Постанова № 38415402, 11.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2014 року 09:17 № 826/3513/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Профмет»

до

Київської регіональної митниці Міндоходів України

третя особа

Управління Державної казначейської служби України в Солом’янському районі міста Києва

про

стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Профмет» (надалі – Позивач/ТОВ «ВП «Профмет») до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України (надалі – Відповідач/Митниця), в якому просить суд стягнути з Відповідача на користь ТОВ «ВП «Профмет» 60 903,74 грн.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2014 р. №826/3513/14 було відкрите провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні було залучено в якості третьої особи Управління Державної казначейської служби України в Солом’янському районі міста Києва.

В судове засідання з’явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, мотивуючи тим, що Митниця порушила вимоги Митного кодексу України (надалі – МК України), Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затвердженого наказом Міндоходів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 р.№882/1188 (надалі – Порядок №882/1188) та Порядку повернення платникам податкових коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618 (надалі – Порядок №618) та безпідставно відмовила у поверненні надмірно сплачених коштів.

В судове засідання представники Відповідача та третьої особи не з’явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноважених представників чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема “Іззетов проти України”, “Пискал проти України”, “Майстер проти України”, “Субот проти України”, “Крюков проти України”, “Крат проти України”, “Сокор проти України”, “Кобченко проти України”, “Шульга проти України”, “Лагун проти України”, “Буряк проти України”, “ТОВ “ФПК “ГРОСС” проти України”, “Гержик проти України” суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ВП «Профмет» (Покупець) та фірмою Jiaxing Chiayo Import and Export Co., Ltd. (КНР) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №19/2012 від 19.06.2012 р. (надалі – Контракт №19/2012), згідно якого Продавець зобов’язується продати, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно Івойсів, які є невід’ємною частиною цього Контракту.

Так, 11.06.2013 р. ТОВ «ВП «Профмет» подало до митного посту Митниці «Київ-західний» з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару вантажну митну декларацію №10050000/2013/015467 від 11.06.2013 р. (надалі – ВМД №10050000/2013/015467), згідно якої митна вартість товару задекларована за основним методом та складає 35 604,33 дол. США (284 585,41 грн.). При цьому, сума митних платежів, що підлягала сплаті при митному оформленні товару за основним методом становила 73 992,21 грн. (в т.ч. ввізне мито розміром 14 229,27 грн. та ПДВ розміром 59 762,94 грн.).

Однак, під час оформлення товарів Відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості №100250000/2013/000003/2 від 21.06.2013 р. (Рішення №100250000/2013/000003/2) за резервним методом та визначено митну вартість товару розміром 64 900,99 дол. США (518 753,61 грн.). Згідно із цим, розмір митних платежів відповідно до скоригованої митної вартості визначено у сумі 134 875,95 грн. (в т.ч. ввізне мито розміром 25 937,68 грн. та ПДВ розміром 108 938,27 грн.)

Разом із тим, імпортований ТОВ «ВП «Профмет» товар був випущений у вільний обіг зі сплатою різниці між сумою митних платежів митної вартості товарів, обчислених декларантом та митним органом, в розмірі 60 903,74 грн.

Поряд із цим, не погодившись із Рішенням №100250000/2013/000003/2, Позивачем була подана до Окружного адміністративного суду м. Києва позовна заява про його скасування, за результатом розгляду якої постановою суду від 09.10.2013 р. №826/13142/13-а позов було задоволено, а оскаржуване Рішення – скасоване.

Крім того, ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. та Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 р. по справі №826/13142/13-а була залишена без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2013 р. №826/13142/13-а.

На підставі зазначеного, 31.01.2014 р. ТОВ «ВП «Профмет» звернулось до Митниці із заявою про повернення надміру сплачених коштів у розмірі 60 903,74 грн.

Проте, 19.02.2014 р. Відповідач у своїй відповіді №2260/1/26-70-52-04 відмовив Позивачу у задоволенні заявлених вимог.

З наведених вище підстав, ТОВ «ВП «Профмет» звернулось до суду із даним позовом про стягнення з Відповідача надміру сплаченої суми ввізного мита розміром 60 903,74 грн.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - МК України) передбачено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Крім того, п.4 ч.4 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу.

При цьому, у ч.7 ст.55 МК України зазначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, що також підтверджується представником Позивача, у зв’язку із прийняттям Відповідачем Рішення №100250000/2013/000003/2 імпортований ТОВ «ВП «Профмет» товар був випущений у вільний обіг зі сплатою митних платежів сумою 134 875,95 грн. відповідно до скоригованої митної вартості, визначеною Митницею.

Поряд із цим, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.298 МК України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до державного бюджету платником податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок. Перерахування сум митних платежів до Державного бюджету України із зазначених рахунків органу доходів і зборів здійснюється цим органом доходів і зборів.

Згідно із ч.7 ст.298 МК України порядок нарахування, обліку та перерахування до державного бюджету сум митних платежів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом із тим, п.1, п.2, п.3 розд.ІІІ Порядку №618 та п.5 Порядку№882/1188 встановлено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України (п.4 Порядку №618 та п.7 Порядку №882/1188).

Таким чином, аналіз вищенаведених норм законодавства дають суду підстави для висновку, що питання повернення коштів відносяться до компетенції митних органів, та має здійснюватись відповідно до вимог Порядку №618 та Порядку №882/1188.

Однак, суд звертає увагу, що встановивши протиправність Рішення №100250000/2013/000003/2 Митниці, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з Державного бюджету України надмірно сплачену з такої вартості суму митних платежів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.12.2013 р. у справі № 21-439а13.

Більше того, суд звертає увагу, що в адміністративному позові відсутні позовні вимоги про визнання протиправними дії митного органу щодо недотримання останнім положень Порядку №618 та Порядку №882/1188.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача надміру сплаченої різниці у митних платежах згідно митної вартості, заявленої ТОВ «ВП «Профмет», та скоригованої митним органом, яка становить 60 903,74 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору (1644,30 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Профмет» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про стягнення коштів відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Профмет» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 37688799) решту суми судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України

Суддя Б. В. Санін