Постанова № 38415222, 04.04.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року Справа № 803/399/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С. Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати штрафної санкції,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості зі сплати штрафної санкції в сумі 170 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідач всупереч вказаним вимогам не подав звітності за 2011 рік. Згідно із рішенням № 989 від 29.08.2012 року до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 170 грн. за неподання до органів Пенсійного фонду обов'язкової звітності.

Станом на 03.03.2014 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати штрафних санкцій в сумі 170 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності їх представника.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Пояснив, що його син ОСОБА_2 припинив свою підприємницьку діяльність ще в квітні 2004 року, а тому УПФ в місті Ковелі та Ковельському районі не мало права приймати в 2012 році рішення про застосування до відповідача, як до підприємця фінансових санкцій. Також вказав, що відповідач в АДРЕСА_1 проживав лише на момент реєстрації підприємцем, а з 1999 року проживає в АДРЕСА_2. Підтвердив, що документи, які приходили з УПФ та виконавчої служби на адресу відповідача в м. Ковелі передавалися знайомими до їх сім`ї. Тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець Ковельським міськвиконкомом Волинської області 03.04.1999 року за № 3217, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 5), а також зареєстрований в УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі як платник страхових внесків.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 406-VII органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Спеціальним законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464) та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 (надалі - Порядок №22-2) - станом на час виникнення правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця).

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закон №2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Оскільки заборгованість відповідача виникла (29.08.2012 р.) до набрання чинності Закону № 406-VII(11.08.2013р.), а відповідно органом адміністрування на той момент був УПФУ то і права стягнення належать до органів пенсійного фонду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 3.2. Порядку № 22-2 фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Згідно п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач у порушення ч. 2 ст. 6 Закон №2464 та п. 3.2 розділу ІІІ Порядку № 22-2 не подавав до територіальних органів звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому 29.08.2012 прийнято рішення № 989 про застосування штрафних санкцій у сумі 170 грн. (а.с. 6). Зазначене рішення отримано відповідачем 08.10.2012 року, що підтверджується особистим підписом у повідомленні про вручення поштового відправлення. У встановленому законом порядку відповідач рішення не оскаржив. Таким чином, вказана у ньому сума боргу є узгодженою.

Позивачем було сформовано та надіслано відповідачу вимогу № Ф-695У від 23.10.2012 року про сплату боргу в сумі 170 грн., відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», однак ФОП ОСОБА_2 в добровільному порядку не виконав, у зв'язку з чим УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі звернулося з вказаною вимогою до ВДВС Ковельського МУЮ для примусового виконання, яка була передана до ВДВС Турійського РУЮ. Постановою головного державного виконавця від 26.12.2013 року вимогу № Ф-695У від 23.10.2012 року на суму 170 грн. було повернуто стягувачу з причин відсутності у боржника майна на яке можливо було звернути стягнення.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідно до картки особового рахунку платника податків за період з 01.01.2011 року по 19.02.2014 року, належить до сплати штрафних санкцій в сумі 170 грн.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача в судовому засіданні про те, що ОСОБА_2 з 2004 року припинив підприємницьку діяльність та на даний час не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки з листа Реєстраційної служби Ковельського МУЮ від 31.03.2014 року №129 вбачається, що ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Ковельської міської ради 29.11.1995 року за адресою АДРЕСА_1.

Станом на день подачі позовної заяви відповідачем заборгованість з фінансових санкцій у сумі 170 грн. 00 коп. не сплачено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, сума несплаченої відповідачем заборгованості по сплаті штрафної санкції становить 170 грн. та підлягає стягненню в користь управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 4, 6, 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (45000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 101, код ЄДРПОУ 37788984) заборгованість зі сплати штрафних санкцій в сумі 170 (сто сімдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлений 09 квітня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич