Постанова № 38415409, 04.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2014 року 10:48 № 826/3342/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Левченко І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солушнс"доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солушнс" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.10.2013 №0003512203.

Позов мотивований порушенням відповідачем порядку проведення перевірки, яке полягало у завчасному неповідомленні позивача про перевірку, невідповідністю висновків перевірки, викладених в акті перевірки, за наслідками якої відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вимогам податкового законодавства щодо правил формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів та послуг у ТОВ "Алтар-Техно" та ТОВ "Спрос Юей", вимогам цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів, а також наданим до перевірки належно оформленим первинним документам та податковим накладним, які підтверджують правомірність включення нарахованих сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Під час судового розгляду адміністративної справи представники позивача позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав письмові заперечення, в яких зазначено про обґрунтованість висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Алтар-Техно" та ТОВ "Спрос Юей", та про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на встановлені під час перевірки обставини щодо неможливості здійснення ТОВ "Алтар-Техно" та ТОВ "Спрос Юей" господарської діяльності, що підтверджується відповідними висновками органів досудового слідства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 30.09.2013 №37 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сервіс Солушнс" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Алтар-Техно", ТОВ "Спрос Юей", ТОВ "Статус Люкс" за період 2010-2013 років, про що складено акт перевірки від 04.10.2013 №169/26-52-03-37054161.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 №0003512203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 124386,00 грн., у тому числі, 99509,00 грн. за основним платежем та 24877,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, а згодом до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26.12.2013 №8060/10/26-15-10-04 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ "Сервіс Солушнс" без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03.03.2014 №4014/6/99-99-10-01-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги ТОВ "Сервіс Солушнс" залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З наказу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.09.2013 №37 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" убачається, що перевірку було призначено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України відповідно до постанови старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якій зазначено, що невстановлені слідством особи використовували в своїй протиправній діяльності підприємства ТОВ "Алатар-Техно", ТОВ "Спрос Юей", ТОВ "Статус Люкс" з метою надання реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.

Представником відповідача надано вирок Деснянського районного суду міста Києва від 11.04.2013 відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358, щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Алатар-Техно". Проте, у матеріалах справи відсутні докази коли відповідач отримав вказаний вирок.

Разом з тим, враховуючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте 18.10.2013, тобто після ухвалення Деснянським районним судом міста Києва вироку від 11.04.2013, наявні передбачені пунктом 86.9 статті 86 ПК України підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження дотримання ним вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу від 30.09.2013 №37 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, що свідчить про відсутність підстав у відповідача для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сервіс Солушнс", за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Згідно зі статтею 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності, та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій. Водночас, первинні документи мають бути складені виключно за наслідками здійснення платником податків фактичних, реальних господарських операцій.

Зі змісту акта перевірки, за наслідками якої відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, убачається, що висновок відповідача про нікчемність договорів, укладених ТОВ "Сервіс Солушнс" з ТОВ "Алтар-Техно", ТОВ "Спрос Юей", ТОВ "Статус Люкс", а також висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень, грудень 2011 року мотивовані відсутністю господарських взаємовідносин між ТОВ "Сервіс Солушнс" та ТОВ "Алтар-Техно", ТОВ "Спрос Юей", ТОВ "Статус Люкс" з огляду на встановлені під час досудового слідства обставини щодо використання ТОВ "Алтар-Техно", ТОВ "Спрос Юей", ТОВ "Статус Люкс" невстановленими особами з метою надання реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.

Також, з акта перевірки убачається, що ТОВ "Сервіс Солушнс" було включено до складу податкового кредиту в жовтні, грудні 2011 року суми податку на додану вартість по контрагентах ТОВ "Алатар-Техно" та ТОВ "Спрос Юей".

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ "Алтар-Техно" протягом жовтня, грудня 2011 року позивачем долучено до адміністративного позову:

- договори про надання послуг від 01.09.2011 №С09/11-21, від 01.09.2011 №С09/11-22, від 01.09.2011 №С09/11-23, від 01.09.2011 №С09/11-24, від 01.09.2011 №С09/11-25, від 01.09.2011 №С09/11-26, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-28, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-29, від 01.09.2011 №С09/11-30, від 01.09.2011 №С09/11-31, від 03.10.2011 №С10/11-02, від 01.09.2011 №С09/11-32, від 01.09.2011 №С09/11-35, від 01.09.2011 №С09/11-34, від 01.09.2011 №С09/11-33, від 01.09.2011 №С09/11-36, від 01.09.2011 №С09/11-37, відповідно до яких ТОВ "Алатар-Техно" (Виконавець) зобов'язується надати ТОВ "Сервіс Солушнс" (Замовник) послуги з налаштування кабельної мережі, визначені у пунктах 2.1 зазначених договорів;

- акти приймання робіт (надання послуг), рахунки на оплату, податкові накладні та платіжні доручення, оформлені на виконання зазначених вище договорів.

Під час судового розгляду представники позивача пояснили, що придбання ТОВ "Сервіс Солушнс" у ТОВ "Алатар-Техно" послуг з налаштування кабельних мереж обумовлене необхідністю виконання ТОВ "Сервіс Солушнс" договірних зобов'язань перед ТОВ "Проект Техно" щодо налаштування кабельних мереж на об'єктах ТОВ "Проект Техно" в різних містах України.

На підтвердження вказаних обставин, представниками позивача надано укладені з ТОВ "Проект Техно" договори про надання позивачем послуг, оформлені на виконання зазначених договорів акти здачі-приймання робіт, рахунки на оплату та податкові накладні.

За висновком суду, договори про надання послуг від 01.09.2011 №С09/11-21, від 01.09.2011 №С09/11-22, від 01.09.2011 №С09/11-23, від 01.09.2011 №С09/11-24, від 01.09.2011 №С09/11-25, від 01.09.2011 №С09/11-26, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-28, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-29, від 01.09.2011 №С09/11-30, від 01.09.2011 №С09/11-31, від 03.10.2011 №С10/11-02, від 01.09.2011 №С09/11-32, від 01.09.2011 №С09/11-35, від 01.09.2011 №С09/11-34, від 01.09.2011 №С09/11-33, від 01.09.2011 №С09/11-36, від 01.09.2011 №С09/11-37 за своїм змістом та правовими характеристиками є договорами будівельного підряду (виконання монтажних робіт).

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина перша). Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (частина друга).

Згідно зі статтею 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (частина перша). Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію (частина друга).

Разом з тим, договорами від 01.09.2011 №С09/11-21, від 01.09.2011 №С09/11-22, від 01.09.2011 №С09/11-23, від 01.09.2011 №С09/11-24, від 01.09.2011 №С09/11-25, від 01.09.2011 №С09/11-26, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-28, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-29, від 01.09.2011 №С09/11-30, від 01.09.2011 №С09/11-31, від 03.10.2011 №С10/11-02, від 01.09.2011 №С09/11-32, від 01.09.2011 №С09/11-35, від 01.09.2011 №С09/11-34, від 01.09.2011 №С09/11-33, від 01.09.2011 №С09/11-36, від 01.09.2011 №С09/11-37 не визначається зміст і обсяг робіт, які повинно виконати ТОВ "Алатар-Техно", не зазначено у вказаних договорах і про проектно-кошторисної документації, а також про те, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Позивачем не надано проектно-кошторисну документацію із визначенням обсягу і змісту робіт на об'єктах ТОВ "Проект Техно", які знаходяться у різних містах України, не зазначено суду про наявність такої документації чи інших документів, які б визначали погодження об'єму монтажних робіт, та не заявлено відповідних клопотань з цього приводу.

За висновком суду, відсутність проектно-кошторисної документації на монтажні роботи за договорами підряду дає підстави для сумніву щодо можливості виконання підрядником монтажних робіт, без визначення їх конкретного змісту, обсягу та умов виконання.

Також, у договорах від 01.09.2011 №С09/11-21, від 01.09.2011 №С09/11-22, від 01.09.2011 №С09/11-23, від 01.09.2011 №С09/11-24, від 01.09.2011 №С09/11-25, від 01.09.2011 №С09/11-26, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-28, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-29, від 01.09.2011 №С09/11-30, від 01.09.2011 №С09/11-31, від 03.10.2011 №С10/11-02, від 01.09.2011 №С09/11-32, від 01.09.2011 №С09/11-35, від 01.09.2011 №С09/11-34, від 01.09.2011 №С09/11-33, від 01.09.2011 №С09/11-36, від 01.09.2011 №С09/11-37 не зазначено яким чином здійснюється приймання виконаних робіт.

З оформлених на виконання зазначених договорів актів здачі-приймання робіт (надання послуг) убачається, що вказані акти підписані в один і той же день, але у різних містах України, наприклад, акти здачі-приймання робіт відповідно до договорів на об'єктах, що знаходяться у містах Львові та Рівному, підписані 06.10.2011, акти здачі-приймання робіт відповідно до договорів на об'єктах, що знаходяться у містах Києві та Одесі, підписані 07.10.2011, акти здачі-приймання робіт відповідно до договорів на об'єктах, що знаходяться у містах Макіївці, Донецьку, Харкові, Тернополі, Києві, Полтаві, Сумах, Луганську, Рівному, Дніпропетровську, Павлограді, Луцьку, Коломиї, Івано-Франківську, Одесі, Черкасах, Львові, Вінниці, Миколаєві, Сімферополі, Чернігові, Херсоні, Кременчуці, підписані 13.10.2011, що ставить під сумнів можливість перебування директора ТОВ "Сервіс Солушинс" одночасно у декількох містах та здійснення ним прийому-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, представники позивача під час судового розгляду зазначали, що приймання-передача виконаних робіт позивачем здійснювалась у присутності директора ТОВ "Сервіс Солушинс", який підписував особисто акти виконаних робіт безпосередньо після прийняття робіт.

Крім того, укладеними між позивачем та ТОВ "Алатар-Техно" договорами не обумовлено яка із сторін здійснює поставку витратних матеріалів для монтажу кабельних мереж.

Представники позивача зазначили, що монтажні роботи здійснювались з матеріалів ТОВ "Алатар-Техно". Водночас, позивачем не надано доказів прийому-передачі, погодження витрат будь-яких товарно-матеріальних цінностей між позивачем та ТОВ "Алатар-Техно".

Як убачається з договорів від 01.09.2011 №С09/11-21, від 01.09.2011 №С09/11-22, від 01.09.2011 №С09/11-23, від 01.09.2011 №С09/11-24, від 01.09.2011 №С09/11-25, від 01.09.2011 №С09/11-26, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-28, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-29, від 01.09.2011 №С09/11-30, від 01.09.2011 №С09/11-31, від 03.10.2011 №С10/11-02, від 01.09.2011 №С09/11-32, від 01.09.2011 №С09/11-35, від 01.09.2011 №С09/11-34, від 01.09.2011 №С09/11-33, від 01.09.2011 №С09/11-36, від 01.09.2011 №С09/11-37, актів приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату та податкових накладних, які оформлені на виконання зазначених договорів, зазначені документи від імені ТОВ "Алатар-Техно" підписані ОСОБА_1, водночас, вироком Деснянського районного суду міста Києва від 11.04.2013, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358, щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Алатар-Техно".

