизнання сум ПДВ у розмірі 13032,00 грн., віднесених до податкового кредиту за жовтень 2012 року та лютий 2013 року за наслідками укладеного договору поставки № 232/2 стала збитковість подальшої експортної реалізації означеного твору.

Однак із зазначеним твердженням неможливо погодитись, з огляду на те, що збитковість окремої господарської операції, що враховується для цілей оподаткування має визначатись з урахуванням грошових сум, які стосуються саме цієї господарської операції, з урахуванням її економічної мети, змісту та обсягу.

Виходячи з зазначеного, помилковим є висновок податкового органу щодо порушень позивачем ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за рахунок сум ПДВ отриманих за договором поставки товару з огляду на подальшу збиткову реалізацію придбаного товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії. Доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

За аналогією, до визначення поняття підприємницької діяльності, можна зробити висновок, що господарська діяльність також як і підприємницька, проводиться особою на власний ризик, тобто при здійсненні всіх необхідних дій, заходів, укладанні відповідних угод, тощо, особа не може бути впевненою, що той прибуток, на який вона розраховувала протягом провадження господарської діяльності, ще й в тому самому обсязі неодмінно настане. Таким чином придбаваючи товар та відносячи суму ПДВ від цього придбання до податкового кредиту відповідного звітного періоду, позивач не знав і не міг знати, чи виправдаються вимушені витрати майбутнім прибутком, що отримає підприємство.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за період жовтень 2012 року та лютий 2013 року за рахунок сум ПДВ отриманих внаслідок здійснення господарської операції з придбання товару, у відповідності до укладених належним чином первинних документів, у тому числі податкових накладних, виданих продавцем товару.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та в силу ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Наукове-виробниче об'єднання «Інтера» - задоволено.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 11 листопада 2013 року у справі №804/13283/13-а - скасувати.

Позовні вимоги Малого приватного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Інтера» - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000372207 від 20.09.2013 р. про донарахування Малому приватному підприємству «Науково-виробниче об'єднання «Інтера» податку на додану вартість у сумі 13032,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6516,00 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко