Постанова № 38415483, 17.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року 08:20 № 826/3882/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Славкової О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс» (надалі - Позивач/ТОВ «Поллі-Сервіс») до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач /ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі;

2. Адміністративний позов задовольнити повністю;

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.10.2013 р. №0004752210/4736, №0004762210/4735, №0004772210/4733, №0004962210;

4. Присудити до стягнення судові витрати на користь ТОВ «Поллі-Сервіс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва суду від 26.03.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять позовні вимоги задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначають про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) при проведенні перевірки, що призвело до прийняття 28.10.2013 р. оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання не з'явився представник Відповідача, про час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не вказав, клопотання про відкладення судового розгляду справи не подавав. При цьому, подав заперечення, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що 28.10.2013 р. Відповідачем правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки Позивачем порушені положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88), а також норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94) та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Поллі-Сервіс» (код ЄДРОПУ 31057188) зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 18.03.2004 р., взято на податковий облік з 25.03.2004 р. та станом на дату реєстрації перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основними видами діяльності Позивача згідно із виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №390001 є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Поряд із цим, у період з 12.09.2013 р. по 25.09.2013 р. на підставі направлень від 12.09.2013 р. №310-№318, повідомлення від 30.08.2013 р. №110 та наказів від 30.08.2013 р. №387, від 25.09.2013 р. №474-П, виданих ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Поллі-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої був складений акт від 09.10.2013 р. №114/26-51-22-01/32912338 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Поллі-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32912338) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №1148), в якому зазначено про наступні виявлені порушення вимог законодавства, зокрема:

ь пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) в сумі 498 511,91 грн. у т.ч. за: вересень 2010 р. - 1 070,83 грн., жовтень 2010 р. - 1 837,50 грн., грудень 2010 р. - 766,66 грн., січень 2011 р. - 70 458,37 грн., лютий 2011 р. - 916,67 грн., березень 2011 р. - 20 333,05 грн., травень 2011 р. - 2 529,17 грн., жовтень 2011 р. - 2 998,33 грн., листопад 2011 р. - 2 430,00 грн., січень 2012 р. - 1 303,33 грн., серпень 2012 р. - 393 868,00 грн.;

ь пп.5.3.1, пп.5.3.6 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, пп.14.1.36 та пп.14.1.159 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.7 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 35 553,40 грн., у т.ч. за: 4 квартал 2010 р. - 4 593,75 грн., 1 квартал 2011 р. - 26 838,18 грн., 3 квартал 2012 р. - 4 121,47 грн.;

ь пп.164.2.11 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в 2012 р. на загальну суму 3 635,96 грн., в т.ч.: в 2011 р. - 3 329,34 грн., в 2012 р. - 791,42 грн.;

ь пп.242.1.3 п.242.1 ст.242, пп.246.1.2 п.246.1, п.246.2, п.246.4, п.246.5 ст.246, п.249.6 ст.249, п.250.2 ст.250 ПК України, в частині заниження суми податкового зобов'язання по екологічному податку на загальну суму 6 267,95 грн., в т.ч. за: І квартал 2011 р. - 11,23 грн., ІІ квартал 2011 р. - 1,15 грн., ІІІ квартал 2011 р. - 510,28 грн., ІV квартал 2011 р. - 514,60 грн., І квартал 2012 р. - 551,48 грн., ІІ квартал 2012 р. - 561,52 грн., ІІІ квартал 2012 р. - 551,48 грн., ІV квартал 2012 р. - 3 566,21 грн.

Однак, 17.10.2013 р. Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки №1148, яке рішенням ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про надання відповіді на заперечення» від 24.10.2013 р. №4584/10/26-51-22-01 було залишене без задоволення, а Акт перевірки №1148 - без змін.

Разом із тим, 28.10.2013 р. на підставі Акта перевірки №1148 ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «В2» №0004962210, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 393 868,00 грн.;

ь за формою «В4» №0004772210/4733, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 393 868,00 грн.;

ь за формою «Р» №0004752210/4736, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 599 581,60 грн. (з яких 498 511,91 грн. - за основним платежем, 101 069,69 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №0004762210/4735, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 37 733,21 грн. (35 553,40 грн. - за основним платежем, 2 179,81 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із винесеними Відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Поллі-Сервіс» оскаржило їх в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати розгляду первинної скарги» від 30.12.2013 р. №8220/10/26-15-10-04-01, опісля, рішенням Міністерства доходів і зборів «Про результати розгляду скарги» від 13.03.2014 р. №4687/6/99-99-10-01-15, були залишені без задоволення подані Позивачем скарги, а податкові повідомлення-рішення від 28.10.2013 р. - без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ «Поллі-Сервіс» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з Акту перевірки №1148, за результатами опрацювання податкових періодів Відповідачем були встановлені взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «ВіДі Скай Моторз» відповідно до укладеного договору поставки №СМмА-0004/013 від 13.01.2011 р. (надалі - Договір №СМмА-0004/013), згідно якого ТОВ «ВіДі Скай Моторз» (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «Поллі-Сервіс» (Покупець) автомобіль Mazda CX-7 FL 2.3 AT High Sunroof (надалі - товар/Автомобіль), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його згідно Договору у вартості 365 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 60 866,67 грн.).

Крім того, відповідно до акту виконаних робіт №СММСА-000049 від 31.01.2011 р. ТОВ «ВіДі Скай Моторз» було зроблено комплекс робіт по доукомплектації придбаного ТОВ «Поллі-Сервіс» Автомобіля на загальну суму 38 698,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 449,68 грн.).

Водночас, Позивачем на підтвердження виконання сторонами вимог укладеного Договору №СМмА-0004/013 була надана підписана сторонами видаткова накладна на придбаний ТОВ «Поллі-Сервіс» Автомобіль на загальну суму 365 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 60 866,67 грн.).

Поряд із цим, у перевіряємий період ТОВ «Поллі-Сервіс» було задекларовано податкового кредиту на суму 17 803,88 грн. та сформовано валові витрати у сумі 89 019,40 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «КАУ-Експрес» відповідно до укладеного договору №502 від 19.07.2010 р. про надання кур'єрських послуг (надалі - Договір №502), згідно якого ТОВ «КАУ-Експрес» (Виконавець) надає кур'єрські послуги з доставки кореспонденції та/або дрібних вантажів (надалі - відправлень), а ТОВ «Поллі-Сервіс» (Замовник) оплачує Виконавцеві надані послуги в повному обсязі і на умовах, встановлених цим Договором.

На підтвердження факту виконання умов Договору №502 Позивачем були надані суду рахунки-фактури разом із специфікаціями до них по наданню ТОВ «КАУ-Експрес» кур'єрських послуг, а також підписані сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, у період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «Поллі-Сервіс» отримувало послуги з пошуку та підбору персоналу від ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Голографія» (надалі - ТОВ «СП «Голографія») відповідно до укладеного між ними договору б/н від 23.10.2008 р. (надалі - Договір від 23.10.2008 р.), згідно якого ТОВ «Поллі-Сервіс» (Замовник) доручає, а ТОВ «СП «Голографія» (Виконавець) бере на себе зобов'язання щодо пошуку, підбору кандидатів для подальшого працевлаштування на роботу Замовника у відповідності до вимог, вказаних у заявці (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору.

При цьому, в матеріалах справи наявні заявки Позивача на пошук та підбір кандидатів на посади маркетологів, офіс-менеджерів, інженерів (супроводження програмного забезпечення, з апаратного забезпечення, з тестування програмного забезпечення), бухгалтера, водія тощо.

Водночас, на підтвердження пошуку та підбору контрагентом кандидатів на заявлені Позивачем посади надані суду підписані між сторонами акти прийняття-виконання наданих послуг.

Разом із тим, під час проведення Відповідачем перевірки було встановлено віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ розміром 1 465,00 грн. та сформовано витрати у розмірі 7 325,00 грн. по взаємовідносинах між Позивачем та ПП «Торговий Дім «Алькор» (надалі - ПП «ТД «Алькор») без укладення письмових договорів.

Так, відповідно до наданих рахунку-фактури №СФ-0002052 від 04.10.2011 р. та видаткової накладної №РН-0001825 від 12.10.2011 р. ТОВ «Поллі-Сервіс» придбало у ПП «ТД «Алькор» папір у кількості 100 упак. на загальну суму 8 790,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 465,00 грн.).

В свою чергу, на підтвердження факту здійснення ТОВ «Поллі-Сервіс» оплати за придбані товари та отримані послуги згідно із вказаними вище господарськими взаємовідносинами із контрагентами ТОВ «ВіДі Скай Моторз», ТОВ «КАУ-Експрес», ТОВ «СП «Голографія» та ПП «ТД «Алькор» Позивачем були надані банківські виписки.

Водночас, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (аналогічний зміст викладений у пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону №168/97, який діяв на час виникнення правовідносин).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Поллі-Сервіс» встановлено відображення у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включення суми ПДВ до складу податкового кредиту на підставі отриманих у період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. від контрагентів податкових накладних, а саме: від ПП «ТД «Алькор» на загальну суму 1 465,00 грн. (жовтень 2011 р.), від ТОВ «ВіДі Скай Моторз» на загальну суму 67 708,36 грн. (січень 2011 р.), від ТОВ «Кау-Експрес» на загальну суму 17 803,88 грн. (березень 2011 р.), від ТОВ «СП «Голографія» на загальну суму 17 666,67 грн.

Разом із ти, за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «Поллі-Сервіс» задекларовано податкового кредиту з ПДВ у сумі 18 346 154,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту податковим органом встановлено його завищення на загальну суму 104 643,91 грн.

Крім того, за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «Поллі-Сервіс» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 126 600 203,00 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат у перевіряємий період встановлено їх завищення на загальну суму 184 677,74 грн., а також встановлено завищення адміністративних витрат у період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 58 950,01 грн., що, в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 35 553,40 грн.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу (аналогічний зміст викладено у п.1.7 ст.1 Закону №168/97)

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (аналогічна позиція викладена у п.3.1 ст.3 Закону №168/97).

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (що також відповідає змісту пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97).

Водночас, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку) (аналогічний зміст викладено у п.4.1 ст.47 Закону №168/97).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (також передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (аналогічна за змістом норма пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97).

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94, який діяв на час виникнення правовідносин).

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

При цьому, п.138.8 ст.138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (що також відповідає пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94).

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Згідно із п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 26.03.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції, зокрема: договори, додатки та додаткові угоди до договорів (в разі їх наявності), акти виконаних робіт (акти приймання-передачі), видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості отриманих (товарів) послуг; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; податкові декларації з "розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих офісних приміщень, трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності, а також інші документи, які на думку позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами. При цьому, Позивача (як і Відповідача) попереджалось про положення ст.114 КАС України, зокрема про вирішення справи на підставі наданих сторонами документів.

Так, на виконання вимог ухвали суду, представником Позивача були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Поллі-Сервіс» та ТОВ «ВіДі Скай Моторз», ТОВ «КАУ-Експрес», ТОВ «СП «Голографія» та ПП «ТД «Алькор», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.1 та п.2.8 укладеного між Позивачем та ТОВ «ВіДі Скай Моторз» Договору №СМмА-0004/013 поставка товару здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі товару, який є невід'ємною частиною Договору та підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару. Право власності на Автомобіль виникає у Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Крім того, п.2.5 зазначеного Договору передбачено, що надання товару в розпорядження Покупця визначається моментом надання Покупцю відповідного повідомлення про наявність товару і означає виконання обов'язку поставити товар, що також є підставою для сплати повної вартості Автомобіля (п.3.1.2 Договору №СМмА-0004/013).

Проте, на підтвердження виконання зазначених вимог укладеного Договору №СМмА-0004/013 суду не було надано відповідного акту приймання-передачі придбаного ТОВ «Поллі-Сервіс» Автомобіля, а також повідомлення ТОВ «ВіДі Скай Моторз» про наявність товару.

Водночас, згідно із п.3.6 укладеного Договору після повної оплати товару оформлюється довідка-рахунок, яка також відсутня в матеріалах справи.

Поряд із цим, Позивачем було надано акт виконаних робіт №СММСА-000049 від 31.01.2011 р. щодо встановлення додаткового обладнання на придбаний у ТОВ «ВіДі Скай Моторз» Автомобіль, сума ПДВ за що була також включена до складу податкового кредиту за січень 2011 р.

З огляду на виписану Постачальником податкову накладну за відповідні послуги вбачається, що такі послуги надавались ТОВ «ВіДі Скай Моторз» згідно із договором поставки від 28.01.2011 р. №СМм028, однак зазначеного договору суду надано не було, як і не надано представниками Позивача пояснень щодо відсутності такого договору.

Більше того, ТОВ «Поллі-Сервіс» також не надано пояснень із їх документальним підтвердженням щодо використання придбаного Автомобіля у своїй господарській діяльності та мету його придбання, оскільки відповідно до Акту перевірки №1148, що також не спростовується представниками Позивача, було встановлено використання у господарській діяльності ТОВ «Поллі-Сервіс» автомобіля Toyota Rav 4.

Разом із тим, суд звертає уваги на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Водночас, судом встановлено, що також підтверджується представниками Позивача, відсутність будь-яких виданих ТОВ «Поллі-Сервіс» довіреностей на право отримання Автомобіля за Договором №СМмА-0004/013, а також на право отримання придбаного паперу у ПП «ТД «Алькор», при цьому, відсутній журнал реєстрації виданих довіреностей.

Поряд із цим, за висновками податкового органу Позивачем було включено до складу податкового кредиту шляхом подвійного включення суми ПДВ в розмірі 67 708,36 грн. за отриманими податковими накладними від контрагента ТОВ «ВіДі Скай Моторз», а саме загальну суму 135 416,71 грн.

В свою чергу, суд приймає до уваги пояснення представників Позивача щодо помилкового відображення суми 67 708,36 грн. у рядку 14.1 поданої декларації за січень 2011 р., після виявлення якої ТОВ «Поллі-Сервіс» надало Відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2011 р., в якому була правомірно включена сума ПДВ розміром 60 867,00 грн. у січні 2011 р.

Однак, у зв'язку із відсутністю документального підтвердження використання придбаного ТОВ «Поллі-Сервіс» у ТОВ «ВіДі Скай Моторз» Автомобіля у своїй господарській діяльності, а також відсутність передбачених укладеним Договором №СМмА-0004/013 первинних документів не спростовують висновків суду про відсутність підстав у Позивача на віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту у січні 2011 р.

Поряд із цим, як вбачається зі змісту п.2.3 укладеного між ТОВ «Поллі-Сервіс» та ТОВ «КАУ-Експрес» Договору №502, обов'язковим первинним документом якого є авіанакладна на кожне відправлення, що містить вказівки на сторони Договору, вид послуг та підтверджує дату прийняття та доставки відправлення за заявкою Замовника. Підтвердження факту доставки відправлення є підпис одержувача в авіа накладній або реєстрі адресного обслуговування.

Однак, ані авіанакладних, ані реєстрів адресного обслуговування, а також відповідних замовлень суду не надано, що дає підстави вважати про відсутність фактичного надання контрагентом кур'єрських послуг. Крім того, відсутні супровідні документи відправлень, передбачені п.4.1.1 укладеного Договору №502.

Разом із тим, судом також не були отримані пояснення представників Позивача щодо мети отримання кур'єрських послуг від ТОВ «КАУ-Експрес» та приналежність їх до господарської діяльності ТОВ «Поллі-Сервіс».

Таким чином, оскільки запитувані судом у Позивача документи та пояснення, які необхідні для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції між Позивачем та ТОВ «КАУ-Експрес» надані не були, суд приходить до висновку про відсутність підстав для включення спірної суми ПДВ розміром 17 803,88 грн. до складу податкового кредиту за березень 2011 р., відповідно, відсутність підстав для формування валових витрат у сумі 89 019,40 грн. за І квартал 2011 р.

Більше того, суд не приймає до уваги наданий Позивачем лист ТОВ «КАУ-Експрес» від 17.10.2013 р. №252 на спростування доводів Відповідача про невідображення контрагентом податкових зобов'язань за надані послуги ТОВ «Поллі-Сервіс» у податковій звітності контрагента, оскільки вказаний лист не підтверджує реальність та мету спірних господарських операцій.

Разом із тим, суд приймає до уваги посилання податкового органу на те, що у період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. засновником ТОВ «Поллі-Сервіс» з часткою у статутному капіталі (51%) було ТОВ «СП «Голографія», що також підтверджується представниками Позивача, а отже є пов'язаними між собою особами.

Відповідно до пп. 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закон №334/94 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених п.5.6 і п.5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Водночас, згідно із пп.5.3.6 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами. Під терміном «холдингові компанії» слід розуміти юридичних осіб, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов'язані особи, відповідно до пункту 1.26 цього Закону.

При цьому, у п.1.26 ст.1 Закону №334/94 передбачено, що пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Таким чином, Відповідач обґрунтовано прийшов до висновку про заниження Позивачем податку на прибуток на загальну суму 20 920,49 грн., а також неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ розміром 17 666,67 грн., оскільки ТОВ «Поллі-Сервіс» та ТОВ «СП «Голографія» є пов'язаними між собою особами.

Водночас, суд критично ставиться до пояснень Позивача на спростування зазначених висновків податкового органу про те, що правомірність сформованих з ТОВ «СП «Голографія» валових витрат та податкового кредит підтверджується належним чином оформленими первинними документами, оскільки з огляду на укладений з ТОВ «СП «Голографія» Договір від 23.10.2008 р., в п.3.1.2 якого зазначено, що Виконавець зобов'язується здійснити пошук та підбір спеціалістів на вакантну посаду та надати Замовнику резюме-анкети з біографічними та кваліфікаційними даними на кандидатів, що відповідають заявці.

Проте, ТОВ «Поллі-Сервіс» не було надано суду передбачені Договором від 23.10.2008 р. резюме-анкети підібраних контрагентом на вакантні посади кандидатів із зазначенням біографічних та кваліфікаційних даних на кандидатів, що відповідають заявці.

Крім того, відповідно до п.3.2.3 укладеного Договору від 23.10.2008 р. Замовник зобов'язується здійснити вибір кандидата та прийняти рішення про прийняття або відмову від прийняття на роботу кожного з направлених кандидатів. При цьому, п.3.1.4 та п.3.2.5 укладеного з ТОВ «СП «Голографія» Договору встановлено, що у випадку звільнення кандидата, прийнятого на роботу Замовником, до закінчення випробувального строку за ініціативою останнього, цей факт має бути підтверджений документально. Замовник зобов'язаний надати Виконавцю обґрунтовану інформацію про причини непроходження кандидатом випробувального строку не пізніше ніж через 3 дні після його звільнення.

Однак, суд звертає увагу, що на підтвердження реальності надання Виконавцем послуг Позивачем не надано суду ані документальних підтверджень щодо неприйнятих на роботу кандидатів, ані обґрунтованої інформації про причини непроходження такими кандидатами випробувального терміну. Також, не надано відповідних рішень про прийняття або відмову у прийняття кожного із направлених ТОВ «СП «Голографія» кандидатів.

Водночас, Позивачем надані суду накази щодо особового складу, які, в свою чергу, судом не приймаються до уваги, оскільки вони не підтверджують приналежність до пошуку та підбору ТОВ «СП «Голографія» призначених на посади осіб. Крім того, зазначені в наданих наказах посади не відповідають вакантним посадам, які вказані в заявках ТОВ «Поллі-Сервіс».

Більше того, п.2.5 Договору від 23.10.2008 р. встановлено, що при прийнятті Замовником рішення про зняття вакансії, вказаної в заявці, він письмово сповіщає про це Виконавця протягом одного дня з моменту прийняття такого рішення. При цьому, в матеріалах справи відсутні письмові повідомлення Позивача про зняття вакантної посади у зв'язку із призначенням зазначених у наказах осіб на відповідні посади.

Разом із тим, суд акцентує увагу, що надані накази щодо особового складу за 2011 р. підписані Генеральним директором Кочубей П.О. та/або Гаген Г.Г., а також в.о. Генерального директора Солтан В.М., проте, як вбачається із наявного в матеріалах справи штатного розпису ТОВ «Поллі-Сервіс», введеного в дію з 01.01.2011 р., на посаді Генерального директора вказано лише Гаген Г.Г., інформація щодо в.о. Генерального директора Солтаном В.М. (Директора з економіки) відсутня, а Кочубей Н.С. займає посаду Голови Ради директорів (за сумісництвом).

Згідно із зазначеним, оскільки відсутність передбачених укладеним Договором від 23.10.2008 р. документів свідчить про відсутність реальності надання відповідних послуг, суд погоджується із висновками податкового органу про неправомірність включення ТОВ «Поллі-Сервіс» суми ПДВ за отриманими від ТОВ «СП «Голографія» податковими накладними за перевіряємий період у розмірі 17 666,67 грн. до складу податкового кредиту, що також призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 9 177,08 грн. у період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. та на суму 11 743,41 грн. за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Більше того, зазначених висновків суду не спростовує наданий Позивачем юридичний висновок від 17.10.2013 р. №91, оскільки такий висновок не підтверджує реальності здійснення спірної господарської операції, яка не спрямована на отримання відповідних наслідків.

Разом із тим, суд погоджується із висновками Відповідача щодо завищення Позивачем витрат на загальну суму 7 325,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток розміром 1 684,75 грн., а також щодо завищення ТОВ «Поллі-Сервіс» податкового кредиту на суму 1 465,00 грн. по взаємовідносинах із ПП «ТД «Алькор», оскільки надані Позивачем службова записка від 12.10.2011 р. та акт №39/1 від 13.10.2011 р. приймання-передачі витратних матеріалів як на докази мети придбання та подальшого використання у своїй господарській діяльності придбаного у ПП «ТД «Алькор» паперу, підписаних між ТОВ «Поллі-Сервіс» та Консорціумом «Єдапс» відповідно до Договору №13 від 28.01.2011 р., висновків суду не спростовують у зв'язку із відсутністю самого Договору №13.

Поряд із цим, суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано належних первинних документів, а також пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували про факт здійснення відповідних господарських правовідносин між ТОВ «Поллі-Сервіс» та ТОВ «ВіДі Скай Моторз», ТОВ «КАУ-Експрес», ТОВ «СП «Голографія» та ПП «ТД «Алькор».

Поряд із цим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Проте, у зв'язку із відсутністю запитуваних судом у Позивача документів щодо наявності у ТОВ «Поллі-Сервіс» документів щодо наявності в останнього виробничих площ, матеріальних ресурсів, засобів виробництва, робочого персоналу, суд був позбавлений можливості пересвідчитись у фактичній наявності у Позивача матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Крім того, на спростування зазначених вище висновків суду Позивачем також не було надано регістрів бухгалтерського обліку, документів з обліку доходів, витрат, оборотно-сальдових відомостей по рахунках та інших документів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, обчисленням та сплатою податкових зобов'язань, що також позбавило можливості пересвідчитись щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції між ТОВ «Поллі-Сервіс» та його контрагентами.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд акцентує увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Поряд із зазначеним, судом приймається до уваги посилання представника Відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.08.2013 р. №1147/26-57-22-04-09/37099312 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ТД «Алькор», згідно якої до ЄДР було внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, що дає суду підстави для висновків щодо неправомірного віднесення Позивачем суми витрат розміром 7 325,00 грн., а також включення до складу податкового кредиту суму ПДВ розміром 1 465,00 грн. по спірним взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

Окрім того, проведеною перевіркою визначення ТОВ «Поллі-Сервіс» частини залишку від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, податковим органом встановлено заниження Позивачем суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2012 р. на суму 393 868,00 грн., а також підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за серпень 2012 р.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (аналогічний зміст викладено у пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/94).

Крім того, згідно із п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 р. №К/9991/74954/12 та від 14.01.2014 р. №К/800/15576/13.

Крім того, відповідно до п.4.6.4 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 р. №1492 (що діяв на час здійснення господарських операцій/надалі - Порядок №1492) якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

Згідно із п.4.6.5 Порядку №1492 платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

Поряд із цим, на підтвердження правомірності підстав включення спірної суми 393 868,00 грн. за серпень 2012 р. до складу податкових зобов'язань за перевіряємий період Позивачем не було надано доказів фактичної слати відповідної суми за липень 2012 р.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено завищення перевіркою повноти визначення податкового зобов'язання встановлено його заниження в розмірі 498 512,00 грн.

Таким чином, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що заявлена Позивачем сума бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 р. у розмірі 393 868,00 грн., а також віднесення Позивачем спірних сум ПДВ у загальній сумі 104 634,91 грн. за господарськими операціями між ТОВ «Поллі-Сервіс» та ТОВ «ВіДі Скай Моторз», ТОВ «КАУ-Експрес», ТОВ «СП «Голографія» та ПП «ТД «Алькор», які не мали реального характеру (ділової мети) до складу податкового кредиту у перевіряємий період, призвели до заниження податкового зобов'язання розміром 498 511,91 грн., відповідно, сформовані витраті розміром 184 677,74 грн. призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 35 553,40 грн.

Згідно із зазначеним, у суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2013 р. №0004752210/4736, №0004762210/4735, №0004772210/4733, №0004962210.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс» (адреса: 02088, м. Київ, вул. Л.Леніна, 64, код ЄДРПОУ 32912338) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/3882/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України

Суддя Б. В. Санін