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає зазначені докази сумнівними та такими, що не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ "Алатар-Техно" за договорами від 01.09.2011 №С09/11-21, від 01.09.2011 №С09/11-22, від 01.09.2011 №С09/11-23, від 01.09.2011 №С09/11-24, від 01.09.2011 №С09/11-25, від 01.09.2011 №С09/11-26, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-28, від 01.09.2011 №С09/11-27, від 01.09.2011 №С09/11-29, від 01.09.2011 №С09/11-30, від 01.09.2011 №С09/11-31, від 03.10.2011 №С10/11-02, від 01.09.2011 №С09/11-32, від 01.09.2011 №С09/11-35, від 01.09.2011 №С09/11-34, від 01.09.2011 №С09/11-33, від 01.09.2011 №С09/11-36, від 01.09.2011 №С09/11-37, відповідно позивач не мав права на формування податкового кредиту за наслідками цих господарських операцій.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Спрос Юей" протягом жовтня, грудня 2011 року позивачем долучено до адміністративного позову:

- договір поставки від 12.12.2011 №11/12-03 відповідно до якого ТОВ "Спрос Юей" (Постачальник) зобов'язується поставити ТОВ "Сервіс Солушнс" (Покупець) за його замовленнями у власність комп'ютерну, офісну техніку, комплектуючі в асортименті відповідно до Специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату на умовах цього Договору, специфікація від 12.12.2011 до договору поставки від 12.12.2011 №11/12-03, видаткова накладна від 12.12.2011 №1212, рахунок на оплату від 12.12.2011 №1212/1, податкова накладна від 12.12.2011 №45, платіжне доручення від 12.12.2011, відповідно до яких позивач придбав у ТОВ "Спрос Юей" комп'ютерну техніку на загальну суму 21450,00 грн.;

- видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні з яких убачається реалізація позивачем ПАТ "Волиньобленерго", ТОВ "Дієса", Феодосійській автомобільній школі ТСОУ, Волинській регіональній дирекції філії ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія", КЗ "Луцька Міська Поліклініка" №1", ТОВ "Автоконцепт", ТОВ "Волиньсантехремкомплект", ТОВ "Промтехсервіс", ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", ПВТП "Світязь" комплектуючих до комп'ютерів та оргтехніки;

- договір про надання послуг від 14.10.2011 №10/11-09 відповідно до якого ТОВ "Спрос Юей" (Виконавець) приймає на себе зобов'язання надавати ТОВ "Сервіс Солушнс" (Замовник) послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультаційні послуги з настроювання ПЗ "1С:Предприятие 8", акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.12.2011 №12261, від 09.12.2011 №12092, від 07.12.2011 №1202, рахунки на оплату від 23.12.2011 №1223, від 09.12.2011 №1209/1, від 07.12.2011 №С1207/1, податкові накладні від 26.12.2011 №80 на суму 29580,00 грн., в тому числі, 4930,00 грн. ПДВ, від 09.12.2011 №40 на суму 11160,00 грн., в тому числі, 1860,00 грн. ПДВ, від 07.12.2011 №28 на суму 10473,00 грн., в тому числі, 1745,00 грн. ПДВ, платіжні доручення від 27.12.2011 №947 на суму 29580,00 грн., від 12.12.2011 №901 на суму 11160,00 грн., від 07.12.2011 №886 на суму 10473,00 грн.;

- договір від 03.10.2011 №10/11-02 відповідно до якого ТОВ "Сервіс Солушнс" (Замовник) замовляє, приймає і сплачує, а ТОВ "Спрос Юей" (Виконавець) надає послуги з технічного обслуговування комп'ютерної, офісної техніки, специфікація від 03.10.2011 на технічне обслуговування, діагностику (тестування ПК, опитування користувачів, виявлення та усунення заявлених недоліків шляхом налагодження), ремонт комп'ютерної та офісної техніки, акт надання послуг від 01.12.2011 №1201, рахунок на оплату від 01.12.2011 №1201, податкова накладна від 01.12.2011 №3 на суму 34870,00 грн., в тому числі, 5811,67 грн. ПДВ, платіжне доручення від 01.12.2011 №877 на суму 34870,00 грн.

Разом з тим, за висновком суду, наведені докази, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "Сервіс Солушнс" з ТОВ "Спрос Юей" щодо придбання товарів та надання послуг, виходячи з наступного.

Так, договором поставки від 12.12.2011 №11/12-03 передбачено постачання товару на умовах СРТ, м. Київ, вул. Червоноткацька, 42.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 термін СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Під час судового розгляду представники позивача не змогли пояснити яким чином відбувалась поставка обумовлених договором товарів, позивачем не надано будь-яких доказів того, що обумовлене договором місце поставки - м. Київ, вул. Червоноткацька, 42 належить позивачу або використовується ним як складське приміщення. Також не надано інших доказів на фактичне переміщення товарно-матеріальних цінностей від постачальника - ТОВ "Спрос Юей" до покупця - ТОВ "Сервіс Солушнс", прийняття уповноваженими особами позивача таких товарно-матеріальних цінностей, їх облік та зберігання.

Відповідно до договору про надання послуг від 14.10.2011 №10/11-09 ТОВ "Спрос Юей" надає ТОВ "Сервіс Солушнс" інформаційно-консультаційні послуги з настроювання ПЗ "1С:Предприятие 8". Водночас, позивачем не надано доказів (ліцензії, договору) використання у своїй господарській діяльності програмного комплексу "1С:Предприятие 8".

Всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 ПК України у акті надання послуг від 01.12.2011 №1201, рахунку на оплату від 01.12.2011 №1201, податковій накладній від 01.12.2011 №3, які оформлені на виконання зазначеного договору, не зазначено конкретного змісту і обсягу господарської операції, а саме: не відображено переліку виконаних робіт, їх кількісних і вартісних показників, що не дозволяє суду достовірно встановити обсяг і вартість операцій.

Також не надано позивачем доказів на підтвердження наявності у нього на балансі та використання у власній господарській діяльності офісної оргтехніки, ремонт якої здійснювало ТОВ "Спрос Юей" відповідно до договору від 03.10.2011 №10/11-02, не надано доказів придбання комплектуючих та запасних частин, які підлягали заміні під час здійснення ремонту, чи оплати вартості запасних частин виконавцю, що ставить під сумнів фактичність виконання ТОВ "Спрос Юей" ремонтних послуг.

Враховуючи наведене, зважаючи на висновки суду про недостатність наданих позивачем до справи доказів для підтвердження поза розумним сумнівом фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Алатар-Техно" та ТОВ "Спрос Юей", суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, за наслідками якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо безтоварності господарських операцій ТОВ "Сервіс Солушнс" з ТОВ "Алатар-Техно" та ТОВ "Спрос Юей", а також про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень, грудень 2011 року, оскільки суми податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями були включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень, грудень 2011 року, що убачається за акта перевірки та не заперечувалось представниками позивача.

Разом з тим, суд вважає безпідставними висновки відповідача, викладені в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про нікчемність укладених між ТОВ "Сервіс Солушнс" та ТОВ "Алатар-Техно", ТОВ "Спрос Юей" договорів, з огляду лише на матеріали досудового слідства, оскільки це суперечить вимогам частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставою нікчемності правочину є його недійсність, встановлена законом, а не актами органів державної влади. Водночас, зазначена обставина не впливає на висновок відповідача про безтоварність господарських операцій між ТОВ "Сервіс Солушнс" та ТОВ "Алатар-Техно", ТОВ "Спрос Юей", та не може бути достатньою підставою для скасування спірного рішення з огляду на висновок суду про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Алатар-Техно", ТОВ "Спрос Юей", та безпідставність формування позивачем податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій.

Зважаючи на викладене, зважаючи на те, що недотримання вимог відповідачем положень дотримання ним вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України не вплинуло на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Сервіс Солушнс" про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.10.2013 №0003512203, відтак у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити повністю.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 461,25 грн. (платіжне доручення від 22.01.2014 №75).

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З урахуванням того, що при подачі даного адміністративного позову позивачем було сплачено 10 відсотків ставки судового збору (461,25 грн.), і позивачу відмовлено в задоволенні позову, з позивача слід стягнути решту суми судового збору в розмірі 4151,25грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець