Ухвала суду № 38416609, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 рокусправа № 804/10194/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

представника відповідача: Ваховської Г.О.,

представника позивача: Шахматової Т.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі №804/10194/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

26 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Істрейт» звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.07.2013 р. №0000012204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року №0000012204, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Не погодившись з рішенням суду Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, відповідач, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 25.06.2013 р. по 26.06.2013 р. посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з податку на додану вартість ТОВ «Істрейт» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Рома» їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2013 року, за результатами якої складено Акт №1874/224/37213365 від 27 червня 2013 року.

В акті перевірки здійснено висновки про порушення позивачем:

1 не реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Істрейт», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Істрейт» операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Рома» за січень 2013 р.

2 порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного звітного періоду на суму 95 499 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012204 від 19 липня 2013 року, яким зменшено ТОВ «Істрейт» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 95 499 грн..

Правомірність та обґрунтованість означених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що витрати, які враховано позивачем для визначення об'єкта оподаткування, підтверджено відповідними первинними документами, а відтак підстави для корегування сум від'ємного значення ПДВ у податкового органу відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення податку на додану вартість, стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом позивача ПП «Рома».

Означеного висновку ДПІ дійшла з огляду на матеріали акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Рома» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2013 року від 07.06.2013 року №2996/226/32835332, за результатами якої встановлено відсутність реальності здійснення господарських відносин між ПП «Рома» та ТОВ «Істрейт» за січень 2013 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «Істрейт» та ПП «Рома» було укладено договір доручення від 26.11.2012 р. №16102012/2, у відповідності до якого ПП «Рома» було зобов'язано, від імені та за рахунок ТОВ «Істрейт», здійснювати пошук та купівлю об'єктів нерухомості та оформлювати відповідну документацію у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Також на виконання договору доручення від 26.11.2012 р. №16102012/2 між ТОВ «Істрейт» та ПП «Рома було укладено: Додаток №1, Додаток №2, Додаток №3 до договору доручення від 26.11.2012 р. №16102012/2, відповідно до яких встановлено вимоги щодо характеристик показників нерухомого майна.

На думку податкового органу вказані правочини здійснено без мети реального настання наслідків ними обумовлених, оскільки позивачем до перевірки не надано первинних документів для цілей ведення податкового обліку, що підтвердили б взаємовідносинах позивача з ПП «Рома».

Отже, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки про завищення податкових зобов'язань з ПДВ з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реальності настання наслідків, обумовлених укладеним договором.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Рома».

Так, факт виконання умов договору доручення від 26.11.2012 р. №16102012/2 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку:631 в розрізі замовлення контрагенту ПП «Рома» за січень 2013 р., картками рахунку: 631.

Крім того, факт реальності правовідносин між позивачем та ПП «Рома» підтверджено укладеним договором купівлі-продажу нерухомого майна, яке було придбано ПП «Рома» без ПДВ, так як продавець не мав статусу платника ПДВ. В свою чергу ПП «Рома» при передачі нерухомого майна ТОВ «Істрейт» - довірителю, в рамках договору доручення, виписано податкову накладну від 24 січня 2013 року, яку позивачем було віднесено до податкового кредиту.

Згідно п. 189.4 ст.189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки довічного управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довічного управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари роботи/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Передача нерухомого майна від повіреного довірителю в рамках договору доручення, в розумінні податкового законодавства, є поставкою товару, про що свідчать такі норми Податкового кодексу України: постачання товару - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 п.14.1 ст.14). Постачанням товарів також вважаються: передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю; товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операції, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, шо вартість нерухомого майна, яке передано в рамках договору доручення від 26.11.2012 року №161-2012/2 від повіреного ПП «Рома» довірителю ТОВ «Істрейт» є базою оподаткування ПДВ, та свідчить про реальність настання наслідків обумовлених даним договором.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ за правочинами, укладеними з ПП «Рома», та в результаті, отримання від'ємного значення сум ПДВ, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі №804/10194/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим