Постанова № 38416462, 06.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2014 рокусправа № 808/5402/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2; Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №808/5402/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про скасування вимоги про сплату недоїмки, -

в с т а н о в и в:

10 червня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати вимоги про сплату недоїмки від 11.03.2013 року зі сплати ОСОБА_2 єдиного внеску в розмірі 3 455,43 грн., та від 03.05.2013 року зі сплати ОСОБА_2 єдиного внеску в розмірі 4 649,46 грн. виданих управлінням Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково: Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату недоїмки від 03.05.2013 р. №Ф1458, складену управлінням Пенсійного фонду України у м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, в частині нарахування ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-березень 2013 року у сумі 1 194 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з означеною постановою суду, ОСОБА_2, позивач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про наявність факту самостійного визначення ОСОБА_2 зобов'язання зі сплати єдиного внеску за період квітень-грудень 2012 року у сумі 3455,43 грн., та як наслідок виникнення у позивача обов'язку щодо сплати самостійно визначених платежів єдиного внеску. Позивач наголошує на тому, що нею не було і не могло бути самостійно визначено суми грошових зобов'язань зі сплати єдиного внеску, а підпис ОСОБА_2 в звіті свідчить лише про ознайомлення позивача із даними звіту, а не про його узгодження. Ігнорування зазначених обставин, на думку позивача, призвело до помилкового висновку суду стосовно обов'язку ОСОБА_2 сплачувати єдиний внесок, який вона не повинна сплачувати в силу чинного пенсійного законодавства

Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, відповідач, також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позивачем, фактично, не набуто права на звільнення від сплати єдиного внеску, у зв'язку із недосягненням ОСОБА_2 пенсійного віку в контексті ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2004 року, а саме, 56 років і 6 місяців, як жінці, що народилась у період з 01 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року. Тому, на думку відповідача, до досягнення позивачем зазначеного віку вона зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних засадах як фізична особа-підприємець.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, та про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку та наявності трудового стажу за списком №2 (а.с.6).

У березні 2012 року позивач зареєструвалась як фізична особа-підприємець та обрала спрощену систему оподаткування (1 група). З 20.03.2012 року позивач є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

04.02.2013 року позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, яким було самостійно визначено зобов'язання по сплаті єдиного внеску за 2012 рік, в якому вказано суму єдиного внеску за 2012 рік, а саме 3 455,43 грн., за період з квітня по грудень 2012 року.

В подальшому представником позивача було направлено до органів ПФУ запит щодо роз'яснення підстав сплати ОСОБА_2 сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На вказаний запит відповідачем було надано відповідь від 05.03.2013 р. №27/К-27, якою повідомлялось, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за наявності трудового стажу за списком №2, при цьому норма, що звільняє від сплати єдиного внеску на даний час на позивача не розповсюджується. Позивач матиме право на звільнення від сплати єдиного внеску лише після досягнення віку 56 років та 6 місяців відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.

У зв'язку з несплатою єдиного внеску ОСОБА_2, відповідач сформував та направив на адресу позивача вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску №Ф-1458 від 11.03.2013 р. на загальну суму 3455,43 грн.

Не погодившись з означеною вимогою позивач звернулась зі скаргою до територіального управління ПФУ та просила визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф-1458 від 11.03.2013 р. на загальну суму 3455,43 грн..

16.04.2013 року на адресу позивача надійшло рішення управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області від 03.04.2013 р. №44/ф-7, якою скарга позивача залишена без задоволення, а вимога про сплату недоїмки без змін.

Не погодившись з отриманим рішенням, позивач звернулась зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, в якій просила скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області від 03.04.2013 р. №44/ф-7.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області своїм рішенням від 30.05.2013 р. №13689/09-10 рішення управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області залишило без змін, скаргу відповідача - без задоволення.

У зв'язку з подальшою несплатою єдиного внеску ОСОБА_2 управлінням ПФУ було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату недоїмки №Ф-1458 від 03.05.2013 р. на загальну суму 4 649,46 грн.. Зазначена сума утворилась внаслідок наявної заборгованості за 2012 рік у сумі 3 455,43 грн. та донарахованої суми єдиного внеску 1 194,03 грн. за період січень-березень 2013 р., згідно розрахунку №610.

Таким чином, відповідно до даних особових рахунків позивача загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті за січень - квітень 2013 року складає 4 649,46 грн..

Правомірність та обґрунтованість вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-1458 від 11.03.2013 р. та №Ф-1458 від 03.05.2013 р. є предметом спору, переданого на розгляд суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог чинного законодавства позивача звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як пенсіонера за віком. Таким чином суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-1458 від 03.05.2013 р в частині стягнення суми 1 194 грн. єдиного внеску за період січень-березень 2013 р.. При цьому, на думку суду першої інстанції, вимога про сплату недоїмки №Ф-1458 від 11.03.2013 р. є законною та обґрунтованою, позивач зобов'язана сплатити суму єдиного внеску у розмірі 3455,43 грн., як таку, що була самостійна визначена ОСОБА_2 в звіті від 04.02.2013 року.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30.09.1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1956 року по 31.03.1957 року; 56 років - які народилися з 01.04.1957 року по 30.09.1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1957 року по 31.03.1958 року; 57 років - які народилися з 01.04.1958 року по 30.09.1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1958 року по 31.03.1959 року; 58 років - які народилися з 01.04.1959 року по 30.09.1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1959 року по 31.03.1960 року; 59 років - які народилися з 01.04.1960 року по 30.09.1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1960 року по 31.03.1961 року; 60 років - які народилися з 01.04.1961 року по 31.12.1961 року.

Згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на отримання пенсії за віком, не залежно від останнього місця роботи

працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу у відповідності до п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" була призначена пенсія за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з наявністю достатнього трудового стажу за списком №2.

При цьому, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

06.08.2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки вона не досягла віку 56 років та 6 місяців є безпідставними, внаслідок того, що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком на пільгових умовах призначено зі зменшенням пенсійного віку, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача обов'язку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В свою чергу, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не звернув увагу на наступне.

Як вже зазначалось, єдиною підставою для виникнення у фізичної особи-підприємця, пенсіонера за віком, обов'язку зі сплати єдиного внеску є його добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 у відповідності до статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" уклала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що факт підписання ОСОБА_2 звіту сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 04.02.2013 р. не може свідчити про самостійне визначення позивачем сум єдиного внеску із подальшим зобов'язанням до їх добровільної сплати. Більш того подання звіту не є підставою для ігнорування приписів ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та стягнення з ОСОБА_2 сум єдиного внеску, від сплати якого вона звільнена як пенсіонер за віком.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність та необґрунтованість вимог про сплату недоїмки з самостійно визначених позивачем сум єдиного внеску від №Ф-1458 від 11.03.2013 р. та №Ф-1458 від 03.05.2013р. а також про наявність достатніх підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у даній справі підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №808/5402/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-1458 від 11.03.2013 р., складену управлінням Пенсійного фонду України у м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, якою зобов'язано ОСОБА_2 сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік у сумі 3455,43 грн. - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-1458 від 11.03.2013 р. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф-1458 від 11.03.2013 р., складену управлінням Пенсійного фонду України у м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, якою зобов'язано ОСОБА_2 сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік у сумі 3455,43 грн.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №808/5402/13-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Постанову у повному обсязі виготовлено 07.02.2014 р.)

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим