Ухвала суду № 38416611, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 804/6573/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Корнієнка Р.А.,

за участю

представника позивача: Юрченка О.О.,

представника відповідача: Бурковської О.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м.Дніпропетрвовську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі №804/6573/13-а за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетрвовську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

15 травня 2013 року Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську ДПС від 15.01.2013 року №0000078813.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі №804/6573/13-а адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетрвоську Державної податкової служби від 15 січня 2013 року №0000078813 про збільшення суми грошового зобов'язання Державному підприємству «Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод» з податку на додану вартість у розмірі 19125,00 грн., у тому числі за основним платежем 12750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6375,00 грн..

Не погодившись з постановою суду Спеціалізованої держаної податкової інспекції по обслуговуванню великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб визначений Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

У судовому засіданні від представника відповідча надйшло клопотання про заміну відповідача у справі у відповідності до ст. 55 КАС України.

У відповідності до ст.55 КАС України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013 р. №229 здійснено заміну відповідача Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетрвовську Державної податкової служби на його правонаступника Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м.Дніпропетрвовську Міжрегіонального управління Міндоходів.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 13.12.2012 р. по 19.12.2012 р. посадовими особами СДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Приватпостачсервіс» в вересні 2011 року, за результатами якої складено акт №226/22/5-14310112 від 26.12.2012 р..

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновків про такі порушення підприємства:

1 безпідставне відображення в податковому обліку операцій з отримання товару від постачальника ПП «Приватпостачсервіс» в вересні 2011 року на ПДВ у розмірі 12750 грн.;

2 не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ДП НВО «Павлоградський хімічний завод» з ПП «Приватпостачсервіс» в вересні 2011 року на суму 12750 грн..

3 відсутність об'єктів оподаткування, які підлягають під визначення п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями ) при отриманні товару в вересні 2011 року від ПП «Приватпостачсервіс» на суму ПДВ у розмірі 127,50 грн. чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 127 50 грн. за вересень 2011 року.

Позивачем було надано до податкового органу зауваження до акту перевірки, які залишено без задоволення, а висновки акту - без змін.

На підставі акту передвіки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000078813 від 15.01.2013 року, яким СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС визначено позивачу суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі 127 50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 6375 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000078813 від 15.01.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку, як такі, що порушують права та законні інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 12750 грн. стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Приватпостачсервіс».

Означеного висновку податковий орган дійшов з огляду на довідку про результати зустрічної перевірки ПП «Приватпостачсервіс» від 15.12.2011 р. №3773/23-212/35246147, за результатами якої встановлено, що у ПП «Приватпостачсервіс» (контрагента позивача), відсутній факт реального вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання, одним з яких є позивач.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між філією «Карпативибухпром» ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (покупець) та ПП «Приватпостачсервіс» (постачальник) було укладено договір поставки №000170 від 22.09.2011 р.. Відповідно до п.1 Договору постачальник зобов'язується передати в строк та на умовах, встановлених Договором, товару у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується, в порядку та на умовах визначених даним договором, прийняти та оплатити товар.

На думку податкового органу, вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, що на думку податкової служби, свідчить про фіктивність укладених договорів.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Приватпостачсервіс».

Так, факт виконання умов договору №000170 від 22.09.2011 р. підтверджується такими документами: Специфікацією №1 від 22.09.2011 р., податковою накладною №28 від 29.09.2011 р., видатковою накладною №341 від 29.09.2011 р., платіжним дорученням №1566 від 29.09.2011 р., картками складського обліку матеріалів №685,684,683, карткою клієнта ПП «Приватпостачсервіс», реєстром отриманих податкових накладних.

Перелічені вище документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо своєї форми та змісту, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентам ПП «Приватпостачсервіс» наслідком яких є поставка товару.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачем суми податку на додану вартість, формування податкового кредиту за рахунок договору, укладеного позивачем з ПП «Приватпостачсервіс», на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м.Дніпропетрвовську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі 804/6573/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко