Ухвала суду № 38416578, 13.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокусправа № 808/7039/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: Коваля М.О.,

представника відповідача: Воронкової Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області;

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі №808/7039/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

23 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 13.06.2013 р. №0000072214/269 та №000002214/268.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0000072214/269, №0000062214/268, винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Моліс».

Не погодившись з рішенням суду Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 23.05.2013 р. по 28.05.2013 р. посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на підставі пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.79.2, ст.79, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, відповідно до наказу №427 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВО Моліс» з питань документального підтвердження господарських правовідносин з платником податків ПП «Техновіст», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, за результатами якої складено Акт №156/22-1421/52835306 від 28.05.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

вимог пп.14.1.36, пп.14.1.181 ст.14, п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України №1492 від 02.02.2012 р. «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством ТОВ «ВО Моліс» завищено податковий кредит за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, 2012 р. на загальну суму 24649 грн., який сформований від контрагента ПП «Техновіст», що призвело до:

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18 податкової Декларації з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, 2012 р.) на загальну суму 230 30 грн., в т.ч. по періодам: березень 2012 року - 1587 грн., квітень 2012 року - 2674 грн., травень 2012 року - 4373 грн., червень 2012 року - 2931 грн., липень 2012 року - 1754 грн., серпень 2012 року - 858 грн., вересень 2012 року - 8853 грн..

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.19 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2012 р.) на загальну суму 1619 грн..

На підставі Акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000072214/269 від 13.06.2013 р., яким ТОВ «ВО Моліс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року всього на суму 1619 грн.

№0000062214/269 від 13.06.2013 р., яким ТОВ «ВО Моліс» збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість всього на суму 23030 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11515,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість означених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки №156/22-1421/52835306 від 28.05.2013 року не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі означеного Акту є незаконними та необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 23030 грн. та коригування від'ємного значення на суму 1619 грн. стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом позивача ПП «Техновіст».

Означеного висновку ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя дійшла з огляду на матеріали документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Техновіст» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р.

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства контрагентами ПП «Техновіст» податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності настання наслідків обумовлених господарськими операціями між позивачем та ПП «Техновіст».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що взаємовідносини між ТОВ «ВО Моліс» та ПП «Техновіст» здійснювались на підставі договору №04/11 від 04.01.2011 року, та на підставі додаткової угоди №1 від 30.12.2012 року до договору поставки товару №04/11 від 04.01.2011 року.

Згідно пп.1.2. п.1 вищезазначеного договору предметом поставки був наступний товар: запірна арматура та комплектуючі, промислове обладнання, пластиковий водопровід та каналізація.

Згідно пп.2.1 п.2 Поставка товару здійснюється силами та за рахунок Покупця.

Згідно пп.5.2 п.5 Договору №04/11 від 04.01.2011 р. приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється у місці його одержання згідно п.2.1 договору, відповідно до накладної. датою одержання Товару вважається дата, зазначена в накладній. Ризик випадкового зіпсування або втрати Товару переходить до покупця з моменту прийняття Товару. Покупець зобов'язаний прийняти Товар у місці його одержання згідно з пунктом 2.1 Договору.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про фіктивність укладених договорів.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Техновіст».

Так, факт виконання умов договору від №04/11 від 04.01.2011 р та додаткового Договору №1 від 30.12.2012 року підтверджується наступними документами, наявними в матеріалах справи: видатковою накладною РН-0000012 від 20.03.2012 р., податковою накладною №2 від 20.03.2012 р., видатковою накладною РН-0000014 від 27.03.2012 р., податковою накладною №4 від 27.03.2012 р., видатковою накладною РН-0000016 від 28.03.2012, податковою накладною №6 від 28.03.2012 р., видатковою накладною РН-0000026 від 18.04.2012 р., податковою накладною №7 від 18.04.2012 р., видатковою накладною № РН-0000027 від 25.04.2012 р., податковою накладною №8 від 25.04.2012 р., видатковою накладною № РН-0000038 від 25.05.2012 р., податковою накладною№11 від 25.05.2012 р., видатковою накладною № РН-0000023 від 12.04.2012 р., податковою накладною №4 від 12.04.2012 р., видатковою накладною № РН-0000024 від 13.04.2012 р., податковою накладною №5 від 13.04.2012 р., видатковою накладною № РН-0000041 від 01.06.2012 р., податковою накладною №1 від 01.06.2012р., видатковою накладною № РН-000043 від 08.06.2012 р., податковою накладною №3 від 08.06.2012 р., видатковою накладною № РН-000053 від 09.07.2012 р., податковою накладної №3 від 09.07.2012 р., видатковою накладною №РН-0000049 від 26.06.2012 р., податковою накладною №8 від 26.06.2012 р., видатковою накладною №РН-0000058 від 10.08.2012 р., податковою накладною№3 від 10.08.2012 р., видатковою накладною №РН-0000059 від 03.09.2012 р., податковою накладною №РН0000060 від 04.09.2012 р., податковою накладною №2 від 04.09.2012 р., видатковою накладною №РН-0000061 від 05.09.2012 р., податковою накладною №3 від 05.09.2012 р., видатковою накладною №РН-0000062 від 06.09.2012 р., податковою накладною №4 від 06.09.2012 р., видатковою накладною №РН-0000063 від 13.09.2012 р., податковою накладною №5 від 13.09.2012 р., видатковою накладною РН - 0000065 від 21.09.2012 р., податковою накладною №7 від 21.09.2012 р., видатковою накладною №РН-0000068 від 28.09.2012 р., податковою накладною №11 від 28.09.2012 р., видатковою накладною №РН-0000071 від 16.10.2012 р., податковою накладною №2 від 16.10.2012 р. платіжними дорученнями №917 від 30.03.2012 р., №1012 від 22.03.2012 р., №3050 від 04.05.2012 р., №1785 від 10.05.2012 р., №1945 від 18.05.2012 р., №119 від 25.05.2012 р., №2317 від 08.06.2012 р., №2756 від 05.07.2012 р., №2834 від 11.07.2012 р., №2942 від 19.07.2012 р., №3201 від 08.08.2012 р.,№3471 від 23.08.2012 р., №3171 від 29.09.2012 р., №4358 від 19.10.2012 р.. №4444 від 24.10.2012 р., №4461 від 25.10.2012 р..

Також судом першої інстанції встановлено, що постачання товару здійснювалось на підставі договору оренди грозових автомобілів №02/01-11 від 01.01.2011 р..

Транспортування товару підтверджується дорожніми листами №008194 від 28.03.2012 р., №б/н від 12.02.2012 р., №б/н від 13.04.2012 р., №б/н від 18.04.2012 р., №б/н від 24.04.2012 р., №б/н від 25.04.2012 р., №б/н від 15.05.2012 р., №б/н від 25.05.2012 р., №б/н від 01.06.2012 р., №б/н від 08.06.2012 р., №б/н від 26.06.2012 р., №б/н від 10.08.2012 р., №б/н від 03.09.2012 р., №б/н від 04.09.2012 р., №б/н від 05.09.2012 р., №б/н від 06.09.2012 р., №б/н від 13.09.2012 р., №10270 від 21.09.2012 р., №10263 від 28.09.2012 р., №10252 від 16.10.2012 р..

Факт отримання товару підтверджується актами приймання: ПОД-000984 від 28.03.2012 р., ПОД-001152 від 12.04.2012 р., ПОД-001155 від 13.04.2012 р., ПОД-001199 від 18.04.2012 р., ПОД-001328 від 25.04.2012 р., ПОД-001517 від 16.05.2012 р., ПОД-001673 від 25.05.2012 р., ПОД-1792 від 01.06.2012 р., ПОД-001868 від 08.06.2012 р., ПОД-002052 від 26.06.2012 р., ПОД-002207 від 09.07.2012 р., ПОД-002584 від 10.08.2012 р., ПОД-002794 від 03.09.2012 р., ПОД-0028226 від 04.09.2012 р., ПОД -002822 від 05.09.2012 р., ПОД-002851 від 06.09.2012 р., ПОД-002956 від 13.09.2012 р., ПОД-003030 від 21.09.2012 р., ПОД-003119 від 28.09.2012 р., ПОД-00331 від 16.10.2012 р., та записами з книги обліку довіреностей №00200 від 20.03.2012 р., №000821 від 11.04.2012 р., №000309 від 24.04.2012 №000378 від 16.05.2012 р., №000518 від 26.06.2012 р., №000569 від 10.08.2012 р., №000757 від 13.09.2012 р. №000806 від 28.09.2012 р., №000853 від 16.10.2012 р..

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Техновіст» наслідком яких є поставка та придбання товару.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ за правочинами, укладеними з ПП «Техновіст», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі №808/7039/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко